ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10566/25
провадження № 2-о/753/444/25
10 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Цимбал І.К.,
секретар судового засідання Козін В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті, -
27.05.2025 заявник звернувся до суду з вище вказаною заявою та просив встановити факт смерті - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженка с. Тали Воронезької області російської федерації, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в м.Вороніж Воронізької області.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що ОСОБА_3 виїхала з метою допомогти своєму чоловікові доглядати за його батьками, однак у зв'язку з початком війни не змогла повернутись на територію України.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , померла та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, яку заявник має намір прийняти, оскільки останній є спадкоємцем першої черги за законом, звернувшись до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті останньої, однак він позбавлений можливості це зробити у зв'язку із відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , оскільки остання померла на території російської федерації та отримати свідоцтво про її смерть неможливо, через те, що факт її смерті відбувся на території російської федерації. Отримати свідоцтво про смерть матері він не може, через те, що між Україною та російською федерацією розірвано дипломатичні відносини, через російську збройну агресію останньої проти України.
В судове засідання представник заявника не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.9/.
Із копії свідоцтва про смерть, виданого філіалом автономного закладу Вороніжської області «Багатофункціональним центром надання державних і муніципальних послуг в рп «Кантемірівка», вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вороніж, російська федерація /а.с.14/.
Згідно із копії паспорту ОСОБА_3 остання є громадянкою України та була зареєстрована по АДРЕСА_1 /а.с. 10-12/.
З оглянутої в судовому засіданні відмови у проведенні державної реєстрації смерті № 100/33.2-80 від 03.06.2025 року вбачається, що Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я, рішення суду про встановлення факту смерті або оголошення особи померлою.
Заявник є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 .
Так, з моменту повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України - 24.02.2022 року, органи України, які уповноважені проводити державну реєстрацію смерті громадян України на території російської федерації, не функціонують. Отже, державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 компетентними органами України не проведено, запис про смерть в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутній.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв'язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.
До таких висновків на основі аналізу норм права та фактичних обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19, а також Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.05.2022 року у справі № 635/6172/17.
Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України, є загальновідомими, закріпленими на державному рівні на підставі нормативно-правових актів, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
01.12.2022 року прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким з 29.12.2022 року зупинено дію Конвенції та Протоколу до неї у відносинах Російською Федерацією та Республікою Білорусь.
З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації та республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Приписами п.8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на те, що ОСОБА_3 померла на території російської федерації, що підтверджується наданими доказами, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвані та отримати оригінал свідоцтва про смерть і надати йому необхідної юридичної сили на території України не представляється можливими, а встановлення даного факту необхідне для подальшої реалізації заявником, як спадкоємцем, своїх майнових та соціальних прав.
На підставі вище викладеного та керуючись Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті- задовольнити.
Встановити факт смерті - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженка с. Тали Воронежської області російської федерації, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в м. Вороніж Вороніжської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.
Головуючий: