Номер провадження: 11-кп/813/1437/25
Справа № 509/6385/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, холостого, не працюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 07.12.2016 р. Приморським райсудом м. Одеси за ч. 2 ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 26.04.2019 р. по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні № 12024162160000531 від 16.06.2024 року, -
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишено без змін у виді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 відрахововано з дня затримання - з 16.06.2024 р.
Також даним вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Оскарженим вироком встановлено, що в період часу з 23:30 год. 15.06.2024 р. до 03:00 год. 16.06.2024 р., обвинувачений ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_10 , перебуваючи за місцем проживання останнього, у приміщенні кухні однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно відпочивали та розпивали спиртні напої. В якийсь момент, потерпілий ОСОБА_10 вийшов з приміщення кухні та пішов спати до своєї кімнаті, залишивши ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на кухні.
Через деякий час, ОСОБА_9 пішла палити на балкон, а обвинувачений ОСОБА_11 , взявши зі столу в приміщенні кухні кухонний ніж, посуд із залишками спиртних напоїв та продукти, зайшов до кімнати, де на ліжку спав потерпілий ОСОБА_10 , ставши будити останнього для продовження спільного розпивання алкогольних напоїв.
Після того, як ОСОБА_11 розбудив ОСОБА_10 , між ними виникла сварка на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин із-за образливих висловлювань ОСОБА_10 в адресу ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_11 , в результаті якої у останнього раптово виник злочинний намір на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_10 , для чого обвинувачений ОСОБА_11 , реалізуючи свій злочинний намір, з метою вбивства, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_11 , тримаючи в правій руці кухонний ніж і стоячи біля ліжка, на якому лежав потерпілий ОСОБА_10 - наніс останньому один удар ножом у спину зліва, заподіяні йому наступні тілесні ушкодження: одне сліпе, проникаюче у грудну порожнину, колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням лівої легені, серця, крововиливом в ліву плевральну порожнину, крововиливом в порожнину навколосерцевої сумки, яке є колото-різаним та могло бути спричинене плоским колюче-ріжучим предметом, типу ножа, який має обушок та лезо і максимальну ширину поринулої частини не більше 3 см. та за критерієм небезпеки для життя, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, від якого на місці події настала смерть ОСОБА_10 , яка знаходиться у прямому причинному зв'язку з наявним у нього сліпим проникаючим у грудну порожнину, колото-різаним пораненням грудної клітини з ушкодженням лівої легені, серця, з крововиливом в ліву плевральну порожнину та порожнину навколосерцевої сумки. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 з'явилась гостра крововтрата.
Після цього, ОСОБА_11 , залишаючись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 зателефонував на спецлінію оператора 102, повідомивши про скоєне вбивство ОСОБА_10 .
Виїздом на місце СОГ ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області за вказаною адресою, 16.06.2024 р. виявлено труп ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті.
Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах захисту ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій він не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій обвинуваченого просив змінити вирок суду у вступній частині.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачений ОСОБА_7 у листопаді 2023 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси, знятий з обліку Київського РВ ФДУ «Центр пробації» в Одеській області, вважається таким, що раніше не судимий.
Водночас, в оскаржуваному вироку суд у вступній частині зазначив, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, в тому числі 25.10.2021 р. Овідіопольським райсудом Одеської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 р. п/в зі застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з випробуванням та іспитовим строком 2 роки.
На підставі цього просить змінити вступну частину вироку суду першої інстанції, виключивши посилання суду на вказану судимість ОСОБА_7 .
До початку розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , 03.04.025 року від обвинуваченого ОСОБА_7 , який у даний час утримується під вартою, надійшла заява, в якій обвинувачений відмовляється від апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .
Водночас, згідно правової позиції, викладеної в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 481/1754/18 (провадження № 51-1579кмо20) відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 393 та п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК України апеляційну та касаційну скаргу на судові рішення має право подати, зокрема, захисник - у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, засудженого.
Згідно з положеннями статей 403, 432 КПК України особа, яка подала апеляційну чи касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного чи касаційного розгляду.
Отже, право відмови від апеляційної чи касаційної скарги захисника, поданої в інтересах підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, належить виключно тій особі, яка її подала, тобто захиснику. Підозрюваний, обвинувачений, засуджений не мають права відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги захисника.
У разі незгоди підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого з апеляційною чи касаційною скаргою захисника (обґрунтуванням, мотивами, вимогами скарги тощо) вони мають право заявити про це до або під час судового засідання, і суд має право врахувати їхню позицію під час вирішення скарги.
Таким чином, апеляційний розгляд проведений в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який не заперечував проти її задоволення, апеляційний суд приходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону не відповідає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно і вірно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .
Враховуючи те, що зазначені висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій, а також міри призначеного покарання ніким із учасників провадження в апеляційному порядку не оскаржується, колегія суддів, не встановивши при цьому жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду дійти правильного висновку в цій частині, не вбачає підстав для їх перегляду, відповідно до вимог вищезазначеної ч. 1 ст. 404 КПК України.
Водночас, апеляційний суд вважає, що посилання захисника в апеляційній скарзі на допущення судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтоване зазначення у вступній частині вироку даних про судимість ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.10.2021 р. заслуговують на увагу з огляду на наступні обставини.
Судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.
Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов'язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.
Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Отже, оскільки ОСОБА_7 23.11.2023 р. знятий з обліку Київського РВ ФДУ «Центр пробації» в Одеській області на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2023 р. по закінченню іспитового строку, тому відповідно до ст. 89 КК України він вважається особою, яка не має судимості за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.10.2021 р.
Вказаний висновок апеляційного суду повністю узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 27 вересня 2018 року по справі № 647/1831/15-к (провадження № 51-336 км 17).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - з підстав, викладених вище.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункт 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи допущену судом першої інстанції неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статями 376, 403, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.01.2025 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - змінити.
Виключити із вступної частини вироку посилання суду на судимість ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.10.2021 р.
В решті, вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4