Справа № 522/7282/24
Провадження № 2/522/1487/25
10 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Косіциної В.В.,
розглянувши на підставі наявних матеріалів клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про витребування доказів,-
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Підготовче засідання по справі призначено на 10 червня 2025 року.
22 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі:
- належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі, документи що підтверджують заведення спадкової справи;
- відомості про наявність чи відсутність заяв про прийняття спадщини;
- належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують правонаступництво (свідоцтво про право на спадщину, заяви про відмову від спадщини);
- інформацію про коло спадкоємців та осіб, що звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У підготовче засідання, призначене на 10 червня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку із неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про витребування доказів за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов'язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Суд також роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У клопотанні заявник просить витребувати, зокрема, належним чином засвідчену копію спадкової справи, а також інші відомості, зокрема: відомості про наявність чи відсутність заяв про прийняття спадщини; належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують правонаступництво (свідоцтво про право на спадщину, заяви про відмову від спадщини); інформацію про коло спадкоємців та осіб, що звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, зазначені відомості можна встановити з матеріалів спадкової справи, а тому, додатково витребувати зазначені відомості - не є необхідністю.
Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання та витребування з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі належним чином засвідченої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в тому числі, документи що підтверджують заведення спадкової справи.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У ч.1 ст.1269 ЦК України вказано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Тобто, особа вважається такою, що прийняла спадщину у разі:
- постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті;
- звернення до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк.
При цьому, нотаріальна справа не дасть у повній мірі встановити коло спадкоємців у разі прийняття спадщини особами, які постійно проживали зі спадкодавцем на момент його смерті.
Тому, з метою встановлення кола осіб, які прийняли спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України та забезпечення процесуального правонаступництва у справі, суд доходить до висновку про наявність підстав для витребування з Департаменту надання адміністративних послуг відомостей про осіб, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 20 жовтня 2024 року.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 84, 260-261 суд,-
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Смирнова Андрія Ігоровича про витребування доказів - задовольнити частково.
Витребувати у Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі, документи що підтверджують заведення спадкової справи.
Витребувати у Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості про осіб, що були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 20 жовтня 2024 року.
Копію ухвали до виконання направити на адресу Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса, 65080, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 11-А, електронна адреса - info_kv@od.od.notary.gov.ua, kievskaya.dnk@gmail.com та на адресу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради відомості, 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д, електронна адреса - dnap@omr.gov.ua.
Вищезазначені документи та інформацію необхідно надіслати до суду невідкладно після отримання ухвали задля недопущення порушення строків розгляду справи.
Роз'яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Відкласти підготовче судове засідання на липня 2025 року о 14 годині 30 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, зал № 224.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Косіцина В.В.