Справа № 278/330/14-ц
Провадження № 22-ц/801/1339/2025
Категорія: 22
Головуючий у суді 1-ї інстанції Зубчук І. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
05 червня 2025 рокуСправа № 278/330/14-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Оніщука В. В.
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Тетерівська сільська рада Житомирського району Вінницької області, Приватне підприємство «Базис», ОСОБА_2 ,
третя особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 , Житомирська територіальна організація «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ПП "Базис Х", ОСОБА_2 , за участі третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_3 , Житомирської територіальної організації «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним витребуванні та усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ПП "Базис Х", ОСОБА_2 , за участі третіх осіб без самостійних вимог- ОСОБА_3 , Житомирської територіальної організації «Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним витребуванні та усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою. Зазначав, що 30.05.2000 року, на підставі рішення виконавчого комітету Тетерівської с/р від 15.05.2000 року та рішення І сесії 23 скликання Тетерівської сільської ради від 16.04.1998 року «Про делеговані повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок», на ім'я ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ЖТ-08-26 №000230, розташовану на території с. Тетерівка, Тетерівської с/р, площею 0,85 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства. 26.12.2008 року Тетерівська сільська рада Житомирського району за договором купівлі-продажу продала земельну ділянку, площею 0,92 га (кадастровий номер: 1822087200:02:002:0618) ПП «Базис-Х», якому вже на той час на праві власності належала водно-веслувальна база. До цієї земельної ділянки ввійшло 0,2398 га земельної ділянки, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 03.02.2009 року ПП «Базис-Х» уклало договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки ,площею 0,92 га, кадастровий №1822087200:02:002:0618, з цільовим призначенням - для обслуговування водно-веслувальної бази, з ОСОБА_4 (державний акт на право приватної власності, серії ЯЗ №430375 від 11.02.2009 року), яка в подальшому за договором купівлі-продажу від 28.11.2011 року продала цю земельну ділянку та майновий комплекс водно-веслувальної бази в с. Тетерівка, 03.02.2009 року гр. ОСОБА_2 . Незаконна передача Тетерівською сільською радою Житомирській обласній організації ВФСТ «Колос» в оренду земельної ділянки, розміром 0,92га та продаж її в подальшому ПП «Базис-Х», з яких 0,23 га належить ОСОБА_1 та порушує право останнього на вільне користування земельною ділянкою, є наслідком винної, протиправної поведінки Тетерівської сільської ради, яке позивач просить відновити шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року земельної ділянки ,площею 0,92 га кадастровий № 1822087200:02:002:0618,укладеного між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х».
З урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,92 га, укладений 26.12.2008 р. між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х» (код ЄДРПОУ: 35611233), реєстровий номер 4750, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. та державний акт від 31.12.2008р. на право приватної власності ПП «Базис-Х (код ЄДРПОУ: 35611233) на земельну ділянку, площею 0,92 в с. Тетерівка;
- витребувати земельну ділянку, площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з володіння гр. ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки, площею 0,88 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту, серії ЖТ-08-26 №000230 від 30.05.2000 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки, площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26.03.2013р.;
- зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою, площею 0,2398 га, по АДРЕСА_1 , та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,92 га, укладений 26.12.2008 р. між Тетерівською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ПП «Базис-Х» (код ЄДРПОУ: 35611233), реєстровий номер 4750, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Силіною Н.В. та державний акт від 31.12.2008р. на право приватної власності ПП «Базис-Х (код ЄДРПОУ: 35611233) на земельну ділянку, площею 0,92 в с. Тетерівка. Витребувано земельну ділянку, площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 з володіння гр. ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки, площею 0,88 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту ,серії ЖТ-08-26 №000230 від 30.05.2000 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки, площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26.03.2013р. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні його земельною ділянкою, площею 0,2398 га по АДРЕСА_1 та демонтувати огорожу, якою огороджена вказана земельна ділянка.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначала, що ОСОБА_1 наполягає на тому, що він набув право власності на земельну ділянку загальною ,площею 0,85 га, на підставі рішення виконкому Тетерівської сільської ради від 15 травня 2000 року та державного акту про право власності на землю ,серії ЖТ-08-26 №000230 від 30 травня 2000 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради. Проте ,твердження позивача не відповідає дійсності. Згідно ст.22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно з ст.23 вищевказаного Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Аналогічні норми містилися у чинному ЗК України, що діяли на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року (ст.ст.125-126 ЗК України). Рішенням Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року рішення виконкому відповідної ради від 15 травня 2000 року про надання земельної ділянки, площею 0,85 га , у власність ОСОБА_1 відмінено, а державний акт про право власності на землю, виданий 30 травня 2000 року, постановлено вважати недійсним. Рішення Тетерівської сільської ради від 07 червня 2001 року наразі є чинним, що підтверджується рішенням Житомирського районного суду м. Житомира від 23 березня 2017 року у справі №2-393/12. Це рішення суду в частині законності прийняття Тетерівською сільською радою рішення про скасування рішення виконкому відповідної ради від 15 травня 2000 року залишено без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, Житомирським районним судом у справі №2-393/12 встановлено, що державний акт про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Тетерівської сільської ради не зареєстрований. Згідно державного акту від 30 травня 2000 року земельна ділянка ОСОБА_1 розташована на території с. Тетерівка Тетерівської сільської ради Житомирського району, тобто, конкретної адреси місця розташування земельної ділянки не зазначено. За таких обставин, на момент укладення між Тетерівською сільською радою та ПП «Базис-Х» оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року ,державний акт про право власності на землю від 30 травня 2000 року в Книзі записів державних актів зареєстрований не був, а рішенням Тетерівської сільської ради був визнаний недійсним, а тому ОСОБА_1 не був власником спірної земельної ділянки, відтак, договором від 26 грудня 2008 року права останнього не порушені. Отже, висновок суду про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 26 грудня 2008 року ОСОБА_1 був повноправним і законним власником спірної земельної ділянки, не відповідає матеріалам справи. Крім того, згідно умов договору купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року Тетерівська сільська рада передала у власність земельну ділянку ПП «Базис-Х» на підставі рішення 23 сесії 5 скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року, яке не відмінене. Підставою для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 26 грудня 2008 року є рішення Тетерівської сільської ради, яке не оспорене, а не наявне у ПП «Базис-Х» право власності на нерухоме майно, що також не було прийнято до уваги судом першої інстанції та призвело до прийняття незаконного рішення. Задовольняючи позовну вимогу про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 як добросовісного набувача, суд виходив із недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2008 року і не звернув уваги на те, що земельна ділянка вибула з власності ОСОБА_1 у зв'язку з прийняттям Тетерівською сільською радою рішення про відміну рішення виконкому від 15 травня 2000 року про надання земельної ділянки, площею 0,85 га ,у власність ОСОБА_1 і визнання державного акту від 30 травня 2000 року недійсним. Враховуючи, що останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 взагалі не набув права власності на земельну ділянку, а тому підстави для витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 , передбачені ст.388 ЦК України, відсутні. Крім того, суд не врахував, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки та видача свідоцтв про право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 відбулося 26 березня 2013 року. При цьому, дії вчинені на підставі незаконної реєстрації земельних ділянок та на підставі незареєстрованого і недійсного державного акту. ОСОБА_2 набула прав власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2011 року, тобто , купила свою земельну ділянку до реєстрації за ОСОБА_1 права власності.
Справа за апеляційною скаргою уже розглядалась судами.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, приватного підприємства «Базис-Х» та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, витребування та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Житомирського апеляційного суду від 24 січня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки скасовано і у цій частині справу направлено на новий апеляційний розгляд. Тобто , в частині відмови ОСОБА_1 у витребуванні земельної ділянки, площею 0,2398 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з володіння ОСОБА_2 , що є складовою земельної ділянки площею 0,88 га, яка належить йому на підставі державного акту, серії ЖТ-08-26 № 000230 від 30 травня 2000 року та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (земельні ділянки ,площею 0,25га, 0,3017га, 0,329 га) від 26 березня 2013 року.
12 травня 2025 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у цивільній справі ,посилаючись на те, що відсутній предмет спору, оскільки вона за договорами купівлі- продажу від 22 липня 2024 року придбала у ОСОБА_1 належні йому на праві власності земельні ділянки площею 0,3017 га та 0,24 га, частина яких є предметом спору у даній справі. При цьому надала до клопотання ксерокопію договорів купівлі- продажу від 22 липня 2024 року.
Надавши оцінку наведеним сторонами обставинам, колегія суддів вважає ,що клопотання про закриття провадження у справі на підставі заяви ОСОБА_2 , базуючись на наданих нею ксерокопіях, задоволенню не підлягає.
Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, що у сторін у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
До таких висновків дійшла об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
У вказаній постанові об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду конкретизувала правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20), від 9 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), зазначивши, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, справа перебувала на розгляді у Верховному Суді уже після зазначених договорів купівлі-продажу від 22.07.2024 року , однак ОСОБА_2 не надала суду касаційної інстанції вказані договори одразу після їх укладення і не клопотала про закриття провадження у справі. При цьому, позивач ОСОБА_5 від позову не відмовлявся Учасники справи в судове засідання не з'явились та власної думки з приводу клопотання про закриття провадження у справі не висловили.
Враховуючи, що обставини, з якими ОСОБА_2 пов'язує закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, настали 24 липня 2024 року, тобто, після ухвалення рішення судом першої інстанції та під час перебування справи на розгляді у Верховному Суді , а докази того, що накладення площі 0,2398 га відбулось саме за рахунок площі відчужених ОСОБА_5 ділянок, площами 0,3017 га та 0,24 га, у матеріалах справи відсутні ,підстави для задоволення клопотання не вбачаються.
ОСОБА_2 подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі. Інші учасники справи будучи належним чином повідомлені в судове засідання не з'явились, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надали.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом 60 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними.
Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Учасники справи мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року по справі №297/288/21 зробив висновок, що у випадку, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що зміст та обсяг матеріалів справи дає можливість розглянути справу без участі позивача та її представника. Обставин, які б вказували на неможливість розгляду справи без участі позивача та її представника колегією суддів не встановлено.
Заслухавши доповідача, осіб, що приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції у частині вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки , направлених Верховним судом на новий апеляційний розгляд ,задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 1 сесії 13 скликання Тетерівської сільської ради від 16.04.1998 року, сільрада делегувала всі свої права виконкому (а.с. 78, том 1).
На підставі заяви ОСОБА_1 , рішенням виконкому від 15.05.2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», останньому безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,85 га, що розташована на території с. Тетерівка Житомирського району (а.с. 93, том1).
Згідно рішення цього ж виконкому від 15.05.2000 року, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку на х. Вили розмір якої становить 0,85 га (а.с. 181, том 1).
30.05.2000 року ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на землю, ЖТ-08-26 №000230, площею 0,85 га на території с. Тетерівка, про що у Книзі реєстрації державних актів ради зроблений відповідний запис за № 297 (а.с. 97, том 2)
Рішенням Тетерівської сільської ради від 07.06.2001 року скасовано рішення виконавчого комітету вказаної ради від 15 травня 2000 року «Про надання земельної ділянки у власність ,площею 0,85 га на х. Вили ОСОБА_1 » та визнано недійсним державний акт на право приватної власності від 30.05.2000 року, виданий останньому (а.с. 184, том 1 ).
Проте рішенням Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 26.10.2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення державного акту на право власності нового зразка, на земельну ділянку, площею 0,85 га по АДРЕСА_1 (а.с. 183, том 1). Матеріали справи не містять відомостей про скасування або визнання недійсним вказаного рішення, що узгоджується із позицією Верховного суду у справі (№2-393/12) від 12.03.2020 року.
Рішенням 32 сесії 5 скликання Тетерівської сільської ради від 24 грудня 2008 року погоджено звіт незалежної оцінки земельної ділянки про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 0,9200 га, наданої в оренду з правом викупу ПП «Базис-Х» для обслуговування майнового комплексу водно-веслувальної бази в межах АДРЕСА_2 та затверджено вартість вказаної земельної ділянки та вирішено її продати ПП «Базис-Х» (а.с. 188, том 1).
26.12.2008 року між Тетерівською сільською радою та приватним підприємством «Базис-Х» укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,9200 га, кадастровий номер 1822087200:02:002:0618 (а.с. 2-4, том 6).
03.02.2009 року приватне підприємство «Базис-Х» на підставі договору купівлі продажу майнового комплексу водно веслувальної бази, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,92 га, що розташована в с. Тетерівка, Житомирського району, Житомирської області продало вказане майно ОСОБА_4 (а.с. 5-7, том 6).
28.11.2011 року вказану земельну ділянку ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 (а.с. 8-10, том 6).
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №172/12-13 від 14.04.2013 року земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 і площа перетину цих земельних ділянок становить 0,2398 га (а.с. 29-31, том 1).
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині витребування земельної ділянки суд виходив з того, що спірну частину земельної ділянки слід вважати такою, що вибула з володіння власника поза його волею. А тому вимоги ОСОБА_1 про витребування майна за правилами ст.388 ЦК України є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування частини земельної ділянки.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) дійшла висновку про те, що «витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні ,тобто ,така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (ст. 15 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ «Укрзалізниця» та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_8 ».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що звернення до суду з вимогою про витребування частини земельної ділянки, що накладається на іншу земельну ділянку, відповідає належному способу захисту прав позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказане майно (спірну земельну ділянку) слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, а ,відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 про захист своїх прав шляхом витребування майна за правилами ст.388 ЦК України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В іншій частині, за змістом постанови Верховного Суду від 16 квітня 2025 року, рішення суду першої інстанції не є предметом нового апеляційного розгляду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 на відповідну частину рішення суду першої інстанції залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Винницької області від 29 грудня 2021 року, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування частини земельної ділянки, площею 02398 га ,залишити без задоволення.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування частини земельної ділянки , площею 02398 га , залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. В. Оніщук