Номер провадження: 33/813/887/25
Номер справи місцевого суду: 494/386/25
Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
20.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська-Гатенюк Ірина Вадимівна на постанову Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250856 від 19.02.2025, ОСОБА_1 19 лютого 2025 року о 08:03 год, в м. Березівка, вул. Михайла Грушевського, 10 , керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія, а саме не отримував посвідчення водія у сервісному центрі МВС, дії вчинено повторно протягом року, а саме: 02.01.2025. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на 5 (п'ять) років. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська-Гатенюк І.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська-Гатенюк І.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року, мотивуючи тим, що з повним текстом оскаржуваної постанови він ознайомився 06 березня 2025 року.
Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Враховуючи те, що матеріалами справи не спростовуються викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська-Гатенюк І.В. строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року.
В судове засідання до апеляційного суду, ні ОСОБА_1 , ні його представник Троянська-Гатенюк І.В. не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно.
19 травня 2025 року від адвоката Троянської-Гатенюк І.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки 20 травня 2025 року вона перебуватиме за межами м. Одеси у відрядженні, а ОСОБА_1 немає можливості самостійно приймати участь в розгляді справи, оскільки є діючим військовослужбовцем.
Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд також враховує, що адвокат Троянська-Гатенюк І.В. вже неодноразово зверталась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, а саме 02 квітня та 08 квітня 2025 року.
Як зазначено у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Так, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.1 а ПДР України встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частиною 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, і яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250856 від 19.02.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги. Крім того, протокол підписаний ОСОБА_1 ;
2)письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтвердив факт керування транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , 19 лютого 2025 року о 08:03 год, в м. Березівка, також підтвердив той факт, що він дійсно не отримував посвідчення водія. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що із складеним протоколом за ч. 5 ст. 126 КУпАП він згоден, претензій ні до кого немає;
3)копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3776783 від 02.01.2025, згідно якої 02 січня 2025 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за порушенням ним вимог п. 2.1. а ПДР, а саме за те, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення у сервісному центрі МВС;
4)копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4103488 від 19.02.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, за порушенням ним вимог п. 2.3.в. ПДР, а саме за те, що він 19 лютого 2025 року о 08:03 год, керував транспортним засобом, при цьому не був пристебнутим ременем безпеки, а також не мав чинного полюса обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів;
5)розпискою ОСОБА_2 від 19.02.2025, про те, що він прийняв транспортний засіб ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 ;
6)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме в тому, що він 19 лютого 2025 року о 08:03 год, в м. Березівка, вул. Михайла Грушевського, 10, керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія, а саме не отримував посвідчення водія у сервісному центрі МВС, дії вчинено повторно протягом року, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі вказано, що інспектор патрульної поліції не проінформував ОСОБА_1 про конкретну причину зупинки, тому вимога щодо зупинки, перевірки документів не мала правових підстав, однак апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження та зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідної вищезазначеної статті: поліцейський може зупиняти транспортні засоби в тому числі у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху .
Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов'язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Так, матеріали справи містять копію постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4103488 від 19.02.2023, згідно якої ОСОБА_1 19 лютого 2025 року о 08:03 год, керував транспортним засобом, при цьому не був пристебнутим ременем безпеки, а також не мав чинного полюса обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.3.в. ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 6).
Із дослідженого відеозапису апеляційним судом також встановлено, що працівники поліції також зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 та поінформували про конкретну причину зупинення транспортного, а саме вказали, що водій не користувався ременем безпеки.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.
Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно до приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.
Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов'язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.
Твердження ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів порушення ним ПДР України, є безпідставними, оскільки норми чинного законодавства, а саме положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлюють для поліцейського обов'язок лише поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу, що було виконано поліцейським.
Апеляційний суд також зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції надати документи для перевірки.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування транспортним засобом, повторно протягом року, без посвідчення водія.
Апеляційним судом також не приймаються до уваги твердження в апеляційній скарзі про те, що поліцейський розглянувши справу про адміністративне правопорушення на місці не дав ОСОБА_1 можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі, а також проігнорував вимоги ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки зазначене ґрунтується на невірному тлумаченні положень чинного законодавства.
Так, в даному випадку поліцейський лише зафіксував правопорушення, про що склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №250856 від 19.02.2025, який в подальшому з іншими матеріали направив до суду для розгляду. Тобто саме суд розглянув справу про адміністративне правопорушення, де ОСОБА_1 була надана можливість в повному обсязі скористатись своїми правами, в тому числі передбаченими ст. 268 КУпАП.
Апеляційний суд не може взяти до уваги також твердження в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи відсутня довідка працівника поліції про те, що згідно облікових даних Національної поліції ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, оскільки ОСОБА_1 підтвердив, той факт що він дійсно не отримував посвідчення водія, що підтверджується його письмовими поясненнями та дослідженим апеляційним судом відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є неналежним доказом у справі, оскільки непідписаний електронним цифровим підписом автора, є безпідставними, так як у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису та електронного цифрового підпису не потребує.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вимог до доказів, що ставляться в провадженнях, за КУпАП не містить норм, які передбачають обов'язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису, а з наявного в матеріалах справи відеозапису можливо встановити всі обставини та події, які мали місце 19 лютого 2025 року, тому він є належним і допустимим.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.1.а. ПДР України.
Висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Троянська-Гатенюк Ірина Вадимівна залишити без задоволення.
Постанову Березівського районного суду Одеської області від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький