справа № 521/5898/25
провадження № 2/521/4073/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
Головуючого судді Михайлюка О.А.,
при секретарі Тарасюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на те, що 26 січня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості за Кредитним договором №1-20171020-15212 від 20 жовтня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Афінаж» та ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що виконавчий напис здійснений на підставі документів, які не відповідають вимогам за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду.
Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4155 від 26 січня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Позивач в судове засідання не з'явилася, її представник подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, справу розглянути за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, відповідно до якої визнала позовні вимоги у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; подала до суду клопотання, відповідно до якого просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень до 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник третьої особи Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 5, 9 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, 26 січня 2021 року вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №4155, про звернення стягнення - заборгованості у загальному розмірі 9575 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень, з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №250121ФК від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №25/01/21 від 25 січня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК «Афінаж»» на підставі Договору факторингу №17042018 від 17 квітня 2018 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №1-20171020-15212 від 20 жовтня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Афінаж» та ОСОБА_1 .
На підставі вчиненого виконавчого напису №4155 від 26 січня 2021 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 12 червня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі N 6-887цс17.
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі N 305/2082/14-ц (провадження N 14-557цс19).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/5226/17.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині:
«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин; 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили».
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі N910/10374/17.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 26 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Укладений між ТОВ «ФК «Афінаж» та позивачем Кредитний договір №№1-20171020-15212 від 20 жовтня 2017 року, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.02.2020 року справа №643/2870/18: «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Отже, позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому із відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Також позивач у позовній заяві вказує, що судові витрати складаються з витрат пов'язаними з наданням правничої допомоги у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень та просить суд стягнути їх з відповідача на його користь, на підтвердження чого надає копію платіжної інструкції від 06 березня 2025 року на суму 5000 (п'ять тисяч) гривень, копію платіжної інструкції від 02 квітня 2025 року на суму 5000 (п'ять тисяч) гривень, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року, копію договору №358 про надання правничої (правової) допомоги від 06 березня 2025 року.
Згідно із ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стороною відповідача подано до суду заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена до стягнення позивачем, не є співмірною та розумною, адже вона є завищеною та суперечить принципу розподілу витрат; не відповідає критерію розумності і обґрунтованості таких витрат, враховуючи незначну складність справи.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що визначена вартість наданих послуг правничої допомоги є значно завищеною, а тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, наявні підстави для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 18 ЦК України, ст.ст. 39, 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 10, 12, 76, 77, 89, 133, 137, 141, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром Маркет» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26 січня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером №4155, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ - 43311346, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) заборгованості за Кредитним договором №1-20171020-15212 від 20 жовтня 2017 року.
Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ - 43311346, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ - 43311346, адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) до спеціального фонду державного бюджету судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.Михайлюк
02.06.25