Справа № 947/9433/25
Провадження № 2/947/2276/25
11.06.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одесі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 12.03.2025 через свого адвоката Лошкарьова Ф.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вони з відповідачкою не підтримують шлюбно-сімейні відносини, вважає, що сумісне життя і збереження сім'ї неможливе, просить позов задовольнити. Від шлюбу мають спільну дорослу доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 27.03.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків - надати свідоцтво про шлюб.
31.03.2025 представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав заяву та клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати з Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), належним чином завірену інформацію (дату та місце реєстрації, номер актового запису) про реєстрацію Відділом державної реєстрації актів цивільного стану, шлюбу між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , яке задоволено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2025.
03.04.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лошкарьов Ф.А. надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
04.04.2025 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання клопотання про витребування доказів, надано суду таку інформацію: «12.12.1997 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №924», при цьому копії актового запису суду не направлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лошкарьова Ф.А. 13.03.2025 через систему «Електронний суд» подана заява, відповідно до якої позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив шлюб розірвати, справу розглядати у його відсутність, на примирення не згодний.
Відповідачка у судові засідання 29.04.2025, 28.05.2025 та 1.06.2025 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена, відзиву, заяв та клопотань від останньої до суду не надходило.
Ухвала про відкриття провадження разом з позовом та додатками, надсилалися їй за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 і до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою «отримала особисто», що є належним повідомлення відповідача про розгляд справи. Також відповідачка сповіщена про слухання справи шляхом телефонограми.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та правовідносини.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно з положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Стаття 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд установив, що 12.12.1997 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений шлюб, який зареєстрований 12.12.1997 Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, за актовим записом № 924.
Вказане підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 12.12.1997 та інформацією Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 №1071/24-24-20 згідно якої: «12.12.1997 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №924».
Від шлюбу сторони мають дорослу доньку.
Майновий спір на момент розірвання шлюбу між сторонами відсутній.
Сімейне життя між сторонами не склалось через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейне життя, що призвело до втрати почуттів любові та поваги.
Тривалий час сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, припинили спілкування, шлюбно-сімейні відносини мають формальний характер. Позивач стверджує, що подальше збереження шлюбу неможливе та суперечить їх інтересам.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають.
Відповідачка відзив та заперечення на позов не надала, при сповіщенні про слухання справи телефонограмою зазначила: «позовні вимоги визнаю, на примирення не згодна».
Суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
За статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд встановив, що сім'я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить їх інтересам, що мають істотне значення.
Керуючись ст.ст. 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 12.12.1997 Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради, за актовим записом №924, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 12.12.1997 та інформацією Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 №1071/24-24-20 згідно якої: «12.12.1997 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №924», від якого сторони неповнолітніх дітей не мають.
Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення підписане 11.06.2025.
Суддя Ю. А. Скриль