Справа № 133/1241/24
Провадження № 22-ц/801/1362/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
10 червня 2025 рокуСправа № 133/1241/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Сала Т.Б.
за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 133/1241/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ткачука Вадима Петровича на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року про відмову у про розподілі судових витрат, постановлену в складі судді Пєтуховою Н.О., -
встановив:
У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання.
16.01.2025 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання залишено без розгляду.
20.01.2025 через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Ткачука В.П. від 17.01.2025 про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 689,60 грн.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Ткачука Вадима Петровича про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №133/1241/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання. скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що станом на час винесення даної ухвали у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги укладений між сторонами, що вказує на необгрунтованість доводів, на які посилається представник відповідача, а саме - не доводить, що умови, відповідно до яких здійснювався розрахунок з клієнтом, відповідають тим, що випливають з наданих документів, а також не доводить умови укладеного між сторонами договору, визначеного порядку оплати та вартості послуг.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ткачук Вадим Петрович подав апеляційну скаргу, зазначаючи що оскаржувана ухвала є необ'єктивною, необґрунтованою та винесеною із грубим порушенням матеріального та процесуального законодавства. Оскільки висновки викладені в ухвалу суду першої інстанції є надуманими, недостовірними, які не відповідають дійсним фактам.
У апеляційній скарзі просить ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року скасувати та прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в сумі 9689,60 гривень.
29 травня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому остання зазначила, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, просила суд залишити її без змін а апеляційну скаргу без задоволення .
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ткачук В.П. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав просив суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Ткачуком В.П. до суду подані документи щодо понесених витрат на надання правничої допомоги, а саме: Акт приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025; Рахунок від 06.06.2024; Платіжна інструкція №@2PL477899 від 06.06.2024; Розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги) від 06.06.2024.
Так, згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 16.01.2025 вказано, клієнт визнає, що договір про надання правової допомоги №1 укладений між сторонами 05.06.2024, станом на дату складення даного акту належним чином виконано адвокатом та клієнт немає до адвоката жодних претензій. За Договором сплачується гонорар в розмірі 9689,60 грн. за надання правової допомоги протягом 8 год., що полягає у наданні консультацій клієнту у справі, подання адвокатських запитів, підготовці необхідних у справі документів, в т.ч. відзиву, заяв, прийнятті участі у судовому засіданні, копіюванні та друку документів, наданні іншої правової допомоги у справі.
Згідно доданого рахунку від 06.06.2024 та платіжної інструкції №@2PL477899 від 06.06.2024, клієнтом сплачено гонорар за надану правову допомогу згідно договору від 05.06.2024.
Відповідно до складеного розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги) від 06.06.2024 вказано, що цей документ складений на підставі укладеного 28.09.2023 між адвокатом Ткачуком В.П. і ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги №1, щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у Жмеринському міськрайонному суді Вінницької області.
Вирішуючи вимоги сторони відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги укладений між сторонами, що вказує на необґрунтованість доводів, на які посилається представник відповідача, а саме - не доводить, що умови, відповідно до яких здійснювався розрахунок з клієнтом, відповідають тим, що випливають з наданих документів, а також не доводить умови укладеного між сторонами договору, визначеного порядку оплати та вартості послуг.
Висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи виходячи з наступного:
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання залишено без розгляду
У свою чергу, залишення позову (заяви) без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
У такому випадку вирішення питання судових витрат регулюється частиною 5 статті 142 ЦПК України, якою передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною шостою статті 142 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України убачається, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
За змістом частини першої та пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно роз'яснень пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
- необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.
Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Під час розгляду справи місцевим судом жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.
Згідно із частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права, зокрема коли судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, тобто не є належним чином обґрунтованим та ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, встановлені апеляційним судом обставини дають підстави для зміни оскаржуваного судового рішення в частині мотивів підстав відмови у задоволенні заяви про розподілі судових витрат.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 374; 376; 381; 382; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу представника скаржника представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ткачука Вадима Петровича задовольнити частково.
Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 квітня 2025 рокузмінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви про розподілі судових витрат, з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
Т.Б. Сало