Справа №523/2500/25
Провадження №1-кп/523/1049/25
16 квітня 2025 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні по кримінальному провадженню №12024162490001980, внесеному до ЄРДР 23.12.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тверь РФ, громадянина України, маючого неповну середню освіту, перебуваючого у цивільному шлюбі, не офіційно працюючого різноробочим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурор подав письмове клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки вважає, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України по вказаному кримінальному провадженню.
Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора просили змінити запобіжний захід на більш м'який мотивуючи клопотання тим, що наразі ризики не доведені.
Судом встановлено, що 25.12.2024 відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зміни запобіжного заходу судом встановлено не було. У подальшому дію запобіжного заходу було продовжено.
Згідно зі ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зав'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 цього ж Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Таким чином будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, обвинувачений може здійснити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини зокрема у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Крім того, суд вважає наявним на цей час ризик можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки після відкриття усіх зібраних доказів, анкетних даних наявних свідків, експертів, спеціалістів (їх місця проживання) існує висока вірогідність спроби обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення встановлення обставин кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачений може вплинути на свідків, та потерпілу. Так як злочин який інкримінуються обвинуваченому вчинений із застосуванням насилля то такий вплив не виключається.
Окрім того, Обвинувачений офіційно не працевлаштований, без визначеного місця постійного проживання в м. Одесі та Одеській області, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність тісних соціальних зв'язків. Наявність місця проживання на території України в м.Одесі, свідчать про існування у обвинуваченого певних соціальних зв'язків, проте, суд вважає, що конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину та дані про його особу, в тому числі наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, вказує на неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Щодо доводів обвинуваченого, та захисника про обрання більш м'якого запобіжного заходу, то суд приймає їх до уваги, та констатує, що зазначені в ухвалі ризики зменшилися, але наразі продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, а встановлені судом обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з тим, зважаючи на положення ч.3 ст.183 КПК України, практику Європейського суду з прав людини викладену зокрема у рішення ЄСПЛ від 29.09.2011 по справі «Третьяков проти України» ЄСПЛ в якому було констатовано порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначати розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімуми, що на переконання суду, повною мірою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 177-178,182,183,331, 369-372, главою 18 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора- задовольнити.
Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 14.06.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», визначити розмір застави, як альтернативного виду запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.7 ст.42 КПК України, - у розмірі 80 (восьмидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 60 днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою по справі.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали до 14.06.2025 року.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору- для відома.
На ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Головуючий суддя : ОСОБА_1