Справа № 521/8487/25
Номер провадження № 2/521/4790/25
09 червня 2025 року
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пучкової Ірини Анатоліївни, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
23.05.2025 року представник позивача звернулася через підсистему, що забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, що іменується "Електронний суд", тобто у електронній формі, до Хаджибейського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 26.05.2025 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано 10-ти денний строк для усунення недоліків.
Вищевказана ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси отримана представником позивача 27.05.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до її електронного кабінету.
30.05.2025 року представником позивача, станом на 11.06.2025 року недоліки позовної заяви не усунені, а саме позивачем не вказано: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, не надано доказ надсилання листом з описом вкладення для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору копій поданих до суду документів (позовної заяви з додатками), направлення через електронну пошту законодавством не передбачено,з огляду на що, суд вважає, що 10-денний строк для усунення недоліків з дня отримання представником позиваки ухвали сплив, а позовна заява підлягає поверненню позивачці.
Невиконання позивачем п. 9 ст. 175, п.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України, не може тлумачитися як надмірний формалізм, щодо обмеження доступу до суду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, бо ці вимоги є обов'язковими вимогами до позовної заяви, та у разі усунення усіх недоліків позовна заява буде прийнята до розгляду судом.
Ст. 8, 9 Конституції України вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
На підставі чого суд робить висновки, що норми ЦПК України, які прийняті на основі Конституції України, не суперечать Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а враховуючи ст. 9 Конституції України при ратифікації вказаної Конвенції, зміни до Конституції не вносились, а тому не можуть безпідставно визнаватися деякі положення ЦПК України фіктивними, як надмірний формалізм посилаючись лише на Конвенцію ігноруючи при цьому не лише норми ЦПК, а і норми Конституції України.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права на доступ до суду.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви, не є перешкодою для повторного звернення до суду після усунення усіх недоліків.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 8, 9 Конституції України, ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пучкової Ірини Анатоліївни, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.