Справа №731/85/25
Провадження №3/731/57/25
12 червня 2025 року с-ще Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області у складі
головуючого судді Савенка А.І.,
за участі секретаря судового засідання Тарасенко Д.В.,
розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, який надійшов з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , пенсіонера, з середньою спеціальною освітою, учасника бойових дій, маючого статус особи з інвалідністю 3 групи, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29 січня 2025 року серії ЕПР1 №233612, 29 січня 2025 року о 19 год. 41 хв. у с-щі Варва Прилуцького району Чернігівської області, по пров. Шевченка, 10, ОСОБА_1 керував скутером з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, наслідки хода. Водій пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння на газоаналізаторі Алкофор 505, результат тесту - позитивний 1.183 проміле, чим порушив п.п. «а» п. 2.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
25 березня 2025 року адвокат Дуденок О.О., діючи в інтересах особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , шляхом використання засобів електронного зв'язку, звернулася до суду із клопотанням про закриття провадження по справі, з підстав відсутності у його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. На обґрунтування зазначеної позиції вказала, що ОСОБА_1 не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки електровелосипед, яким він керував за обставин вказаних у протоколі, не є механічним транспортним засобом, так як потужність його електродвигуна складає менше 4000 Вт. Також наголошує, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівником поліції порушено процедуру огляду та не було вручено ОСОБА_1 акт огляду та направлення до лікарні.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, а також іншими документами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду наступні документи:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №233612, складений 29 січня 2025 року (а.с. 3), де зазначено особу водія, час, місце, обставини вчинення адміністративного правопорушення, здійснення огляду на стан сп'яніння та відеофіксацію події;
- роздруківка проведеного тестування відносно ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №00163, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, з результатом 1,183 проміле (а.с. 2), з яким останній ознайомився, свідченням чого є відповідний підпис на роздруківці;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), відповідно до якого огляд проводився, у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота та нестійкої ходи, шляхом використання приладу «АЛКОФОР-505» №13417. Результати огляду - 1.183‰;
- направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до Прилуцької міської центральної лікарні для проходження відповідного огляду, з посиланням на його відмову від заявленої пропозиції під відеофіксацію (а.с. 5);
- рапорт поліцейського ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Коваленка А. від 29 січня 2025 року (а.с. 6, 7), зміст якого узгоджується із обставинами справи вказаними у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом;
- оптичний диск DVD-R марки «HP» (а.с. 10), з відеозаписами, які відображають факт руху транспортного засобу ззовні схожого на електричний мопед марки «FADA», під керуванням ОСОБА_1 . Також, вказаними відеозаписами доводиться факт здійснення, за обставин вказаних у протоколі, огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Встановлення перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, про що свідчать покази газоаналізатора, які були озвучені під відеофіксацію, безпосередньо після проходження водієм відповідного огляду;
- довідка №3206/124/47/2025, видана 03 лютого 2025 року старшим інспектором САП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно бази МВС «НАІС» отримував посвідчення водія НОМЕР_1 від 01 червня 2002 року (а.с. 8);
- довідка №3207/124/47/2025, видана 03 лютого 2025 року старшим інспектором САП прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про те, що згідно бази МВС «НАІС» транспортний засіб FADA не зареєстрований (а.с. 9).
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У межах вказаної справи ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.9а ПДР України, тобто заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, як вбачається із фабули адміністративного правопорушення, яка вказана у вказаному протоколі, ОСОБА_1 керував скутером з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, наслідки хода. Водій пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння на газоаналізаторі Алкофор 505, результат тесту позитивний 1.183 проміле.
Тобто, заявлена у протоколі фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, не відповідає змісту п. 2.9а ПДР України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у протоколі викладена суть адміністративного правопорушення, яка не відповідає диспозиції статті 130 КУпАП, оскільки містить взаємозаперечні твердження.
Слід зазначити, що судом визначається наявність події та складу правопорушення в межах обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно змінювати формулювання обвинувачення та збирати докази суд не може, адже перебере на себе функцію обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є неприпустимим.
Щодо доводів сторони захисту про те, що він керував електровелосипедом, який не є механічним транспортним засобом, а тому він, як водій вказаного транспортного засобу, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд приходить до наступних міркувань.
Відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
При цьому, транспортний засіб поділяється на види:
- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг;
- причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски;
- рейковий транспортний засіб - трамвай та платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими.
Тобто вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяються на механічні та немеханічні. До механічних транспортних засобів відносяться ті, що приводяться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт (приблизно 4 к.с.).
До немеханічних транспортних засобів належать деякі види мопедів з електродвигуном до 3 кВт.
Пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України, зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1105 від 11.11.2020, передбачено, що мопеди, моторолери, скутери та інші транспортні засоби відносяться до певної категорії. Так, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт; до категорії А - мотоцикли та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; до категорії В1 - квадро- і трицикли, мотоцикли з боковим причепом, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг; тощо.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Відтак, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року (справа № 278/3362/15-к).
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на технічні параметри, транспортний засіб «FADA FDEB 06CLA-72» (max power: 600watt», яким 29 січня 2025 року керував ОСОБА_1 , має потужність двигуна 0.6 кВт, що відноситься до ознак мопеду, оскільки є двоколісним транспортним засобом, який призначений для перевезення людей, з електродвигуном потужністю до 4 кВт.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до Правил дорожнього руху є учасником дорожнього руху і тому, у відповідності до п.п. 1.3-1.5 Правил дорожнього руху, зобов'язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Враховуючи, що ОСОБА_1 використовував електроскутер, як транспортний засіб, то він повинен був керувати цим транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, з додержанням вимог Правил дорожнього руху.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Як убачається з диспозиції статті, законодавець не розмежовує відповідальність особи залежно від того механічним чи немеханічним транспортним засобом керує особа, а тому посилання сторони захисту на те, що адміністративна відповідальність за правопорушення, зазначене у ст. 130 КУпАП, наступає тільки щодо водіїв механічних транспортних засобів, суд відхиляє.
Транспортний засіб (електроскутер) «Fada», потужністю електродвигуна до 4 кВт, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух за допомогою двигуна, а тому такий є транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП, відтак ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, зазначені твердження сторони захисту не спростовують та не є підставою для висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналогічного висновку дійшов Чернігівський апеляційний суд у постановах: від 27 травня 2024 року у межах справи №745/344/24; від 20 березня 2025 року у межах справи 730/81/25.
Щодо твердження захисника про порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп'яніння, слід зазначити наступне.
Так, статтею 266 КУпАП та пунктом 2.5 ПДР України на водіїв покладено додатково обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків.
У силу положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, а доказами у справі є, зокрема, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно п. 5 розділу II "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року N1026 (надалі по тексту - Інструкція N 1026), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За змістом підпунктів 1) та 2) п. 1 розділу VII Інструкції N1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Так, зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді.
Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції N 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати те, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, працівник поліції не забезпечив зібрання належних та допустимих доказів на обґрунтування тих обставин, які він же вказав у фабулі складеного ним же протоколу, оскільки надані суду відеозаписи не відображають процесу формування поліцейським акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на освідування до закладу охорони здоров'я, у ході чого, у тому числі, з'ясовується відношення особи, яка проходила відповідний огляд щодо їх результатів.
Цим самим поліцейський не з'ясувавши відношення водія щодо результатів освідування, яке проводилося на місці зупинки, склав протокол про зазначене адміністративне правопорушення.
Так, процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).
Відповідно до пунктів 2,3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів. Зокрема цим Розділом Інструкції визначено, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря- фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далівисновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).
Відповідно до пункту 22 Розділу III Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Зі змісту п. 22 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, що кореспондується з вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП вбачається, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
У зв'язку з цим, оскільки матеріали справи та долучені до них відеозаписи не підтверджують факту визнання водієм результатів освідування, яке було проведено на місця зупинки, при цьому, останньому не було роз'яснено його права на повторний огляд у закладі охорони здоров'я, результати такого тестування на алкоголь не можуть бути беззаперечним доказом перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, оскільки процедура такого огляду була порушена, що звісно ставить під сумнів її результати.
При цьому, долучене до матеріалів справи відповідне письмове направлення не може бути беззаперечним доказом цього, оскільки не містить підпису особи щодо якої складені адміністративні матеріали та спростовується долученими відеозаписами, оскільки поліцейським під відеофіксацію не з'ясовувалося його відношення до результатів пройденого тестування на алкоголь та не роз'яснювалося право водія на можливість повторного освідування у закладі охорони здоров'я, що на етапі судового розгляду ним категорично заперечується.
Згідно практики ЄСПЛ, національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, не повинен ініціювати дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягувати особу до відповідальності, уточнюючи в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, подія вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не була доведена в ході судового розгляду, оскільки в матеріалах справи недостатньо належних та допустимих доказів на підтвердження обставин інкримінованого правопорушення. У зв'язку з цим, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 252 КУпАП, приходжу до переконання, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
З цих підстав, судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 247, 251, 266, 280, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.І. Савенко