Справа № 320/36691/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
11 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом Публічного Акціонерного Товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, -
Публічне Акціонерне Товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2023 №524/ж10/31-00-07-03-01-20.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що з 25.02.2022 розпочато процедуру ліквідації банку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовнв вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюється судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
На думку апелянта, вимога про сплату штрафу на суму 19 720,00 грн. за порушення вимог Податкового Кодексу України суперечить нормам чинного законодавства, що вказує про безпідставність позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне Акціонерне Товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС та був платником податку на додану вартість, податку на прибуток банківських організацій, податку з доходів іноземних юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб у вигляді процентів, військового збору, земельного податку з юридичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розпочато процедуру ліквідації банку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно та призначено уповноважену особу на управління банком.
При цьому, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 по 30.06.2022, за результатами якої складено Акт від 31.01.2023 №218/Ж5/31-00-07-03-01-15/00039002.
За результатами розгляду Акта перевірки від 31.01.2023 №218/Ж5/31-00-07-03-01-15/00039002, відповідно до п. 118.1 та 118.2 ст. 118 ПК України, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2023 №524/ж10/31-00-07-03-01-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 720,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податковий обов'язок АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» виник не в ліквідаційній процедурі, тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
У той же час, пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду однією з умов ліквідації банку.
Відповідно до частин п'ятої та шостої цієї ж статті Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду.
Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У силу вимог пункту 3 частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Так, статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав. Зобов'язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Отже, під час вирішення питання щодо поширення дії відповідної норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» на спірні правовідносини визначальним є саме період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до вимог такого Закону.
Таким періодом законодавцем визначено строк здійснення ліквідації банківської установи.
Згідно підпунктів 37.3.1, 37.3.3 пункту 37.3 статті 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, ліквідація юридичної особи; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом.
У свою чергу, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Аналогічне визначення терміну «ліквідація» банку міститься і в Законі України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 2 Закону №4452-VI).
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розпочато процедуру ліквідації банку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 року включно та призначено уповноважену особу на управління банком.
У свою чергу, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 00039002), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 30.06.2022 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 по 30.06.2022, за результатами якої складено Акт від 31.01.2023 №218/Ж5/31-00-07-03-01-15/00039002.
За результатами розгляду Акта перевірки від 31.01.2023 №218/Ж5/31-00-07-03-01-15/00039002, відповідно до п. 118.1 та 118.2 ст. 118 ПК України, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2023 №524/ж10/31-00-07-03-01-20 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19 720,00 грн.
Вказані штрафні санкції були застосовані за порушення строків повідомлення органів ДПС про відкриття/закриття рахунків (29 випадків), які за відбулися в період з 09.01.2020 по 10.11.2021, тобто за період, що передував початку ліквідаційної процедури позивача 25.02.2022, а відтак, наведена вище заборона до позивача не застосовується.
Більш того, слід зазначити, що частиною третьою статті 46 Закону № 4452-VI встановлена заборона на нарахування похідних від основного зобов'язання додаткових зобов'язань, якими за своєю правовою природою є неустойка (пеня).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 825/2771/15-а.
У той же час, жодною нормою ПК України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено ні обмеження прав податкового органу на проведення перевірок банку, ні обмеження щодо винесення рішень про визначення таким банкам основних податкових зобов'язань.
Враховуючи, що податкова перевірка проводилася за період, що передував початку процедури ліквідації, а тому рішення відповідача про стягнення є правомірним та не є нарахуванням додаткових зобов'язань.
У свою чергу, позивачем не наведено належних доказів порушення контролюючим органом приписів норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, оскільки в даному випадку не вирішується питання заявлення вимоги податкового органу до позивача в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а встановлюється правомірність податкового повідомлення-рішення та узгодження податкового зобов'язання, а податковий обов'язок АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» виник не в ліквідаційній процедурі, тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення - відсутні.
Посилання скаржника на мораторій щодо застосування штрафних санкцій згідно норм норма п. 52-1 п. 10 розділу ХХ ПК України колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Так, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533-ІХ).
У зв'язку із набранням чинності Закону №533-IX (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктом 52-1.
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IХ підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
Відтак, порушень вказаних вимог зі сторони податкового органу не допущено.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку