Номер провадження: 11-кп/813/609/25
Справа № 521/3152/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023164470000579 від 01 листопада 2023 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Арциз, Арцизького району Одеської області, громадянин України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
установив
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 07 березня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. ч.5 ст.27 ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України та йому призначено покарання:
-за ч.5 ст.27 ч.1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 510 (п'ятсот десять) гривень;
- за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначене остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати у сумі 1912 гривень 00 копійок на користь держави та вирішено долю речових доказів.
Оскарженим вироком встановлено, що ОСОБА_7 у липні 2023 року, більш точного часу не встановлено, знаходячись за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , маючи кримінально-протиправний умисел, спрямований на пособництво у підробленні посвідчення водія з метою використання його іншою особою, а саме: пособництва у виготовленні завідомо підробленого посвідчення водія та його подальшого особистого використання для посвідчення своєї особистості та керування транспортними засобами з необхідними йому категоріями «В1, В» (право керування легковими автомобілями, «легкими» вантажними авто, мінівенами, квадроциклами, трициклами, мотоциклами з причепом), зайшовши до мережі Інтернет, знайшов посилання на листування в месенджері «Telegram» із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка займалась наданням таких послуг (неофіційно). Після чого, ОСОБА_7 , знаючи законний порядок отримання посвідчення водія, так як раніше вже отримував посвідчення водія - 11.10.2022 серії НОМЕР_1 з дозволеними категоріями «А1, А, В1, В, Cl, С, Dl, D, BE, С1Е, СЕ, DIE, DE», якого був позбавлений постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.04.2023 (справа №509/5292/22) строком на один рік, та всупереч Положенню про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, шляхом листування в месенджері «Телеграм» із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, замовив собі виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія за грошову винагороду.
Узгодивши оплату вартості підробленого посвідчення із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, реалізуючи кримінально протиправний умисел, спрямований на пособництво у підробленні посвідчення водія з метою його самостійного використання, та усвідомлюючи, що в посвідчення водія будуть внесені завідомо неправдиві відомості, які не відповідають дійсності, ОСОБА_7 , у липні 2023 року, перебуваючи за адресою свого проживання, у невстановлений час, через месенджер «Telegram», надіслав вищевказаній невстановленій особі фотознімок зі своїм зображенням, анкетні дані свого рідного брата - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким, зі слів ОСОБА_7 , мають схожість у зовнішності, тим самим здійснив пособництво у підробленні посвідчення з метою використання його іншою особою.
Після чого, невстановлена особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у липні 2023 року, більш точного часу не встановлено, у невстановленому місці виготовила посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відкритими категоріями «В 1, В», виданого ТСЦ 5242, бланк якого за своїми характеристиками не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, та надіслала його ОСОБА_7 до відділення № 124 ТОВ «Нова Пошта» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, селище Авангард, вулиця Проїзна, 12, звідки останній у кінці липня 2023 року, більш точний час не встановлено, отримав вищевказане посвідчення водія та сплатив грошовий переказ у сумі 20 000 гривень на банківську карту, номер якої та чек не зберігся.
Крім того, 31.10.2023 приблизно о 12 годині 45 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи навпроти будинку № 33 на вулиці Генерала Петрова в місті Одесі, був зупинений екіпажем «Океан - 203» Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції у складі старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , відповідно ч. З ст, 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Після чого, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 5242 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є підробленим, оскільки не отримував його в порядку, встановленому «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженому Постановою Кабінету міністрів України №340 від 08.05.1993 р., маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою підтвердження права керування транспортним засобом - автомобілем марки та моделі «Renault Logan» з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , та посвідчення своєї особистості, на вимогу працівника Управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 , висловлену в порядку ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред'явив підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 із дозволеними категоріями «В1, В», видане ТСЦ 5242, на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з власною фотокарткою, тим самим використав завідомо підроблений документ для посвідчення своєї особистості та підтвердження права керування транспортним засобом.
Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних проступків, правильності кваліфікації його дій, просила вирок скасувати в частині призначеного покарання і ухвалити новий, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання: за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень у дохід держави; за ч. 4 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави України.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних проступків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень у дохід держави України.
В іншій частині вирок просила залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що призначене судом першої інстанції покарання є надмірно м'яким.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_7 03.04.2023 року постановою Овідіопольського районного суду Одеської області (справа №509/5292/22) визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп'яніння), за яке йому призначене покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Тобто, нехтуючи вимогами Закону у вигляді обмежень, які виразились у позбавленні того чи іншого права на певний строк, ОСОБА_7 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами у період, визначений судом у вигляді 1 року відповідно до зазначеної постанови суду, всупереч Положенню про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, придбав шляхом здійснення такого замовлення за грошові кошти в сумі 20000 (двадцяти тисяч) гривень, а потім і використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відкритими категоріями «В1, В», виданого ТСЦ 5242, бланк якого за своїми характеристиками не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території У країни.
За таких обставин прокурор вважає, що сума штрафу, призначеного за вироком суду за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у розмірі 850 гривень, набагато менше за суму, сплачену обвинуваченим за виготовлення підробленого посвідчення водія в розмірі 20000 гривень.
Крім того, за вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом було призначене покарання у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а за вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, судом призначене покарання у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, що є невідповідним та несправедливим по відношенню до особи обвинуваченого, що в свою чергу не надасть можливості виправити поведінку обвинуваченого, не забезпечить його перевиховування.
Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив залишити оскаржений вирок без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.
За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що призначене покарання ОСОБА_7 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Так, відповідно до ст.65 КК України - особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Положеннями ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до положень ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями ч. 5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Крім того вказав, що суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Суд роз'яснив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які є кримінальним проступками, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Також, суд першої інстанції врахував, що стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_7 .
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, має місце реєстрації, постійне місце мешкання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює.
Однак на думку апеляційного суду, при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом формально враховано тяжкість кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, не надано оцінки низці обставин, які мають значення для призначення законного та справедливого покарання, яке б відповідало вимогам ст.65 КК України.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме що обвинувачений ОСОБА_7 03.04.2023 року постановою Овідіопольського районного суду Одеської області визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за яке йому призначене покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_7 із зазначеною постановою погодився і в апеляційному порядку її не оскаржував.
Натомість, ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив та будучи позбавленим права керування транспортними засобами у період визначений судом відповідно до вищенаведеної постанови суду та всупереч Положенню про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, придбав шляхом здійснення такого замовлення за грошові кошти в сумі 20000 (двадцяти тисяч) гривень, а потім і використав завідомо підроблений документ - посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з відкритими категоріями «В1, В», виданого ТСЦ 5242, бланк якого за своїми характеристиками не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Таким чином, враховуючи викладене, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.358 КК України, однак більш суворе, ніж призначено судом першої інстанції, у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Пунктом 3 частини 1 статті 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до ч.4 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст.414 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення є невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого.
Пунктом другим частини першої статті 420 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вирок суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, з ухваленням нового вироку, яким необхідно призначити ОСОБА_7 за ч. 5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень та призначити йому остаточне покарання, керуючись приписами ч.1 ст.70 КК України.
Керуючись статтями 370, 372, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 532, 615 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023164470000579 від 01.11.2023 року відносно ОСОБА_7 , - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання:
за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України - у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.;
за ч.4 ст.358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних проступків шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
В іншій частині оскаржений вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4