Справа № 214/1534/17
2/214/316/25
Іменем України
04 червня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, набутого в період перебування у шлюбі,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, позовні вимоги за яким в процесі розгляду справи змінив та просить суд витребувати у відповідача належне йому майно, придбане ним до шлюбу на загальну суму 17034 грн. 68 коп., а саме: кріплення до телевізору «Brateck LCD-T 11», вартістю 267 грн. 32 коп., монітор «24 Samsung S24C450BW (LS24C45KBW)», вартістю 2505 грн. 36 коп., фен «Philips HP8251/00», вартістю 1105 грн. 00 коп., блендер погружний «Philips HR 1617/90», вартістю 555 грн. 00 коп., комп'ютер «HP Pro Book 4530s (LW857EA)» + сумка «HP», вартістю 3496 грн. 00 коп., кондиціонер «MIDEA MSY-12HRDNI», вартістю 4800 грн. 00 коп., праску «Philips GC4870/02», вартістю 743 грн. 00 коп., щипці для волосся «Philips HP836/00», вартістю 1353 грн. 00 коп., принтер «Epson (МФУ) XP-306», вартістю 1560 грн. 00 коп., КПК «Epson XP-306 Color WAY», вартістю 650 грн. 00 коп., а також просить здійснити поділ майна подружжя, набутого у період перебування у шлюбі, що є спільною сумісною власністю, загальною вартістю 51458 грн. 50 коп., виділивши у власність відповідача наступне майно: роутер «Netis WF 2411», вартістю 320 грн. 00 коп., безпровідну комп'ютерну мишку «А4ТЕСН G7-400 D», вартістю 230 грн. 00 коп., безпровідну клавіатуру з мишкою «A4tech-3100N», вартістю 380 грн. 00 коп., акумулятор «Philips AAA 1000 mA/h», в кількості 2 штуки загальною вартістю 86 грн. 00 коп., акумулятор «SONY AA 2700 mA/h», вартістю 93 грн. 00 коп., роутер «TR-LINK TL-WR 642G», вартістю 250 грн. 00 коп., посудомийну машину «BOSCH SPI 50 E 85» вартістю 9320 грн. 00 коп., мікрохвильову піч «Samsung ME 83 MR», вартістю 2684 грн. 92 коп., половник «Flamberg (50930096)», вартістю 117 грн. 74 коп., ложку «Flamberg (50930098)», вартістю 81 грн. 84 коп., поверхню електричну «Samsung NZ64H57479K», вартістю 14614 грн. 00 коп., витяжку «PERFELLI TS 611 I/BL», вартістю 5499 грн. 00 коп., духову шафу «Samsung BQ1VD6T244», вартістю 17782 грн. 00 коп., стягнувши при цьому з неї на його користь компенсацію у розмірі 25729 грн. 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідач з 22 листопада 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано. Так, позивач зазначає, що ним до шлюбу з відповідачем за власні кошти, на загальну суму 17034 грн. 68 коп., було придбано наступне майно: кріплення до телевізору «Brateck LCD-T 11», вартістю 267 грн. 32 коп., монітор «24 Samsung S24C450BW (LS24C45KBW)», вартістю 2505 грн. 36 коп., фен «Philips HP8251/00», вартістю 1105 грн. 00 коп., блендер погружний «Philips HR 1617/90», вартістю 555 грн. 00 коп., комп'ютер «HP Pro Book 4530s (LW857EA)» + сумка «HP», вартістю 3496 грн. 00 коп., кондиціонер «MIDEA MSY-12HRDNI», вартістю 4800 грн. 00 коп., праску «Philips GC4870/02», вартістю 743 грн. 00 коп., щипці для волосся «Philips HP836/00», вартістю 1353 грн. 00 коп., принтер «Epson (МФУ) XP-306», вартістю 1560 грн. 00 коп., КПК «Epson XP-306 Color WAY», вартістю 650 грн. 00 коп., яке було перевезено до квартири АДРЕСА_1 , де позивач проживав разом з відповідачем. Крім того, зазначено, що за час спільного подружнього життя позивачем та відповідачем було придбано на загальну вартість 51458 грн. 50 коп. наступне майно: роутер «Netis WF 2411», вартістю 320 грн. 00 коп., безпровідна комп'ютерна мишка «А4ТЕСН G7-400 D», вартістю 230 грн. 00 коп., безпровідна клавіатура з мишкою «A4tech-3100N», вартістю 380 грн. 00 коп., акумулятор «Philips AAA 1000 mA/h», в кількості 2 штуки загальною вартістю 86 грн. 00 коп., акумулятор «SONY AA 2700 mA/h», вартістю 93 грн. 00 коп., роутер «TR-LINK TL-WR 642G», вартістю 250 грн. 00 коп., посудомийна машина «BOSCH SPI 50 E 85» вартістю 9320 грн. 00 коп., мікрохвильова піч «Samsung ME 83 MR», вартістю 2684 грн. 92 коп., половник «Flamberg (50930096)», вартістю 117 грн. 74 коп., ложка «Flamberg (50930098)», вартістю 81 грн. 84 коп., поверхня електрична «Samsung NZ64H57479K», вартістю 14614 грн. 00 коп., витяжка «PERFELLI TS 611 I/BL», вартістю 5499 грн. 00 коп., духова шафа «Samsung BQ1VD6T244», вартістю 17782 грн. 00 коп. На даний час вся вказана техніка знаходиться у відповідача і вона відмовляється її повернути позивачу, який як зазначено у позові, придбав її за власні кошти, які взяв у борг у своїх батьків. Разом з тим, позивач зазначив, що техніка, що була придбана за час перебування його у шлюбі з відповідачем є спільною сумісною власністю, однак відповідач не визнає цього факту, у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник надав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивача.
Відповідач у судове засідання також не з'явилась, але її представник у попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позову, оскільки майно було поділено між сторонами та повернуто відповідачу за їх взаємною згодою. Разом з тим, потім відповідач надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та в якій також заперечила проти задоволення позову, оскільки будь-якого спільного майна з позивачем не має.
Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаною в судовому засіданні показала, що позивач - це її син, що в 2016 році позивач та відповідач дуже посварились та коли вони приїхали до них, то дізнались, що відповідач хоче розлучення, після чого вони зателефонували батькам відповідача та повідомили, що мають намір забрати речі сина, які давали йому до укладення шлюбу. Зазначила, що вони приїхали до сторін у справі, забрали речі та відвезли їх додому, позаяк це були речі придбані під час шлюбу сторін у справі саме її сином, оскільки відповідач у той час навчалась та не працювала. Зауважила, що вони спочатку хотіли оцінити ці речі та забрати половину коштів, на що батьки відповідача спочатку погодились, а потім почали заперечувати, забрали вони холодильник, пральну машину та двоспальне ліжко, при цьому всі речі, придбані у шлюбі вони залишили. Відмітила, що коли вони забирали речі, перешкод їм не чинили та сина з ними тоді не було.
Свідок ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні показав, що позивач - це його брат, що коли восени 2016 року він приїжджав до позивача, то бачив побутову техніку - холодильник, пральну машину, варочну поверхню, духову шафу, посудомийку, витяжку мікрохвильову піч, яку майже всю він допомагав заносити до квартири. Зауважив, що всі перелічені речі купував його брат за власні кошти, позаяк він бачив, як той розраховувався за неї на вулиці, при цьому у січні 2016 року він із батьком забирав техніку зі служби доставки (духова шафа, витяжка та варочна поверхня), розрахувавшись за яку у службі доставки, вони занесли до квартири АДРЕСА_1 , двері до якої відчинила мати позивача. Зазначив, що у той час, у тій квартирі, позивач та відповідач проживали разом, що впізнати зазначену техніку він зможе так як бачив її, знає, що батько розраховувався за доставку коштами позивача та, що батьки позичали кошти позивачу.
Щодо допиту інших свідків сторони не наполягали та відповідних клопотань не заявляли.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, позивач та відповідач з 22 листопада 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірвано.
Згідно долучених позивачем копій товарних чеків було придбано наступне майно:
- 06 липня 2011 року - роутер «TR-LINK TL-WR 642G», вартістю 250 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 09 жовтня 2011 року - безпровідна комп'ютерна мишка «А4ТЕСН G7-400 D», вартістю 230 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 20 травня 2012 року - кондиціонер «MIDEA MSY-12HRDNI», вартістю 4800 грн. 00 коп. (видаткова накладна №Ф02 із зазначенням одержувача - ОСОБА_1 );
- 19 червня 2012 року - комп'ютер «HP Pro Book 4530s (LW857EA)» + сумка «HP», вартістю 3496 грн. 00 коп. (товарний чек відсутній, але наявний гарантійний талон, в якому покупцем зазначений ОСОБА_1 );
- 13 грудня 2012 року - безпровідна клавіатура з мишкою «A4tech-3100N», вартістю 380 грн. 00 коп., акумулятор «Philips AAA 1000 mA/h», в кількості 2 штуки загальною вартістю 86 грн. 00 коп., акумулятор «SONY AA 2700 mA/h», вартістю 93 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 02 березня 2013 року - щипці для волосся «Philips HP836/00», вартістю 1353 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 13 березня 2013 року - кріплення до телевізору «Brateck LCD-T 11», вартістю 267 грн. 32 коп., монітор «24 Samsung S24C450BW (LS24C45KBW)», вартістю 2505 грн. 36 коп. (товарний чек №800923528 без зазначення прізвища покупця);
- 03 травня 2013 року - фен «Philips HP8251/00», вартістю 1105 грн. 00 коп. (товарний чек №800953820 без зазначення прізвища покупця);
- 07 травня 2013 року - принтер «Epson (МФУ) XP-306», вартістю 1560 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця, гарантійний талон із зазначенням прізвища покупця - ОСОБА_1 );
- 07 травня 2013 року - КПК «Epson XP-306 Color WAY», вартістю 650 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 16 листопада 2013 року - блендер погружний «Philips HR 1617/90», вартістю 555 грн. 00 коп. (фіскальний чек без зазначення прізвища покупця);
- 16 листопада 2013 року - праску «Philips GC4870/02», вартістю 743 грн. 00 коп. (товарний чек №фРН-1116/0349 із зазначенням отримувача - ОСОБА_1 );
- 04 січня 2016 року - поверхня електрична «Samsung NZ64H57479K», вартістю 14614 грн. 00 коп., витяжка «PERFELLI TS 611 I/BL», вартістю 5499 грн. 00 коп., духова шафа «Samsung BQ1VD6T244», вартістю 17782 грн. 00 коп. (товарний чек №167706/89 із зазначенням, що товар прийняв ОСОБА_1 );
- 04 лютого 2016 року - роутер «Netis WF 2411», вартістю 320 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 23 лютого 2016 року - посудомийна машина « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вартістю 9320 грн. 00 коп. (товарний чек без номеру та без зазначення прізвища покупця);
- 10 березня 2016 року - мікрохвильова піч «Samsung ME 83 MR», вартістю 2684 грн. 92 коп., половник «Flamberg (50930096)», вартістю 117 грн. 74 коп., ложка «Flamberg (50930098)», вартістю 81 грн. 84 коп. (товарний чек №801988883 та гарантійний талон без зазначення прізвища покупця).
Отже, розглядаючи пред'явлені позовні вимоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №372/504/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» убачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Згідно п.п. 22, 30 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Так, суд зазначає, що перелічені позивачем у позовній заяві речі, які він має намір поділити, є речами побутового вжитку, а тому внаслідок користування ними вони втрачають свої властивості та вартість, однак позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження дійсної вартості спірного майна на час розгляду справи, жодних клопотань про призначення товарознавчих експертиз до суду також не надходило, а відтак суд не може визначити фактичну вартість речей, які позивач має намір поділити, станом на час розгляду справи.
Більш того, суд зауважує, що більша частина долучених до позовної заяви товарних чеків не містить жодної інформації про особу покупця та матеріали справи при цьому також не містять жодних належних та допустимих доказів у підтвердження того, що зазначене у позовній заяві спірне майно фактично наявне та знаходиться саме у відповідача станом на час звернення до суду з даним позовом, оскільки остання такий факт заперечує та із показань допитаних у судовому засіданні свідків такі дані встановити також не надалось за можливе, позаяк їх показання не ґрунтуються на доказах, в яких були б відображені зазначені вище необхідні відомості. Так, показання свідка ОСОБА_4 зводяться до пояснень щодо обставин доставки до квартири, в якій проживали позивач та відповідач, певної техніки після її купівлі та не вимушеного візуального її огляду під час заносу до квартири, а свідок ОСОБА_3 показала, що вони безперешкодно після сварки позивача та відповідача забрали із квартири, в якій проживали останні, придбане до їх шлюбу певне майно та, що при цьому перешкод їм ніхто не чинив.
Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем копії боргових розписок також жодним чином не доводять факту витрачання позичених позивачем коштів саме на придбання спірного майна та його вартість.
Таким чином, за таких обставин суд позбавлений можливості самостійно та достовірно визначити точний перелік майна, яке підлягає розподілу між сторонами, його належність до особистої власності позивача чи до спільної сумісної власності позивача та відповідача, його фактичну наявність на час розгляду справи, а також визначити його грошову оцінку з метою дотримання принципу рівності часток сторін у спільному майні.
Відтак, зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) про поділ майна подружжя, набутого в період перебування у шлюбі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.