Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/529/24
Провадження № 2/650/238/25
05 червня 2025 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді - Хомик І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-
ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є його бабою. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території с. Новодмитрівка Бериславського району Херсонської області. Позивач є єдиним спадкодавцем за законом. Наприкінці 2021 року йому стало відомо про те, що все своє майно баба за життя заповідала ОСОБА_2 .
Вважає, що заповіт є недійсним з наступних підстав.
На день укладення заповіту ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Великоолександрівської центральної районної лікарні у важкому стані. Продуктивний контакт з нею був неможливий, оскільки розмовляти вона не могла. В такому стані вона не могла розуміти значення своїх дій, керувати ними, розмовляти вона була неспроможна, висловлювати своє бажання про укладення заповіту не могла і не мала такого бажання.
Крім того, при складенні заповіту було допущено ряд порушень цивільного законодавства.
Так на день складання та посвідчення заповіту ОСОБА_3 знаходилася на лікуванні у с-щі Велика Олександрівка у неврологічному відділення КНП «Великоолександрівська центральна районна лікарня». Однак місцем укладення заповіту зазначено с. Новодмитрівка.
Із тексту заповіту вбачається, що на прохання заповідача заповіт підписаний секретарем за допомогою загальноприйнятих технічних засобів у лікарні в селищі Велика Олександрівка. Оскільки заповідач не могла розмовляти то і не могла висловлювати таке прохання, крім того селище Велика Олександрівка не відноситься до сфери діяльності нотаріального округу Новодмитрівської сільської ради. Крім того, по причині своєї хвороби ОСОБА_3 не могла сплатити мито за посвідчення заповіту.
У заповіті відсутнє посилання на паспортні дані як заповідача так і особи, яка підписувала заповіт замість заповідача.
Крім того, ОСОБА_3 за життя мала вади психічного характеру, в зв'язку з чим неодноразово перебувала на лікуванні у КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги » Херсонської обласної ради.
Секретар Тищенко Р.О., яка посвідчувала заповіт, не пересвідчилася у здатності ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій, їх наслідків та змісту роз'яснень, а також у відповідності волі і волевиявленні особи щодо вчинення нотаріальних дій. Оскільки ОСОБА_3 не розмовляла то не могла і висловлювати своє волевиявлення.
Не зважаючи на багаточисельні порушення Закону при укладенні заповіту приватний нотаріус Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області 25.03.2021 року видала відповідачці ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке відповідно є теж недійсним, в зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
В ході судового розгляду представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.04.2024 року, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що працюючи бухгалтером СТОВ «Інгулець» контактувала з орендодавцем ОСОБА_3 , земельна ділянка якої перебувала в оренді СТОВ.
Остання у травні місяці 2018 року попросила організувати їй лікування за рахунок орендної плати. Її відвезли в лікарню в с-ще Велика Олександрівка, де вона лікувалася у неврологічному відділенні, оскільки у неї був інсульт. Зі слів своєї матері, яка товаришувала з ОСОБА_3 знає, що остання перед хворобою здала документи до Новодмитрівської сільської ради для складання заповіту на ОСОБА_2 . ОСОБА_3 реагувала на людей, намагалася говорити, але мова була тягуча.
Заповіт вона підписувала у приміщенні Новодмитрівської сільської ради.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_3 , яка проживала одна і часто зверталася до її чоловіка за допомогою. Знає, що вона здавала документи до Новодмитрівської сільської ради для складання заповіту. Вона ж підписувала заповіт у приміщенні Новодмитрівської сільської ради.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що у 2018 році в кінці травня місяця приїхала додому із заробіток. В цей час ОСОБА_3 , яка є її сестрою лежала у лікарні. Через два тижні її виписали і вона забрала її додому, найняла людей, щоб доглядали за нею. Через деякий час приїхала ОСОБА_2 і повідомила, що буде сестру доглядати, що остання склала заповіт на неї. Вона ж запитала у сестри, чому на ОСОБА_7 заповіт, а не на онука ( ОСОБА_1 ). ОСОБА_3 відповіла, що боїться, що ОСОБА_8 продасть і її з хатою ще за життя. Свої відповіді записувала на листочку, бо після інсульту могла говорити лише «да» та «ні» і розмовляла жестами. Однак суть розмови розуміла, адекватно вела себе.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що проживав з ОСОБА_3 по сусідству. Бачив, що онук приїздив до неї два-три рази на рік. У 2018 році вона потрапила до лікарні з інсультом. Після лікарні погано розмовляла, голос у неї був протяжний і було важко зрозуміти її. Знає, що вона планувала залишити все своє майно онуку.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що спілкувалася з ОСОБА_3 на протязі останніх семи років її життя. З її слів знає, що все своє майно вона планувала залишити в спадок онуку.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Великоолександрівської Центральної районної лікарні з порушенням мозкового кровооббігу з правобічним геміпорезом, нерозбірлива мова, часткові моторні розлади. Їй надавалося необхідне лікування.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що як сільський голова спілкувався з особами похилого віку, в тому числі і ОСОБА_3 . В розмовах вона часто скаржилася на онука, який кожен приїзд до неї створював їй проблеми, не допомагав їй, здав із дому весь метал. Останні декілька років її життя він не приїздив. Коли вона захворіла він знайшов її сестру у с-щі Велика Олександрівка і та опікувалася нею. ОСОБА_3 планувала скласти заповіт на свою хресницю ОСОБА_2 , на онука не хотіла складати. Він навіть на похорон її не з'явився, лише через декілька місяців приїхав.
Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши всі обставини справи суд приходить до наступного.
В ході судового розгляду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02.08.2018 року виконавчим комітетом Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Померла є рідною бабою позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , де в графі мама зазначено « ОСОБА_13 », а відповідно в копії про народження якої (серія НОМЕР_3 ) в графі мама зазначено « ОСОБА_14 ». Остання після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_15 » (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ), а у подальшому на « ОСОБА_16 » (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ).
За життя ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений секретарем Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області 25.05.2018 року, згідно якого усе належне їй майно заповідала ОСОБА_2 .
Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 08, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі.
Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами частин першою-п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзішостій ЦКнемає відповідного правила.
У ст. 204 ЦК України, закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, зокрема заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Ст. 1251 ЦК України, встановлено якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Секретар Новодмитрівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області є особою, яка має право на посвідчення заповіту згідно ст. 1251 ЦК України.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.01.2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зазначено, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Згідно ч. 4 ст. 207 ЦК України, визначено якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Як встановлено судом ОСОБА_3 у зв'язку з хворобою не могла підписати заповіт власноручно, тому за її дорученням текст правочину підписала інша особа, а саме ОСОБА_5 . Посвідчення заповіту здійснювалося в присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_4 , що відповідає нормам ч. 2 ст. 1248 ЦК України та відповідно ст. 1253 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 09.01.2019 року у справі № 759/2328/16ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду. Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки в разі прямої вказівки закону.
У постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Як вбачається, із тексту заповіту при посвідчені заповіту особу заповідача було встановлено, дієздатність її перевірено.
Позивачем, представником позивача не надано до суду доказів на спростування дієздатності заповідача при складанні заповіту, та відповідно обставин, зазначених у позовній заяві щодо психічних вад заповідача.
Так, та обставина, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у неврологічному відділенні Великоолександрівської Центральної районної лікарні з 10.05.2018 року по 31.05.2018 року з діагнозом основний ГБ ІІІст. 3 р. 4 ДЕ ІІІ ст. ОНМК ішемічного типу, з грубим правостороннім геміпарезом, моторною афазією, не вказує на її недієздатність та відповідно, що остання не могла розуміти значення своїх дій, керувати ними. З показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , вбачається, що ОСОБА_3 реагувала на людей, спілкувалася з ними, хоч мова була протяжною, записувала свої питання-відповіді в розмові.
Таким чином дослідивши всі обставини справи суд приходить до висновку, що оскаржуваний заповіт за формою відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України та посвідчений уповноваженою на це особою, відповідно до вимог ст. 1251 та 1248 ЦК України.
Тому підстав для визнання його нікчемним у суду немає. Відповідно до інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини за заповітом нотаріус надає правову оцінку заповіту, перевіряє його реєстрацію у спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача.
Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.
Оскільки приватним нотаріусом Великоолександрівського районного нотаріального округу Херсонської області Гідулян І.Ю. видано спадкоємцю за заповітом ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29.03.2021 року, заповіт є чинним і відповідно є чинним видане свідоцтво на спадщину.
Таким чином позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 207, 215, 1233, 1235, 1247, 1248, 1251, 1253, 1257 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 18, 19, 258-259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ірина ХОМИК