11 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2025 року, якою скаргу повернуто скаржнику,
Учасники судового провадження:
Скаржник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
Короткий зміст ухвали слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді, скаргу ОСОБА_5 повернуто особі, яка її подала.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Стверджує, що рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим, винесене з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що ним пропущено строк на оскарження бездіяльності слідчого, оскільки за відсутності реакції слідчого на його звернення, момент початку бездіяльності є фактично не визначеним.
Зазначає, що повернення слідчим суддею його скарги, позбавляє його права на ефективний захист.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
26.05.2025 до слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у не розгляді клопотання від 29 квітня 2025 року про визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні № 12025152040000207 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України. Скаржник просив зобов'язати слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, розглянути клопотання від 29 квітня 2025 року про визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному провадженні № 12025152040000207 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені КПК України.
Приймаючи рішення про повернення скарги, слідчий суддя вказав, що скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, та ОСОБА_5 у скарзі не порушує питання про поновлення строку подання скарги.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та визначено коло осіб, які мають право на оскарження того чи іншого виду бездіяльності та відповідних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
При цьому ч. 1 ст. 304 КПК України регулює строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, яка передбачає подання скарги особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, а за наявності рішення слідчого чи прокурора, яке оформлено постановою, з дня отримання особою копії цього рішення.
Згідно з ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 даної статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнання потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Крім цього, стаття 111 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, повідомляє певного учасника кримінального провадження, зокрема, про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Порядок повідомлення, відповідно до ст. 111 КПК України, у кримінальному провадженні є аналогічним виклику слідчим, прокурором, судового виклику підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, цивільного відповідача повісткою, як передбачено гл. 11 КПК України.
Згідно положень ст.ст. 111, 136 КПК України обов'язок належного та своєчасного вручення прийнятого процесуального рішення покладено саме на слідчого та прокурора.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 29.04.2025 ОСОБА_5 звертався до ТУ ДБР в місті Миколаєві з клопотанням про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12025152040000207 від 12.02.2025., клопотання направлене на офіційну адресу електронної пошти ТУ ДБР.
Проте, як вказує ОСОБА_5 у скарзі до слідчого судді, подане клопотання слідчим не розглянуто. Тобто, за клопотанням ОСОБА_5 від 29.04.2025 про залучення його як потерпілої у кримінальному провадженні не прийнято жодного процесуального рішення.
Оскільки відповідь на клопотання не була надана, ОСОБА_5 потворно 06.05.2025 направив клопотання поштою, відправлення вручено 12.05.2025. Відповідь на клопотання відсутня, що в свою чергу є порушенням прав заявника.
Тобто, в даному випадку початок відліку строку на оскарження бездіяльності слідчого щодо не розгляду клопотання розпочався 12.05.2025 року, саме після повторного звернення ОСОБА_5 до органу досудового розслідування, адже особа має право розраховувати на захист своїх прав та інтересів, через бездіяльність органу досудового розслідування, з огляду на те, що бездіяльність слідчого, в даному випадку, носить триваючий характер, а тому скарга направлена слідчому судді в передбачений ч.1 ст.304 КПК України строк.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому.
Стаття 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
У порівнянні з іншими процедурами судовий порядок розгляду скарг має забезпечувати більшу об'єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов'язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.
Є помилковим висновок слідчого судді, про те, що в даному випадку строк на оскарження бездіяльності слідчого слід рахувати з дати першого звернення заявника до органу досудового розслідування та те, що повторне направлення скарги 06.05.2025 не впливає на початок відліку строку на оскарження бездіяльності. Оскільки чинним кримінальним процесуальним законом не обмежено право особи повторно звертатись з клопотанням до слідчого з метою захисту своїх інтересів.
Таким чином, отримавши скаргу, слідчий суддя зобов'язаний був забезпечити право заявника відстояти свої інтереси з урахуванням повідомлених відомостей, в тому числі надати докази на підтвердження своїх доводів.
Суд першої інстанції не звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на тому, що з метою реалізації ефективного доступу особи до суду, дана особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення слідчого судді є таким, що не ґрунтується на законі, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а скарга направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки по суті скарги слідчим суддею рішення не приймалося, це позбавляє можливості апеляційний суд прийняти рішення в межах вимог поданої апеляційної скарги. Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 406, 407, 422, 423, 424, 532 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2025 року, якою скаргу ОСОБА_5 повернуто скаржнику, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_5 направити до суду першої інстанції для розгляду в порядку, передбаченому ст. 303-307 КПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді