Номер провадження 2-а/754/60/25
Справа №754/17074/24
Іменем України
12 червня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в особі головуючого-судді Сенюти В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Горобівського І.Г. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Адміністративний позов обґрунтовує наступним:
Постановою серії ЕНА № 3524033 від 22.11.2024 поліцейського Відділення поліції № 4 Васильківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області сержанта поліції Артюхова А.В., позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 22.11.2024 о 09 год. 08 хв. позивач, керував транспортним засобом FОТОN, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України. При цьому, позивач вказує, що вказаним автомобілем не керував, а про позбавлення права керування транспортним засобом йому невідомо. Позивач вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, була винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, а також не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення та наявність, обставин, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на викладені обставини справи, позивач просить суд:
Скасувати постанову від 22.11.2024 серії ЕНА №3524033, винесену поліцейським Відділення поліції №4 Васильківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області сержантом поліції Артюховим А.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400, 00 грн. та закрити провадження у справі.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Запорізькій області - Демянчук А.С. подала до суду відзив на позовну заяву. Сторона відповідача вважає, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Оскільки, 22.11.2024 приблизно о 09:10 під час несення служби на блокпості ПП-3 (с. Ростуще) поліцейським СРПП відділення поліції № 4 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Артюховим А.В. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб марки «Ford», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_1 . В ході перевірки документів було встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами. Відповідно до вказаного, поліцейським СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області сержантом поліції Артюховим А.В. було прийнято рішення про винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме за порушення п.п. 2.1.а ПДР України, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3524033, за порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 20 400 грн. При цьому, позивачу було роз'яснено права та обов'язки визначених ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на відеозаписі з боді-камери працівника поліції. Таким чином, інспектором забезпечено позивачу можливість реалізації прав визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи. За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві. Разом з тим, відеозапис подій, які викладені у спірній постанові надати не має можливості, через сплив строку його збереження.
Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянуто будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що 22.11.2024 постановою серії ЕНА № 3524033 поліцейського Відділення поліції № 4 Васильківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області сержанта поліції Артюхова А.В., позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 3524033 від 22.11.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 22.11.2024 о 09 год. 08 хв. позивач, керував транспортним засобом FОТОN, номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України.
Позивач заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається, в тому числі, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках на місці вчинення правопорушення, зокрема, виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Вказане узгоджується з положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015.
В свою чергу, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом «а» пункту 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Не подано до суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення також і в порядку надання відзиву.
Долучений до відзиву рапорт поліцейського не може бути однозначним доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, про що вказано у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16.
Надаючи оцінку встановленим судом обставинам справи, суд враховує, що за правилами ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Відповідні технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, показання технічних засобів, що мають функції відеозапису, є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР України не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.
При цьому, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Крім того, у фабулі постанови, а саме в графі «суть адміністративного правопорушення» відсутня інформація про прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено лише «водій». Однак, без вказівки на прізвище особи є незрозумілим, яка саме особа здійснювала керування транспортним засобом та є суб'єктом адміністративного правопорушення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості встановити обставини порушення правил дорожнього руху позивачем. З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається що саме позивач керував транспортним засобом, тобто виконував функції водія.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА № 3524033 від 22.11.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити в зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Запорізькій області слід стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, ч. 3 ст. 122, 251, 268, 283-284, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову від 22 листопада 2024 року серії ЕНА №3524033, винесену поліцейським Відділення поліції №4 Васильківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області сержантом поліції Артюховим А.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400, 00 грн. та провадження у справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 40108688, адреса: м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, 29.
Повний текст рішення суду складено - 12 червня 2025 року.
Суддя В.О.Сенюта