Справа № 947/33975/24
Провадження № 2/947/2181/25
11.06.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А. ,
за участі секретаря судових засідань Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулось до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.03.2024 № 1362-9632 у розмірі 55 653,96 грн, судових витрат зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Позов мотивований тим, що 11.03.2024між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1362-9632. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Позивач зазначає, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А2052 для підписання кредитного договору № 1362-9632від 11.03.2024, і для підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період -14 календарнихднів; стандартна процентна ставка - 1,5% в день, знижена процентна ставка - 1,2% в день, комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредит. Позивач вказує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом чотирнадцяти календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Позивач звернув увагу, на те, що без відповідних дій з боку відповідача укладання договору було б не можливе. Відповідач порушив умови кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Станом на 08.08.2024 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 55 653,96 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 20000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 35 460,00 грн; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 193,96 грн.З метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2024 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України - за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 матеріали цивільної справи передано за підсудністю на розгляд до Київського районного суду м. Одеси в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України - згідно відповіді Мінсоцполітики від 19.12.2024, фактичне місце проживання та листування відповідача з 22.11.2019, є адреса: АДРЕСА_2 , що є територією Київського району м. Одеси.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою суду від 10.03.2025 справу прийнято до розгляду та вікрито провадження, розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк для надання відзиву на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі направлено за місцем проживання відповідача. Відповідно до інформації Мінсоцполітики України від 23.12.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду з відміткою від 17.05.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.
Від сторони відповідача заяви, клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відзив на позовну заяву до суду також не надійшов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1362-9632 продукту «НА ВСЕ». Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Позивач зазначає, що на виконання зазначених вимог, позичальнику на телефонний номер надісланий одноразовий ідентифікатор С9525, для підписання договору № 1362-9632від 11.03.2024, і для підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання відкрити позичальнику кредитну лінію з розміром кредитного ліміту 20000,00 грн, базовий період - 14 календарних днів, строк кредитування - 300 календарних днів; стандартна процентна ставка -1,5% за кожен день користування кредитом, дата повернення кредиту - 04.01.2025.
Позивач вказує, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Згідно з наданим ТОВ «Укр Кредит Фінанас» розрахунком станом на 08.08.2024 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору, становить 55653,96грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 20000,00грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 35460,00 грн та залишку комісії - 193,96 грн.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до таких висновків.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з договору про відкриття кредитної лінії від 11.03.2024 № 1362-9632 відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого, як вказує позивач, кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікаторС9525, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Також позивач зазначає, що цим же ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону відповідача, підтверджено його ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит також підписаний одноразовим ідентифікатором С9525.
Згідно з алгоритмом дій укладання договору про відкриття кредитної лінії (передбачені самим договором про відкриття кредитної лінії) спочатку клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від банку, проходить перевірку та надає сканкопії документів або верифікується за допомогою технології BankId, та отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту. При позитивному рішення щодо надання кредиту, клієнт отримує доступ до «особистого кабінету». В особистому кабінеті клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладання договору, яка є пропозицією та включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів. Клієнт самостійно вносить до інформаційно-комунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит. Після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний норм (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Вказаним ідентифікатором клієнт підписує кредитний договір шляхом ведення одноразового ідентифікатора. Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі направляє екземпляр кредитного договору, правила та інші супутні документи на e-mail вказаний клієнтом. Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кретині кошти за реквізитами вказаними клієнтом.
Суд звертає увагу, що у жодному з вищевказаних документівінформація про телефонний номер відповідача відсутня. В матеріалах справи також відсутні докази, які б містили номер мобільного телефону, на який відправлявся одноразовий ідентифікатор, а також підтверджували надіслання ідентифікатора на номер мобільного телефону саме відповідача. Відсутні докази, які б достеменно підтверджували, що саме ОСОБА_1 створив заявку на отримання кредиту, пройшов верифікацію, саме на належний йому номер мобільного телефону надійшов одноразовий ідентифікатор.
Суд наголошує, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.
У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов'язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано Довідку про перерахування суми кредиту № 1362-9632 від 11.03.2024 ОСОБА_1 , в якій міститься інформація, що видача коштів здійснена 11.03.2024за допомогою системи LiqPai, платіж: 2436202287, № платіжної карти НОМЕР_1 , тип операції: видача кредиту, сума платежу: 20 000,00 грн.
Також позивачем наданий Лист АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019. Вказаний лист датований 09.08.2024 та містить інформацію не лише про перерахування коштів на номер картки, зазначену у довідці позивача, НОМЕР_1 , але й на інші.
При цьому суд зауважує, що у вказаному листі, як і у Довідці про перерахування суми кредиту, не вказаний повний номер банківської картки, а з Листа АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» окрім скороченого номеру банківської кратки, ID платежу, каналу перерахування, дати видачі, суми та номеру договору, не вказується отримувач та/або власник карти, що унеможливлює встановити приналежність банківської картки саме відповідачу.
Інших доказів про відкриття рахунку та емітування цієї картки на ім'я ОСОБА_1 позивачем не надано.
Отже достеменно, не спираючись на припущення, за відсутності належних та достатніх доказів, не можливо встановити перерахування коштів позивача саме відповідачу.
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання кредиторами ТОВ «УкрКредитФінанс» умов договору № 1362-9632 від 11.03.2024 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті Договору, саме ОСОБА_1 . Позивачем не долучено ані виписки з банківського рахунку, ані заявки відповідача на оформлення кредиту, в якій би могла міститись повна інформація про належний банківський рахунок відповідачу.
Отже, суд вважає, що надані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на доведення викладених у позовній заяві обставин та аргументів, як окремо так і у їх сукупності, не відповідають критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, та достеменно не підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштівна виконання договору, перерахування їх саме відповідачу, та що саме відповідач, отримавши кредитні кошти, в подальшому порушив обов'язок їх повернути, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору № 1362-9632 від 11.03.2024.
Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені кредитора. Долучений лист АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему на підставі Договору № 4010 від 02.12.2019 по платежам, що перераховані нижче, не може бути достатнім доказом отримання відповідачем кредиту. В даному листі відсутня інформація, що підтверджує перерахування коштів на банківський рахунок, що безспірно належить відповідачу. Всі банківські картки зазначені неповністю, а тому такий лист, також як і загадана довідка, не може бути належним та достовірним доказом виконання кредитного договору. Позивачем не долучено до позову безпосередньо і сам Договір № 4010 від 02.12.2019, укладений між АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанси», що ставить під сумнів усю позицію позивача у справі. За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми від кредитодавця можуть бути виключно первинні документи, яких позивач не надав.
Досліджуючи наданий розрахунок, суд зазначає, що він сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом банку, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про електронну комерція», ст.ст.11, 207, 526, 598, 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 11.03.2024 № 1362-9632 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанас», ЄДРПОУ: 38548598; адреса: б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце фактичного перебування за інформацією Мінсоцполітики: АДРЕСА_2 .
Рішення підписане 11.06.2025.
Суддя Ю. А. Скриль