Справа №522/19251/24
Провадження № 1-кп/522/1055/25
11 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163510000659 від 26.08.2024 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, інваліда 2-ої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України,
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
суд -
ОСОБА_5 , 24 серпня 2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, тобто в період дії воєнного стану введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та в подальшому Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 затвердженим Законом України № 3891-ІХ від 23.07.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року, ОСОБА_5 , перебував біля входу на пляж «Дельфін», у м. Одесі, де на дерев'яному поручні помітив жіночу сумку білого кольору, яка належить ОСОБА_7 . У цей момент у нього виник умисел на таємне викрадення зазначеної сумки.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_5 24 серпня 2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв., більш точного часу не встановлено, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно ОСОБА_7 , загальною вартістю 9723 гривень, а саме: сумку білого кольору, вартістю 3099 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон марки «Samsung L. 10», в корпусі чорного кольорy, IMEI 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 вартістю 6424 гривень; сім картка мобільного оператора «Київстар» 3 абонентським номером НОМЕР_3 , яка для потерпілої матеріальної цінності не становить; посвідчення водія та технічний паспорт на ім'я ОСОБА_7 ; банківська картка «ПриватБанк»; банківська картка «Універсальна»; банківська картка «Банк Південний»; банківська картка «Піреус Банк МКБ»; дисконтна картка АЗС «Окко», які матеріальної цінності потерпілій не становить та флеш накопичувач об'ємом 64 Гб, у корпусі чорного кольору, вартістю 200 гривень.
Після чого, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 зник з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 , майнової шкоди на загальну суму 9723 гривень.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені в умовах воєнного стану, кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Крім того, 24 серпня 2024 року, приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_5 , більш точний час не встановлено, перебуваючи біля пляжу «Дельфін», у м. Одесі, відкривши раніше викрадену ним сумку, білого кольору з особистими речами ОСОБА_7 , виявив у ній пластикову банківську картку АТ «Піреус Банк МКБ» № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 . В цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 , виник умисел, направлений на привласнення офіційного документу, а саме вищевказаної пластикової банківської картки, вчинене з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 не вживаючи будь-яких заходів для повернення банківської картки, усвідомлюючи те, що вона належить іншій особі та є офіційним документом, діючи умисно, з корисливим мотивом, взяв зазначену пластикову банківську картку АТ «Піреус Банк МКБ» № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 та яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, є безконтактною технологією оплати, забезпечує швидкі розрахунки без вводу PIN-коду та привласнив її з корисливих мотивів.
Після чого, ОСОБА_5 утримуючи вищевказаний офіційний документ при собі, розпорядився ним на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у привласненні офіційного документу, вчинені з корисливих мотивів, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 1 ст. 357 КК України у повному обсязі, та підтвердив, що дійсно при вказаних у обвинувальному акті обставинах він таємно викрав сумку з майном, яке належить потерпілій ОСОБА_7 , яке у подальшому після його затримання було повернуто останній. Заявлений потерпілою до нього цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди визнав частково у розмірі 800 гривень, а саме у розмірі суми витрачених коштів з банківської картки потерпілої, вимоги щодо стягнення з нього на користь потерпілої моральної шкоди не визнає. У вчиненому щиро покаявся та просив суд суворо його не карати, а саме не позбавляти його волі, оскільки зробив для себе належні висновки та просив суд врахувати, що він є інвалідом 2-ї групи.
Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердила обставини викрадення обвинуваченим ОСОБА_5 її майна, та просила заявлений нею цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування на її користь матеріальної шкоди у розмірі 11 687,43 гривень та моральної шкоди у розмірі 80 000 гривень задовольнити у повному обсязі.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням заяви потерпілих про розгляд справи за їх відсутності, думки прокурора, обвинуваченого, захисника суд відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються .
Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_5 .
Беручи до уваги вище вказане, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.1 ст.375 КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 та ч.1 ст.375 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 66 КК України суд враховує щире каяття, відшкодування завданої шкоди, шляхом повернення майна потерпілій.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного злочину й обставини їх вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Крім того, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 , покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та кримінальних проступків, данні про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який визнав свою провину та щиро покаявся, є особою з інвалідністю 2-ї групи, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, у зв'язку із чим суд вважає, ще необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст.70, п.а-1 ч.1 ст.72 КК України.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Вирішення судом цивільного позову
потерпілої ОСОБА_7 .
Розглянувши цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування заподіяної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, суд приходить до наступного.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За правилами п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
На підставі ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).
За результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні судом приймаються рішення: 1) задовольнити цивільний позов повністю або частково; 2) відмовити в позові; 3) залишити позов без розгляду.
Рішення за цивільним позовом про відшкодування збитків суд приймає після того, як вирішить загальні питання щодо обвинувачення та визначення покарання.
Суд задовольняє цивільний позов повністю або частково, якщо в судовому засіданні були доведені підстави цивільного позову.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приводу вимог потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди в результаті неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в частині їх підтвердження потерпілою документально.
З приводу відшкодування, завданої діями обвинуваченого моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 спричинено значної моральної шкоди, тому що життя потерпілого після вчинення неправомірних дій було перенасичено негативними емоціями, психічними переживаннями. В зв'язку з цими переживаннями вона не могла вести активне громадське життя та реалізувати свої повсякденні звички та бажання.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 80 000 гривень позивач пов'язувала з тим, що неправомірними діями ОСОБА_5 їй були спричинені глибокі і тривалі моральні страждання, вона переживала відчуття несправедливості, переживала, що її права були порушені. В зв'язку з цими переживаннями вона не могла вести активне громадське життя та реалізувати свої повсякденні звички та бажання.
Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує довготривалість негативного впливу на позивача після вчинення кримінального правопорушення, яке вчинено 24.08.2024 року, наявність психологічного стресу у позивача після подій, а також наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вчиненим кримінальним правопорушенням.
Зважаючи на доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, враховуючи обставини справи та довготривалість негативного впливу на позивача даної події, справедливим у даній ситуації буде присудження позивачу 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_5 , витрати на користь держави у розмірі 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 28 копійок на залучення експертів для проведення судових товарознавчої експертизи №3752 від 25.10.2024р. та №3789 від 29.10.2024р.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 100, 124, 128, 129, 366-368, 374, 376, 395, 615 КПК України, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України та призначити ОСОБА_5 покарання:
-за ч.4 ст.185 КК України у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі;
-за ч.1 ст.357 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі вимог ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді пробаційного нагляду, який, відповідно до п.а-1 ч.1 ст.72 КК України, в перерахунку на позбавлення волі відповідає 1 (одному) року позбавлення волі, більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5-ти (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 і пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Виконання покарання в частині виконання обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , на підставі ст.76 КК України покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_5 .
Початок строку виконання обов'язків, покладених на ОСОБА_5 , відповідно до ст.76 КК України, обчислювати з дня постановки ОСОБА_5 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди у розмірі 11 687 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 43 копійки та моральної шкоди у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 8 608 (вісім тисяч шістсот вісім) гривень 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.
Речові докази у кримінальному провадженні №12024163510000659, а саме: жіночу шкіряну сумку білого кольору на ремінці фірми Grande Pelle 11635, яка має три відділення в середині і одну кишеню ззаду. При огляді в середині сумки знаходилися наступні речі: гаманець, в якому були: посвідчення водія видані на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; технічний паспорт на автомобіль марки «Hyunday Accent» д.н.з. НОМЕР_5 ; дисконтна картка магазину «Єва»; магазину «Епіцентр»; магазину «Метро»; магазину « сільпо»; дисконтна картка «хороші сусіди»; дисконтна картка кафе-кондитерська « профітролі»; паливна картка « Окко»; дисконтна картка « Смартлаб», ключі від квартири та автомобіля а також мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S 10», IMEI: НОМЕР_1 та ІМЕ12: НОМЕР_2 , флешка чорного кольору «Trancend» на 64 Гб, банківська картка « Піреус Банк» НОМЕР_6 та сертифікат «Люк оптика» - вважати повернутими належному власнику, потерпілій ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 28 копійок.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1