Справа №: 630/222/25
Провадження № 3/630/65/25
Іменем України
12 червня 2025 рокум. Люботин
Суддя Люботинського міського суду Харківської області Сухоруков І.М., за участю секретарів Фоменко Ю.С., Дубрової А.І., особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника Савченка В.А., розглянув матеріали що надійшли з відділення поліції №2 ХРУП №1 в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого на АТ «Укразалізниця» оператором дефектоскопічного візка, розлученого, який мешкає: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, де зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння 14.02.20205 о 17.50 год. керував автомобілем «Opel Astra» д.н. НОМЕР_1 у м.Люботин на площі Соборній, чим порушив п.2.9.а ПДР.
За клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Савченка В.А., судом було направлено виклик прокурору Харківської окружної прокуратури для підтримання обвинувачення у вказаній справі, оскільки ОСОБА_1 не визнає провину у вчиненні адміністративного правопорушення, а суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення.
24.03.2025 від Харківської окружної прокуратури Харківської області до суд надійшов лист про те, що обов'язковою є участь прокурора у розгляді адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією та обмеження особистої свободи громадян. А тому прокурор просив здійснювати подальший розгляд справи без участі прокурорів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав та зазначив, що 14.02.2025 у м.Люботин на площі він сидів у свойому припар кованому автомобілі, випив пиво та спілкувався із колегами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Автомобіль він у рух не приводив, оскільки вжив алкоголь і чекав, коли прийде його зять ОСОБА_4 , тверезий водій, і відвезе його додому. На відеозапису є його зять - у червоній куртці. Він заводив автомобіль, щоб увімкнути пічку, але не приводив автомобіль у рух і маневрів не здійснював, уперед чи заднім ходом автомобіль не рухався і не катився. До нього підійшов чоловік, який вказав, що він вдарив його автомобіль і почав провокувати конфлікт. Він із своїми знайомим вийшов з автомобіля і почав відходити у бік припаркованих таксі, щоб уникнути конфлікту, але на них накинулися чоловіки і сталася бійка з двома хлопцями. Вікторія почала знімати бійку і один з хлопців вдарив ОСОБА_5 . Він почав кричати, щоб хтось викликав поліцію, і якась жінка викликала поліцейських. Коли приїхали поліцейські, вони вимагали від нього пройти медичний огляд на стан сп'яніння і він поїхав з ним иу медичний заклад.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Савченко В.А. зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки той не керував автомобілем і у справі відсутні докази керування ним транспортним засобом. З відеозапису подій не вбачається зупинки автомобіля поліцією або керування ОСОБА_1 автомобілем. Жодного ДТП ОСОБА_1 не вчиняв і не був причетним до такої події 14.02.2025. Матеріал складено із порушеннями КУпАП, оскільки права ОСОБА_1 поліцейські не роз'яснили, протокол склали 14.02.2025, хоча акт медичного огляду на стан сп'яніння було складено лише наступного дня -15.02.2025. Прокурор відмовився підтримувати обвинувачення у даній справі у суді. Наполягав на тому, що суд з власної ініціативи не повинен викликати для допиту осіб, письмові пояснення яких надала поліція, і які не були заявлені у судовому засіданні стороною обвинувачення у якості свідків, оскільки у такому випадку суд візьме на себе функції сторони обвинувачення. Окрім того письмові пояснення цих осіб вказують на начебто вчинення ОСОБА_1 ДТП з іншим автомобілем, проте, кожен з них вказує на різні обставини руху автомобіля. Окрім того, з вказаними особами у ОСОБА_1 та його колеги сталася бійка, і вони не можуть бути неупередженими.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 14.02.2025 після роботи зустрілася з ОСОБА_1 , який є її підлеглим, у Люботині на площі Соборній. Вони посиділи у припаркованому автомобілі ОСОБА_1 , поспілкувалися якийсь час. ОСОБА_1 , був випивши, але на автомобілі не рухався ні назад ні вперед, лише вмикав пічку, щоб погрітися, так як було холодно на вулиці. Вона не чула звуків удару, скрежету, або щоб автомобіль здригнувся. ОСОБА_1 чекав якогось чоловіка, щоб той відвіз його додому. ОСОБА_1 повів її у бік таксі, щоб відправити додому, до них підбігли двоє чоловіків і почали хапати ОСОБА_1 . Вона стала знімати це на відео, і один з чоловіків висмикнув у неї телефон, зірвавши їй при цьому чотири нігті, а після, коли вона намагалася повернути телефон, вдарив її у живіт. Інша жінка викликала поліцію. Вона звернулася до поліції з приводу її побиття. Як свідка ДТП її не опитували.
Свідок ОСОБА_7 вказав, що 14.02.2025 він зустрівся зі своїм колегою ОСОБА_1 на площі і разом із ще однією колегою по роботі ОСОБА_5 , сіли до припаркованого автомобіля ОСОБА_8 де якийсь час спілкувалися. ОСОБА_1 автомобіль у рух не приводив, але включав пічку, щоб погрітися. Він не відчував, щоб стався удар із іншим автомобілем. ОСОБА_1 був випивши і казав, що чекає тверезого водія. Якийсь чоловік почав відкривати двері автомобіля ОСОБА_1 та вказував, що той вдарив їх автомобіль. Після цього, вони втрьох почали відходити у бік припаркованих таксі, щоб уникнути бійки та поїхати додому. Двоє чоловіків догнали ОСОБА_1 , схопили його, почалася бійка. Він намагався розмирити чоловіків і ОСОБА_1 , а поті, коли побачив, що один з чоловіків штовхнув ОСОБА_5 на землю, намагався захистити її. Він нікого не вдарив, і йому не було спричинено пошкоджень. Поліцейські не стали відбирати у нього пояснення, хоча почали заповнювати бланк.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повинен, зокрема, з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судом враховується, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за даним протоколом мало б бути керування транспортним засобом особою в стані алкогольного спяніння.
На підтвердження цієї обставини, працівниками поліції надано до суду протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 №390 від 15.02.2025, де вказано, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також відеозапис подій на DVD-диску.
ОСОБА_9 надав працівнику поліції письмові пояснення, без вказання дати відібрання цих пояснень про те, що став свідком того, що у м.Люботин на площі водій автомобіля «Опель» д.н. НОМЕР_1 почав рухатись за переходом, здаючи назад на виїзд зачепив припаркований автомобіль. Водій вийшов та поводив себе неадекватно, оскільки був у стані сп'яніння. Вони викликали поліцію.
Суд звертає увагу на те, що у цих поясненнях чітко зазначається автомобіль з номерним знаком ОСОБА_1 , але не вказано з яким автомобілем сталася ДТП.
ОСОБА_10 надав працівнику поліції письмові пояснення, без вказання дати відібрання цих пояснень про те, що став свідком того, що водій автомобіля «Опель Астра» д.н. НОМЕР_1 , рухаючись вдарив припаркований автомобіль «BMW», вийшов водій, сів за кермо та ще раз вдарив автомобіль, вийшов та почав тікати і провокував на бійку.
Суд звертає увагу на те, що у цих поясненнях чітко зазначається автомобіль з номерним знаком ОСОБА_1 , але не вказується номерний знак автомобіля «BMW», з яким сталася ДТП і зазначається інший механізм ДТП.
ОСОБА_11 надав працівнику поліції письмові пояснення, без вказання дати відібрання цих пояснень про те, що водій автомобіля «Опель Астра» д.н. НОМЕР_1 рухався припарковуючись та вдарив автомобіль «BMW», водій вийшов, оглянув автомобіль та почав здавати назад, чим ще раз спричинив пошкодження автомобіля. Після чого приїхали працівники поліції.
Суд звертає увагу на те, що у цих поясненнях чітко зазначається автомобіль з номерним знаком ОСОБА_1 , але не вказується номерний знак автомобіля «BMW», з яким сталася ДТП і знов зазначається інший механізм ДТП.
З відеозапису подій, що були надані органом поліції разом із матеріалами справи, а також наданим органом поліції під час розгляду справи у суді, вбачається, що відеофксація починається на площі під час конфлікту за участю ОСОБА_1 жінки та інших осіб; усі поводяться емоційно та напружено і непослідовно вказують на те що сталася бійка, жінка наполягає на тому, що їй під час бійки інші особи спричинили тілесні ушкодження. Моменту зупинки жодного автомобіля, або керування ОСОБА_1 будь-яким автомобілем не зафіксовано. З подій, що відбуваються можливо зробити виклик, що поліцейські прибули на місце події вже коли розпочалася бійка між ОСОБА_1 та іншими особами. На позначці часу 18.13 поліцейський повідомляє комусь по телефону, що червоний «Опель» зачіпив автомобіль «BMW». О 18.35 год. жінка каже, що ОСОБА_1 не керував автомобілем. О 18.36 год. поліцейський зазначає ОСОБА_1 , що камерами спостереження було зайнято, як ОСОБА_1 керував автомобілем. О 18.45 год. та 18.49 год. ОСОБА_1 каже, що не керував автомобілем. О 18.50 год. ОСОБА_1 зазначає, що інші присутні на площі особи побили його знайому. О 19.02 год. поліцейський вказує ОСОБА_1 , що свідки його затримали. На позначці часу 18.20-18.25 год. працівник поліції заповнює бланк пояснень від особи ОСОБА_12 . Хоча у подальшому письмові пояснення цієї особи поліцейські до справи не додали. У подальшому, ОСОБА_1 відмовився продути алкотестер Драгер, але погодився їхати у лікарський заклад, що і було зроблено.
На відеозапису не вбачається, щоб працівники поліції оглядали якісь автомобілі - у тому числі «Опель» та «BMW» та акцентували увагу на наявних механічних пошкодженнях. Не вбачається й встановлення водія іншого автомобіля, який своїми діями міг би пошкодити ОСОБА_1 .
Суд надсилав запит до органу поліції з приводу надання усіх наявних відеозаписів подій, проте, на отриманих від поліції дисках відсутній відеозапис, на якому було б видно, як ОСОБА_1 керував автомобілем, а також вчинив ДТП. Відеозапис з камер спостереження, про який зазначав поліцейський на місці події, також до суду надано не було.
Таким чином, беззаперечних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем матеріали справи не містять.
Письмові пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , відібрані працівниками поліції дійсно містять розбіжності у деталях щодо можливої ДТП, та жоден із них, чітко вказуючи марку і номер автомобіля ОСОБА_1 , з невідомих причин не вказали номер іншого пошкодженого автомобіля.
Окрім того жоден з цих осіб не вказує, що був водієм автомобіля, з яким, на їх думку сталася ДТП за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Власник або користувач автомобіля (вірогідно BMW) органом поліції не встановлювався та не був опитаний.
З приводу неможливості допиту у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд зазначає наступне.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У справах проти України Європейський Судз прав людини (далі - ЄСПЛ) розглядав питанняпро віднесення правопорушень, передбачених КУпАП,до «кримінальногоаспекту» врозумінні Конвенції, що,з оглядуна суворістьпередбаченого покаранняправопорушення,не єнезначними,тому такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій ст.6 Конвенції.
Одночасно, практика ЄСПЛ щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації ст.6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.
ЄСПЛ у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення має розцінюватися як кримінальне і розглядатися за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення має розглядатися як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у численних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та в інших.
Так, у справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд зазначив, що не має сумніву в тому, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції.
А у справі «Михайлова проти України» ЄСПЛ зазначає, що з огляду на суворість покарання адміністративне провадження як те, що здійснювалося щодо заявниці у цій справі, має розглядатися як «кримінальне» для цілей Конвенції та протоколів до неї (рішення у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, п.55, від 06.09.2005р.) і, отже, з залученням гарантій ст.6 Конвенції та, відповідно, гарантій ст.2 Протоколу №7 до Конвенції.
В цьому ж рішенні ЄСПЛ стверджує про порушення п.1 Конвенції через відсутність безсторонності,яка забезпечується,серед іншого,присутністю сторони обвинувачення, яка необхідна для усунення обґрунтованих сумнівів, що можуть виникнути щодо безсторонності суду.
Також ЕСПЛ розглядав й питання дотримання принципу безсторонності у випадку відсутності прокурора під час частини або всього провадження щодо заявників у низці справ.
Зокрема, в рішеннях у справах «Озеров проти Росії» (Ozerov v. Russia, заява № 64962/01), пункти 53-58, від 18.05.2010 року, та «Кривошапкін проти Росії» (Krivoshapkin v. Russia), заява №42224/02, п.44-46, від 27.01.2011, Суд встановив порушення принципу безсторонності щодо випадків, коли прокурор був відсутнім у всіх судових засіданнях у кримінальних справах заявників, але суди перейшли до дослідження доказів, у тому числі допиту обвинувачених і свідків, та засудили заявників. Суд дійшов висновку, що за таких обставин суди переплутали ролі прокурора та судді, і, таким чином, надали підстави для обґрунтованих сумнівів щодо їхньої безсторонності. І в рішенні «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, п.51-84 від 20.09.2016р., Суд встановив порушення принципу безсторонності у справі про адміністративне правопорушення щодо заявника, під час якого прокурор був відсутнім.
Роль посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, обмежувалася переданням суду протоколу та підтверджуючих доказів. Після виконання цієї функції ця посадова особа не відігравала ролі у провадженні, так само як і прокуратура. Іншими словами, під час провадження у суді не було «сторони обвинувачення» або «прокурора». Це означало, що у судовому засіданні не було нікого, хто б міг заперечити заявниці (п.63 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України). Згідно з п.64 зазначеного рішення за таких обставин Суд зазначив, що суд, який розглядав справу, не мав іншого вибору, окрім як взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи. Суд не переконаний в тому, що існували достатні гарантії, здатні усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу процесу на безсторонність суду.
Ст.62 Конституції України та ст.17КПК України закріплений принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, за якими ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь. Роз'яснення суворого додержання, закріпленого у ст.62Конституції України принципу презумпції невинуватості містяться також у п.18 Постанови №9 Пленуму ВСУ від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Крім того, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014р. суд також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП).
Ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку з вищезазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
В цьому контексті Європейський Суд нагадує, що, як він встановив у рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v.Russia), в разі, якщо здійснюється усний судовий розгляд з метою встановлення обґрунтованості будь-якого «кримінального обвинувачення», висунутого проти підсудного, та якщо було надано адекватну можливість з'явитися у судове засідання і сторона захисту не відмовилася від неї у встановленому порядку, присутність сторони обвинувачення є, як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду (п.64 рішення Європейського суду з прав людини у справі Михайлова проти України).
Ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини, Україна визнала положення цього міжнародного договору частиною національного законодавства і, разом з цим, взяла на себе зобов'язання виконувати рішення Європейського суду з прав людини у кожній справі, стороною якої вона є. Першим основним обов'язком є виплата сум, визначених Європейським судом як справедливе відшкодування заявникові.Однак виплата справедливого відшкодування не єдиний обов'язок, що випливає з рішення. На виконання рішення Європейського суду, де встановлено одне або кілька порушень Конвенції, державу-відповідача, залежно від обставин справи, може бути зобов'язано вжити певні заходи: по-перше, - заходи індивідуального характеру на користь заявника, для припинення незаконної ситуації і відшкодування наслідків, а, по-друге, заходи загального характеру, для запобігання подальшим порушенням подібного типу.
З метою запобігання новим порушенням Конвенції, що мають подібну природу до тих, які констатовані у рішенні Європейського суду, держава зобов'язується усунути проблеми у внутрішньому правопорядку. Заходи, які вживаються у цьому напрямку, умовно можна назвати заходами загального характеру, на відміну від заходів індивідуального характеру, що вживаються для виправлення неправомірної ситуації самого заявника. Визначити та впровадити заходи загального характеру є не завжди просто. Часом з обставин справи очевидно, що порушення є результатом недоліків конкретних законів або відсутності відповідних законодавчих норм. У таких випадках, звичайно, держава на виконання рішення Європейського суду має внести зміни до існуючих нормативно-правових актів. У багатьох випадках, однак, структурна проблема, яка призвела до порушення, полягає не в очевидній суперечності між національним законодавством та положеннями Конвенції, а швидше у правозастосовчій практиці. В такому випадку доцільною є зміна цієї практики з урахуванням позиції Європейського суду з того чи іншого питання, яка викладена у його прецедентній практиці.
Так, ЄСПЛ у справі «Яременко проти України (№2)» (заява№66338/09) від 30.04.2015р., остаточним рішенням №30/07/2015, згідно офіційного перекладу, що міститься на офіційному сайті ВР України, констатував порушенняп.1тап.3ст.6 Конвенції, та, упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного, відповідно доп.2ст.44 Конвенції, зобов'язав державу-відповідача (Україну) сплатити заявникові суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: 5000 (п'ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися… В цій справі заявник скаржився, що Верховним Судом України неодноразово булопорушене йогоправо несвідчити протисебе та право на захист, оскільки знову підтвердив його вину на підставі доказів, які, відповідно до висновків Суду, були отримані у порушення ст.6 Конвенції (Yaremenko v. Ukraine, п.79,88 і 90 та 27). Зокрема, заявник доводив, що Верховний Суд України поклав в основу визнання його вини покази, які він надав під час відтворення обстановки і обставин події та під час допиту в якості обвинуваченого, незважаючи на те, що ці покази були отримані за тих самих обставин, що й покази, виключені Верховним Судом України з доказової бази (так само).
Згідно національного законодавства України, суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального (попередження), матеріального (штраф) або особистого характеру (адміністративний арешт).
Захисник вважав недоцільним допит ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у якості свідків посилаючись на те, що вони надали різні письмові пояснення щодо ДТП, а також, посилався на те, що вони можуть бути викликані у якості свідків лише за клопотанням сторони обвинувачення, але прокурор не забажав приймати участь у засіданні, і не заявляв клопотань про допит цих осіб у суді в якості свідків.
Суд погоджується із тим, що вказані особи мають бути допитані у якості свідків за клопотання сторони обвинувачення, але, оскільки прокурор не прийняв участі у судовому засіданні, клопотань про їх допит в якості свідків до суду не надходило.
Суд із власної ініціативи не має повноважень збирати докази обвинувачення, у тому числі й викликати у якості свідків осіб, яких сторона обвинувачення не забажала викликати у якості свідків обвинувачення.
Суд також погоджується із посиланням захисника на ту обставини, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надали різні покази стосовно можливої ДТП.
Окрім того, матеріали справи не містять взагалі жодних відомостей та доказів про те, що у той день 14.02.2025 працівниками поліції оформлювалися матеріали ДТП за участю ОСОБА_1 .
За клопотанням захисника судом було оглянуто електронну систем діловодства «Д-3», та не встановлено, що стосовно ОСОБА_1 у 2025 році надходили до суду якісь інші матеріали, окрім даного матеріалу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, суд звертає увагу, що опитані поліцією ОСОБА_10 та ОСОБА_11 посилалися на вчинення ДТП автомобілем під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем «BMW», проте жоден із цих осіб не надав письмових пояснень, що був володільцем або власником пошкодженого автомобіля.
Володілець або власник пошкодженого автомобіля, («BMW» або іншого) працівниками поліції встановлений та допитаний не був.
За цих обставин, пояснення ОСОБА_1 , та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про те, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, а вони втрьох перебували у його автомобілі і грілися перед тим як розійтися, не спростовуються матеріалами справи. Тому, навіть перебування ОСОБА_1 у власному автомобілі у стані алкогольного сп'яніння, за умови, що він не приводив автомобіль у рух, не утворює складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вищевказаних обставин, судом під час розгляду даної справи не отримано доказів керування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння автомобілем «Opel Astra» д.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247,279, 280, 283 КУпАП, суд -
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-ти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі особою, щодо якої її винесено, апеляційної скарги до органу, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Суддя: І.М. Сухоруков