Справа № 708/560/25
Номер провадження № 2-а/708/7/25
12 червня 2025 року
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
з участю:
позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача - Голоднюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Чигирині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач в особі свого представника - адвоката Голоднюка В.В. через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови № 866 від 28 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.05.2025 року ОСОБА_1 отримав поштовий лист № 55/2981 від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту якого позивачу стало відомо, що 28 квітня 2025 року відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 886 про накладення штрафу в сумі 17000 гривень, що підтверджується копією постанови, яка додана до позову. Підставою для застосування адміністративного стягнення стало начебто те, що позивач не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 02.03.2025 року для уточнення своїх персональних даних, по повістці N 2435078, яка була підписана кваліфікованим підписом 14.02.2025 року та направлена рекомендованим листом з описом вкладення і повідомленням про вручення поштового відправлення.
З зазначеною постановою позивач не згоден та вважає її незаконною з наступних підстав.
Так, при складанні протоколу позивач вину не визнав, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначав, що повістку Укрпоштою не отримував.
У зв'язку з тим, що він засуджений за кримінальною статтею 114-1 згідно 560 постанови мобілізації не підлягає, тому повістка взагалі не мала приходити. Також позивач просив, щоб скористатися своїм правом при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, але був позбавлений такої можливості представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому ніякої повістки позивач не отримував.
Посилання у постанові, що позивач не з'явився на розгляд адміністративної справи 28.04.2025 року, хоча про дату, час та місце розгляду був повідомлений особисто спростовується тим, що він в період з 26.04.2025 року по 06.05.2025 року був позбавлений свободи за відсутності судового рішення, яке б набрало законної сили й прямо б передбачало позбавлення його свободи з будь-якої іншої правової підстави представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 26 квітня 2025 року приблизно о 01 годині 00 хвилин працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач був силою затриманий та доставлений проти його волі до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в подальшому позивача протиправно позбавили волі і з приміщення одного з підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 так і не випустили. Підтвердженням перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) саме 28.04.2025 року є напралення письмових заяв Укрпоштою про протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які направлялися дружиною позивача ОСОБА_3 , та ухвала слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Левчук О.О. у справі № 703/2403/25 від 28 квітня 2025 року. За змістом зазначеної ухвали судом встановлено, що ОСОБА_1 саме 28.04.2025 року перебував в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, факт перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_3 є доведеним та беззаперечним. Щодо зазначеного в оскаржуваній постанові свідка ОСОБА_4 , то позивачеві не відомо хто ця особа.
Що стосується надсилання йому повістки, то працівниками пошти не дотримано порядку вручення рекомедованого поштового повідомлення, зокрема, не було проінформовано позивача за наявним номером телефону та не вкладено до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Отже, позивач свідомо не ігнорував вимоги ТЦК, що виключає наявність умислу.
Окрім того, позивач згідно з вироком у справі № 708/414/24 від 02 травня 2024 року був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Частиною 2 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, які мають судимість за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Відповідно до постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище.
Позивач не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.3 ст.210 КУпАП, і на підставі правових приписів ст.77 КАСУ, вважає, що саме відповідач повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача за ч. 3 ст.210 КУпАП не з'ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, у зв'язку з чим безпідставно та неправомірно виніс оскаржувану постанову, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а тому вказана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закриттю.
Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. та сплачений судовий збір.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав та мотивів, виклаених у позові. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то ними буде подана заява про ухвалення додаткового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Відповідач, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, у визначений судом строк відзиву на позов не подав, від якого будь-яких заяв, клопотань також не надходило.
Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов'язок та військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Стаття 210 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024 року, визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення № 886 від 28.04.2025 року, винесеної за ч. 3 ст. 210 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковниом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 02.03.2025 року на 14 год. не з'явився за викликом-повісткою, направленою засобами поштового зв'язку 14.02.2025 року, до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, чим порушив обов'язок, визначений підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістці. Відтак, військовозобов'язаний ОСОБА_1 вчинив правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП як порушення військовозобов'язаними правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вину визнав, але вказував, що не отримував повістки, раніше був судимий за вчинення тяжкого злочину.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни, зокрема, зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210 КУпАП.
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
При цьому відповідачем не доведено належними доказами, що працівниками об'єкта поштового зв'язку було дотримано процедуру вручення рекоменлованої повістки ОСОБА_1 , відзиву на позов не подано.
Так, на підтвердження здійснення виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів вручення позивачу повістки (виклику) на 02 березня 2025 року, доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.
Таким чином, суд зауважує, що поштове відправлення № 2435078, на яке посилається ОСОБА_2 в оскаржуваній постанові, було повернуто із позначкою про відсутність адресата за вказаною адресою, але доказів обізнаності позивача щодо наявності поштового відправлення суду не надано.
На підставі викладеного, враховуючи вимоги п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену дату.
Суд також звертає увагу, що відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
При цьому, на адвокатський запит № 07/05/01 від 07.05.2025 року представнику позивача відповідачем 28.05.2025 року надано відповідь № 98/3423 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не було складено протоколу чи постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення останнім правил військового обліку.
Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду належне підтвердження оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не довів, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце прибуття у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові є посилання на пояснення ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення про не отримання повістки, однак відповідачем ці пояснення не взято до уваги.
А відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити, внаслідок чого позов підлягає до задоволення частково, де вимога про визнання дій відповідача незаконними задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладненого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. за подання до суду позовної заяви.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, позивачем та його представником у судовому заяввлено про те, що ними буде подана відповідна заява про ухвалення додаткового рішення у разі задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9,72-74,77,132,134,139,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 866 від 28.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
У задоволенні іншої вимоги - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Івахненко