Справа № 523/13774/24
Провадження №2/523/1907/25
заочне
"28" травня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
ОСОБА_1 звернулась до Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач є батьком спільної дитини сторін у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що відповідач, як батько матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, самостійно утримувати сина позивачу важко.
З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі: 4 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.12.2024 року (суддя ОСОБА_4 ) відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено дату і час судового засідання.
Згідно ч. 11 ст. 33 ЦПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 18 березня 2025 року № 541/0/15/25 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Суворовського районного суду м. Одеси у зв'язку з поданням заяви про відставку» суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату Суворовського районного суду м. Одеси.
При повторному автоматизованому розподілі, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам було надіслано копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, звернулась на адресу суду з заявою про слухання справи за її відсутності, згідно якої зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.31).
Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.32-33). Крім іншого, судом відповідачу було направлено смс-повідомлення про виклик до суду, згідно роздруківки комп'ютерної програми документообігу загальних судів, відповідач смс-повідомлення про виклик до суду отримав (а.с.34).
Разом з цим, відзиву на позовну заяву, заперечень не надав, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався.
Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеси від 28 травня 2025 року вирішено провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачем письмові докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів позивач зазначила, що з 2022 року сторони припинили шлюбні відносини та проживають окремо. Дитина перебуває на повному утримання позивача, відповідач, як батько матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Дитина з народження страждає на порушення функцій опори та ходи, потребує постійного лікування, що підтверджується випискою із амбулаторної картки хворого (а.с.6).
З урахуванням чого позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі: 4 000 грн щомісячно.
Як передбачено ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років (вікова категорія дитини) становить - 3 196 гривень.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Тобто, законодавець передбачив право особи з якою проживає дитина визначатись у якій формі отримувати аліменти: у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі.
Відповідач є особою працездатного віку, даних про незадовільний стан здоров'я відповідача суду надано не було.
Таким чином, вирішуючи питання щодо розміру стягнення аліментів суд виходить з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, також слід враховувати рівність обов'язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини та враховуючи обов'язок позивача довести позовні вимоги і обставини, на які вона посилається.
Суд вважає за доцільне звернути увагу сторін у справі, що відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Верховний Суд України роз'яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з її хворобою. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дитини на достатній рівень життя, з урахуванням обов'язку обох батьків утримувати своїх дітей, суд вважає, що належним розміром аліментів на дитину, є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 4 000 гривень щомісячно на утримання дитини, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача, так і відповідача.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дитину не є завищеним та не буде порушувати майнові права дитини та сторін. При цьому, позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернулись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
При цьому мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому при зміні стану здоров'я, сімейного стану чи матеріального становища платника аліментів або одержувача аліментів, у сторін є право звернутись до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183,191 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 81, 84, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 353, 430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) - аліменти, у твердій грошовій сумі, у розмірі 4 000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.08.2024 року (дата подання позову до суду) та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 -ти денний строк з дня отримання рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складно 30.05.2025 року
Суддя: