Справа № 185/5607/25
Провадження № 2/185/5106/25
про повернення позовної заяви
11 червня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіна С.Г., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
21 травня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2025 року, справа передана на розгляд головуючому судді Юдіної С.Г.
До відкриття провадження у справі судом, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, було зроблено запит щодо встановлення місця реєстрації відповідача.
Згідно довідки відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 09 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, дослідивши позовну заяву з додатками, суддя дійшов таких висновків.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем у своєму позові заявлено три самостійні вимоги майнового характеру, а саме:
1) про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 74895774 від 14 лютого 2024 року в розмірі 17 558,71 грн., який укладено між відповідачем і ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
2) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2861107 від 26 січня 2022 року, який укладено між відповідачем і ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в розмірі 7 409,70 грн.
3) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 103664367 від 30 січня 2022 року, який укладено між відповідачем і ТОВ «МІЛОАН» в розмірі 5 312,72 грн.
Розмір загальної суми вимог та ціна позову (30 281,13 грн.) розраховано позивачем як заборгованість за вищезазначеними двома договорами, які укладені з різними фінансовими установами та одним позичальником, за якими виникла прострочена заборгованість.
Кожна кредитна операція чи надання позики є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У правій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 20.07.2020 у справі № 910/7186/19, від 16.10.2020 у справі № 910/7186/19, від 04.03.2021 у справі № 903/515/20, зазначено, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення в сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
З поданої позовної заяви вбачається, що в межах цієї позовної заяви об'єднано позовні вимоги, які ґрунтуються на двох різних правочинах - кредитному договорі та договорі позики, і заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення (оскільки виникають з кредитного договору, договору позики та двох різних договорів факторингу), ні поданими доказами (не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з двох правочинів), а також вимоги за вказаними договорами не є основними або похідними позовними вимогами.
За поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню двох окремих спорів між тими ж сторонами.
Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин між сторонами є два правочина, кожен із яких, зважаючи на різний (зокрема, відносно позикодавця) суб'єктний склад і незважаючи на однакову правову природу, породжує різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, заявлені вимоги є не однорідними, та вказані обставини у сукупності свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, тому доходжу висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 188 ЦПК України, але й значно утруднить і сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.
Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами за кожним договором окремо.
Той факт, що всі правочини укладені з одним відповідачем - ОСОБА_1 , а право вимоги всіх первісних кредиторів до відповідача за всіма укладеними договорами перейшло до позивача, не може бути визнано обставиною, із якою процесуальний закон пов'язує можливість об'єднання в одній позовній заяві вимог, що не є пов'язаними між собою саме підставою виникнення.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, доходжу висновку, що позовна заява підлягає поверненню особі, що її подала, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у зв'язку з порушенням правила об'єднання позовних вимог.
У відповідності до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 188, 260, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу, разом із всіма додатками.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. Г. Юдіна