Справа № 2-7091/10
21 жовтня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Бондаря В.Я.
при секретарі Подорожній О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якій просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень, та витрати на ІТЗ у розмірі 120 гривень, при цьому посилався на те, що між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму 7000 доларів США, відповідно до якого відповідачем була складена розписка від 16.04.2009р., в якій був зазначений строк повернення позики 16.07.2009р. Проте, відповідач борг не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути на його користь суму боргу у розмірі 56 000 гривень.
В судове засідання позивач не з'явився, до суду надійшла заява представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутність, також в заяві ОСОБА_3 зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе, у відповідності до ст.224 ЦПК України, зі згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.04.2009р. відповідач ОСОБА_2 у позивача запозичив грошові кошти у розмірі 7000 доларів США, які зобов'язався повернути по розписці від 16.04.2009 року. Термін повернення позики по розписці був встановлений сторонами 16.07.2009р. , що підтверджуються копіями розписки, підписаною власноручно відповідачем. Дотепер відповідач борг не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Враховуючи те, що сторонами були дотримані усі вимоги норм чинного законодавства щодо укладення договору позики, а факт отримання грошей та написання розписки відповідачем не спростований, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки на момент ухвалення рішення відповідач не надав суду належних доказів того, що він або повернув позивачу запозичену суму, або не отримував від нього гроші взагалі, суд вважає відповідача таким, що порушив грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, при цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Оскільки на момент ухвалення рішення розрахунки між сторонами не проведені, суд визначає суму боргу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача за розпискою від 16.04.2009р., виходячи з суми позики у розмірі 7000 доларів США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що за даними офіційного сайту Національного банку України складає 56 000 гривень (7000х8=56000) гривень.
Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до ст.88 ЦПК України, також підлягають стягненню витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 грн., та, у відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93, з відповідача на користь держави слід стягнути суму державного мита в розмірі 560 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, ст. 218, 224-226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 560 грн.
Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, який не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя В.Я. Бондар