cправа № 752/3138/25
провадження №: 2/752/4151/25
13.05.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», в особі представника Руденка К.В., звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 5595-3466-1 від 20.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 4100,00 грн, строком на 365 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Відповідач в порушення умов кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. Заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 20.01.2025 року становить: - 4100,00 грн - заборгованість за кредитом; - 35362,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 20.01.2024 по 19.01.2025.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за договором позики в розмірі 39462,50 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; постановлено витребувати від Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» наступну інформацію: чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 за період з 20.01.2024 року по 25.01.2024 року з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 в період з 20.01.2024 року по 25.01.2024 року; надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач скористалася своїм процесуальним правом та направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
У поданому відзиві представник відповідача зазначив, 20.01.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5595-3466-1 на суму 4100,00 грн. В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Додана до матеріалів квитанція Fondy на англійській мові не є належним доказом отримання відповідачем коштів. Зазначає, що позивач не довів факту надання коштів позичальнику, оскільки не надав відповідних доказів. Також зазначає, що кредитний договір був укладений 20.01.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1%. Відтак, позивач здійснював нарахування відсотків за стандартною ставкою - 2,50% на день, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У березні 2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити, з підстав наведених у відповіді.
01.04.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів є неможливим.
02.04.2025 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що в довідці про переказ коштів відсутнє ПІБ та ІПН отримувача, однак зазначено, унікальний номер транзакції, дата та час проведення переказу, маска платіжної картки зарахування переказу, що відповідає масці платіжної картки зазначеній в кредитному договорі. Відповідач перед укладанням кредитного договору верифікувала свою кредитну картку та підтвердила, що саме на неї має бути зарахована сума кредиту, в тому числі підписанням кредитного договору.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 20.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5595-3466-1.
На умовах встановленим цим договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 4100 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. 1.1.Договору).
Процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування кредитом. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
Відповідно п. 1.5 невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Процент», які розміщені на сайті https://procent.com.ua.
Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_3 , що належить позичальникові (п. 1.7 договору).
Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 263946.
Згідно копії квитанції №728326128 від 20.01.2024 ТОВ «ФК «Процент» перерахувало кошти в розмірі 4100,00 грн за договором 5595-3466-1 від 20.01.2024 на умовах фінансового кредиту на банківську картку № НОМЕР_4 .
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 39462,50 грн, яка станом на 20.01.2025 року складається з: 4100,00 грн-заборгованість за кредитом; 35362,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 6ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Можливість укладення договору вищевказаним способом також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 провадження № 61-8449св19 від 23 березня 2020 року (Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на вебсайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір).
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІУ а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІV).
Таким чином відповідач прийняла умови та правила надання банківських послуг, кредитний договір № 5595-3466-1 був підписаний електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є однією із форм укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Процент» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України.
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Разом з тим, будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5595-3466-1 від 20.01.2024 у розмірі 39462,50 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу була надана правова допомога за договором №03/06/2024 від 01.02.2022 року в сумі 10000,00 грн.
При цьому, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Заявником, на підтвердження сплати коштів за надану правову допомогу, долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 1351 від 29.11.2024 на суму 90000,00 грн.
Як вбачається з наданої платіжної інструкції, вона стосується сплати правничої допомоги за 9 окремих позовів. Разом з цим, із вказаної платіжної інструкції неможливо визначити, яка саме частина коштів, у тому числі в розмірі 10000,00 грн, була сплачена за надання правової допомоги у межах цієї конкретної справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню тільки сума сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ідентифікаційний код: 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 5595-3466-1 від 20.01.2024 в розмірі 39462 (тридцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 50 коп., яка складається з: 4100 (чотири тисячі сто) грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 35362 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ідентифікаційний код: 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Текст рішення виготовлено 10.06.2025.
Суддя Ю.Ю.Мазур