Справа № 128/4817/24
Провадження № 33/801/547/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
10 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Байдака Василя Григоровича, на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого охоронцем у ліцеї Сокиринецької філії КЗ «Хижинецький ліцей»,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень на користь держави Україна із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 25.11.2024 року приблизно о 20.30 год., у с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області по вул. Шевченка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем Москвич АЗЛК, ДНЗ Л4104ВИ, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», результат 0,49 (0,47) проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Байдак В. Г. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник вказує на те, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , незважаючи на те, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, а на час розгляду справи перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується копією виписки із медичної карти № 11456, в зв'язку з чим були порушені його права на належний захист інтересів в суді, передбачені КУпАП.
Звертає увагу, що місцевий суд безпідставно не прийняв до уваги ту обставину, що з відеоматеріалу, який долучений до матеріалів справи, чітко вбачається, що працівники поліції без наявних на те правових підстав заїхали на територію Сокиринецької філії КЗ «Хижинецький ліцей» по вул. Шевченка в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області, де знаходився в нерухомому стані належний ОСОБА_1 автомобіль. Отже ОСОБА_1 автомобілем не керував, автомобіль перебував на території навчального закладу с. Сокиринці, в якому він працює охоронцем. При цьому він взагалі не перебував в салоні автомобіля, двигун якого був заглушений, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення, не може бути прийнятий як допустимий доказ, оскільки він складений та містить опис обставин від імені зацікавленої особи - працівника поліції.
В матеріалах справи наявний відеозапис, з якого вбачається, що працівниками поліції не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах справи немає.
Крім того, працівниками поліції в порушення вимог ст. 266 КУпАП не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці, а він був доставлений на огляд щодо стану алкогольного сп'яніння в медичну установу до лікаря-нарколога.
Оскільки доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано працівниками поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів немає, направлення його для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до медичного закладу та висновок медичного закладу є незаконними.
В матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 для огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, при процедурі складання протоколу про адміністративне правопорушення, направленні для проходження огляду на стан сп'яніння, проходженні огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 не було роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що також є істотним процесуальним порушенням його прав на правовий захист.
Отже вважає, що докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
Одночасно із апеляційною скаргою адвокатом подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржувана постанова була прийнята у відсутність ОСОБА_1 та йому не направлялась, а була отримана захисником відповідно до його заяви від 02.05.2025 лише 06.05.2025. У зв'язку з вищевказаними обставинами апеляційну скаргу подано адвокатом 15.05.2025 через суд першої інстанції.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Ураховуючи обґрунтування клопотання в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріали справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року.
У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Байдак В. Г. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просять її задовольнити.
ОСОБА_1 суду пояснив, що він проживає в с. Сокиринці, де працює охоронцем у ліцеї. У той день, а саме 25.11.2024 він заступив на чергування о 19.00 год вечора, графік його роботи починався о 19.00 год та закінчувався о 07.00 год ранку наступного дня. Вказав, що приїхав на роботу автомобілем, який був припаркований біля школи. При цьому надав суду виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 590896, зазначивши, що він має важкий діагноз, а саме інсулінозалежний цукровий діабет І тип, важка форма та супутні захворювання, ампутовані пальці на нозі. Також зауважив, що перебуваючи на чергуванні, відчув, що у нього падає цукор у крові до 2,0 ммоль/л, у зв'язку з чим він вживав цукерки, які завжди бере з собою на роботу, а також пив чай, цукерки були різні, деякі могли містити лікер, або ще щось. При низькому цукрові смаку не відчуває. Приблизно о 20.30 год вечора він вийшов на територію ліцею, у цей час працівники поліції заїхали на територію ліцею, напевно його побачили проїжджаючи повз. Зауважив, що весь час машина стояла припаркованою, незаведеною, що видно на відеозапису, але ключі були залишені в машині, а тому підійшов до своєї машини, щоб витягнути ключі. Працівники поліції почали з ним бесіду, при цьому вони не представилися. Іноді вони зупиняють неповнолітніх осіб на мотоциклах, які часто у вечірній час їздять біля школи з порушенням ПДР. Працівник поліції спитав чия машина. ОСОБА_1 відповів, що машина його і працівник поліції запросив його до службового автомобіля. При цьому він роз'яснював їм, що не керував автомобілем, а перебував на території ліцею у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, але на відеозапису це не відображено, оскільки запис відсутній. На запитання вказав, що приїхав давно і це можна перевірити, оскільки двигун автомобіля холодний. З часом підійшов інший працівник поліції і повідомив, що їх чекають в лікарні. Пройти огляд на місці зупинки ніхто не пропонував, і про порядок проходження огляду не повідомляв. ОСОБА_1 зауважив, що на робочому місці не вживає спиртне і йому взагалі не можна вживати спиртне, оскільки від цього падає цукор і він може впасти в кому. В 22.00 йому необхідно було робити укол.
Захисник - адвокат Байдак В. Г. суду пояснив, що відсутність доказів керування транспортним засобом, відсутність безперервності відеозапису, відсутність відеозапису з моменту приїзду працівників поліції на територію школи до огляду у закладі охорони здоров'я, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння з порушенням вимог статті 266 КУпАП, ставлять під сумнів висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні. Звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено раніше, ніж було складено висновок медичного огляду закладом охорони здоров'я, що не допускається. Зауважив, що ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності, законослухняний, за характером спокійний і працівники поліції скористалися його необізнаністю у правах.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Байдака В. Г., апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 278 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона складу порушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Факультативними ознаками є: час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.
Згідно з статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а відповідно ч. 1 ст. 33 цього Кодексу стягнення за правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При цьому адміністративна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності і реакція суспільства на шкоду, заподіяну правопорушенням, державна оцінка порушення правової норми, що охороняється адміністративно-правовими санкціями, і є складовою державного примусу, тобто примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником (специфічне реагування держави на правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення). Стягнення за вчинення такого протиправного діяння накладається органом державної влади (посадовою особою органу державної влади) наділеним відповідними адміністративними повноваженнями.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
Разом із цим суд не надав оцінку обставинам, які зумовили саме такі дії ОСОБА_1 , внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Ці висновки судді зроблені на підставі неповно досліджених доказів та погодитись із ними неможливо.
Так, статтею 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені статтею 266 КУпАП, пунктом 2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів, водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Аналіз об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, факт перебування особи в стані сп'яніння або факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейських може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Вимог цих норм законодавства як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Проте, апеляційний суд вважає, що вказані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо.
Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у статті 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому останнім такий факт заперечується.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, повертаючись до обставин даної справи, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, на підтвердження чого суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як встановлено з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, який починається о 20:20:11 год. 25.11.2024, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль припаркований біля будинку, ОСОБА_1 знаходився неподалік автомобіля, який стояв у нерухомому стані. Службовий автомобіль заїхав на територію ліцею. На запитання поліціанта відповів, що він сторож школи, працює тут. Під час розмови з поліцейськими вказав, що приїхав на роботу своїм автомобілем, на питання чи вживав алкогольні напої зауважив, що у нього цукровий діабет і є інсулінозалежним, тому не вживав ніяких алкогольних напоїв. Спитали чи документи у порядку, також поліцейські запитували у нього, чому в автомобілі пошкоджений бампер, на що останній відповів, що в такому вигляді його придбав. Потім з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 запросили сісти в автомобіль на два слова і він сів в поліцейський автомобіль, на цьому запис о 20:25:19 переривається. Вже о 21:06:45 запис продовжується у КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», де зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять.
Крім того, досліджений відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано працівниками поліції відповідно до вимог статті 266 КУпАП пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, при цьому він був доставлений на огляд щодо стану алкогольного сп'яніння в медичну установу до лікаря-нарколога. Також слушними є доводи захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №650456 від 25.11.2024 складений раніше, ніж висновок медичного огляду КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» № 1045 від 25.11.2024, що неприпустимо.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, постанову судді суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, тому вона підлягає скасуванню через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушення норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Байдака Василя Григоровича задовольнити.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 31 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко