Справа № 620/12721/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
10 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»;
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування: з 16.08.2001 по 30.12.2016, з 06.01.2017 по 14.02.2022, з 15.02.2022 по дату звернення до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу».
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.08.2001 по 30.12.2016, з 06.01.2017 по 14.02.2022 та з 15.02.2022 по 18.09.2024.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відповідач діяв відповідно до чинного законодавства України, в межах повноважень покладених на орган Пенсійного фонду України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04 лютого 2025 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року справу на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 11-14) позивач, зокрема, працювала на таких посадах:
- з 15.05.1990 по 24.01.1991 - заступник голови Будищенської сільської ради народних депутатів;
- з 25.01.1991 по 06.05.1998 - секретар виконкому Будищенської сільської ради народних депутатів (18.05.1994 - прийняла присягу державного службовця; присвоєно дванадцятий ранг державного службовця);
- з 07.05.1998 по 30.12.2016 - секретар Будищенської сільської ради (08.08.2001 - присвоєно одинадцятий ранг державного службовця; 16.08.2001 - прийняла присягу посадової особи органу місцевого самоврядування; 01.03.2005 - присвоєно дев'ятий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування);
- з 06.01.2017 по 14.02.2022 - діловод Будищенського старостату (з 02.01.2019 - на 0,5 посадового окладу);
- з 15.02.2022 по даний час - діловод Оболонського старостинського округу селищної ради (на 0,5 ставки).
24.04.2024 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення (переведення) їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії, видану Коропською селищною радою (а.с. 18).
Вказану заяву розглянуто за екстериторіальним принципом та рішенням ГУПФУ в Тернопільській області від 01.05.2024 №253650003104 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідно стажу роботи на державній службі. Так, позивачу враховано стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців за період з 15.05.1990 по 04.07.2001, який становить 11 років 01 місяць 21 день (а.с. 15-16).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУПФУ в Чернігівській області від 09.05.2024 (а.с. 15).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відтак, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Пунктом 6 вказаного Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Зокрема, стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283(далі- Порядок №283). Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 Порядку №283 і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).
Згідно статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону № 2493-ІІІ.
Статтею 22 Закону № 2493-ІІІ врегульовано, що до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 11-14) позивач працювала на таких посадах:
- з 15.05.1990 по 24.01.1991 - заступник голови Будищенської сільської ради народних депутатів;
- з 25.01.1991 по 06.05.1998 - секретар виконкому Будищенської сільської ради народних депутатів (18.05.1994 - прийняла присягу державного службовця; присвоєно дванадцятий ранг державного службовця);
- з 07.05.1998 по 30.12.2016 - секретар Будищенської сільської ради (08.08.2001 - присвоєно одинадцятий ранг державного службовця; 16.08.2001 - прийнята присяга посадової особи органу місцевого самоврядування; 01.03.2005 - присвоєно дев'ятий ранг посадової особи органів місцевого самоврядування);
- з 06.01.2017 по 14.02.2022 - діловод Будищенського старостату (з 02.01.2019 - на 0,5 посадового окладу);
- з 15.02.2022 по даний час - діловод Оболонського старостинського округу селищної ради (на 0,5 ставки).
Оскільки час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби, то правові підстави для неврахування до стажу державної служби періодів роботи позивача з 16.08.2001 по 30.12.2016, з 06.01.2017 по 14.02.2022 та з 15.02.2022 по 18.09.2024 відсутні.
Приймаючи рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Відтак, рішення від 01.05.2024 №253650003104 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.
Отже, оскільки позивач досягнула пенсійного віку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має необхідний страховий стаж, на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займала посади державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Законом України №3723-ХІІ «Про державну службу», вона має право на призначення (перерахунок) спірної пенсії з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язати ГУПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 10.06.2025р.)