П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31933/24
Головуючий в 1 інстанції: Караван Р.В.
Дата і місце ухвалення: 01.05.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, через грубе порушення статей 3, 5, 8, 17, 19, 21, 22, 38 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного суду України, Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів та зобов'язань, до яких приєдналась Україна, а також статей 43, 51, частини 1, 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанов Кабінету Міністрів України № 45, № 988, щодо відмови у перерахунку пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру МВС з 01.01.2007 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру МВС з 01.01.2007 року та виплатити перераховану пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його права на належний рівень пенсійного забезпечення згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2007 року внаслідок протиправної відмови пенсійного органу в перерахунку пенсії на підставі подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року, в якому був визначений розмір грошового забезпечення, який враховується для розрахунку пенсії, у збільшеному розмірі, порівняному із тим, який був використаний для розрахунку пенсії при її призначенні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Судом визначено, що для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду: уточнену позовну заяву з уточненим складом учасників справи разом з її копіями для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач визначив відповідачем - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, через грубе порушення статей 3, 5, 8, 17, 19, 21, 22, 38 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Конституційного суду України, Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів та зобов'язань, до яких приєдналась Україна, а також статей 43, 51, частини 1, 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанов Кабінету Міністрів України № 45, № 988 щодо відмови у перерахунку пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру МВС з 01.01.2007 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року з 01.07.2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху, після відкриття провадження у справі, оскільки позивачем без поважних причин було пропущено строк звернення до суду з позовом, та позивачу надано п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
На виконання вимог ухвали суду, позивачем подано заяву, в якій останній посилається на те, що ним строк звернення до суду не пропущено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України, та позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, а тому, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов'язати суд першої інстанції розглянути справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем оскаржується відмова у перерахунку пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру з 01.01.2007 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що на заявлені позивачем позовні вимоги розповсюджуються положення статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
Суд першої інстанції послався на те, що про порушення своїх прав позивач мав можливість дізнатися з моменту отримання відповідних пенсійних виплат після перерахунку пенсії з 01.01.2007 року, з 01.01.2008 року, з 01.08.2012 року, з 01.10.2017 року та з 01.04.2018 року, а тому, визначений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами сплив 11.07.2020 року.
Суд першої інстанції зазначив, що з позовом позивач звернувся 11.10.2024 року, тобто, з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України, та зі спливом більше 17 років з моменту виникнення спірних правовідносин.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку та наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом.
За викладених обставин, суд першої інстанції визнав наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку підстави неповажними.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній залишаючи позовну заяву без розгляду, з огляду на викладене.
Так, на час звернення позивача до суду із даним позовом строки звернення до адміністративного суду визначаються ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Абзацом 1 частини першої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В уточненому адміністративному позові, який подано позивачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року з 01.07.2024 року.
Тобто, позивачем ставиться питання щодо перерахунку його пенсії з 01.07.2024 року.
При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом у жовтні 2024 року.
За таких обставин та наведеного правового регулювання, вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з 01.07.2024 року заявлені в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 122 КАС України.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем, визначеного ч. 1 ст. 122 КАС України строку звернення до суду із заявленим позовом в частині вимог щодо перерахунку пенсії з 01.07.2024 року є необґрунтованими та здійснені з порушенням норм процесуального права.
Щодо стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру МВС з 01.01.2007 року, колегія суддів зазначає, що такі вимоги позивача не кореспондуються з його вимогами щодо перерахунку пенсії, а саме фактично позивачем ставиться питання щодо протиправності дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.01.2007 року, однак, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.07.2024 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції мав з'ясувати у позивача його дійсні вимоги та остаточно визначити предмет позовних вимог і спору в даній справі, що ним здійснено не було.
Натомість, суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду повністю, не звернувши увагу на те, що позовна заява в частині вимог щодо перерахунку пенсії з 01.07.2024 року подана в межах строку, визначеного ст. 122 КАС України.
Крім того, суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 122 КАС України щодо строків звернення до суду до позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії згідно подання Головного управління МВС України в Одеській області № 14/I-923 від 19.09.2008 року на перерахунок пенсії пенсіонеру МВС з 01.01.2007 року, з огляду на викладене.
Так, стаття 122 КАС України, яка діє в редакції на теперішній час та застосована судом першої інстанції, набула чинності 15.12.2017 року та не була чинна у 2007 році.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Тобто, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.
Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом має визначатись за правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 122 КАС України, яка набула чинності з 15.12.2017 року, визначаючи тривалість строку звернення до суду із позовними вимогами позивача з 01.01.2007 року.
Станом на 01.01.2007 року строк звернення до суду визначався ст. 99 Кодексу, частина друга якої передбачала, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За наведеного правового регулювання, строк звернення до суду з позовом в частині вимог з 01.01.2007 року має визначатись за правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, а не за правилами ст. 122 КАС України, яка набула чинності з 15.12.2017 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції самостійно послався на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із перерахунком пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частина третя статті 51 якого, в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015 року (набрання чинності 01.01.2016 року), передбачає, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів зазначає, що пенсійні виплати є періодичним платежем, а тому, порушення прав пенсіонера щодо виплати пенсії у належному розмірі, у разі наявності такого порушення, є триваючим, що, з огляду на заявлені позовні вимоги, які не обмежені кінцевою датою перерахунку пенсії, зумовлює можливість застосування у спірних правовідносинах положень ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015 року, з моменту набрання чинності відповідних змін до цього Закону, тобто, з 01.01.2016 року.
Судом першої інстанції у повній мірі не з'ясовано характер спірних правовідносин та суд першої інстанції навів суперечливі висновки щодо періоду виникнення спірних правовідносин.
Так, суд першої інстанції посилається на те, що спірні правовідносини виникли у 2007 році та припинені 01.01.2008 року, в той же час, суд першої інстанції зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами сплив 11.07.2020 року.
Крім того, наводячи висновок щодо спливу строку звернення до суду в 2020 році, суд першої інстанції не посилається, з яких підстав ним не застосовані наведені положення ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які діяли з 01.01.2016 року, в частині позовних вимог з 01.01.2016 року.
Окрім цього, колегія суддів повторно звертає увагу на те, що позивачем ставиться питання щодо перерахунку його пенсії з 01.07.2024 року, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції Закону № 614-VIII від 15.07.2015 року, вимоги КАСУ щодо строків звернення до суду взагалі не підлягають застосуванню у цій частині вимог позивача.
Тобто, суд першої інстанції не лише невірно визначив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, в частині вимог щодо перерахунку пенсії з 01.07.2024 року, оскільки такий строк не сплив на момент звернення до суду (жовтень 2024 року), а взагалі не з'ясував, які ж положення чинного законодавства щодо строку звернення до суду підлягають застосування в залежності від характеру спірних правовідносин.
З огляду на викладене, у даній справі підлягає встановленню, чи дійсно спірні правовідносини виникли щодо перерахунку пенсії з підстав, визначених ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції з 01.01.2016 року, та у такому разі, заявлені позивачем вимоги щодо перерахунку пенсії в частині вимог з 01.01.2016 року не підлягають обмеженню строком звернення до суду.
Більш того, першочергово у справі підлягають встановленню дійсні вимоги позивача та суд першої інстанції мав визначити остаточний предмет позовних вимог, оскільки, як вже зазначалось колегією суддів, позовні вимоги позивача не кореспондуються між собою, а саме позивачем ставиться питання щодо протиправності дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.01.2007 року, однак, позивач просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з 01.07.2024 року.
Визначення остаточного предмету спору у даній справі є необхідним для застосування відповідних норм чинного законодавства щодо строку звернення до суду, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому, суд має враховувати, що пенсія є періодичним платежем та позивач не обмежив свої вимоги певним періодом часу, а лише визначає початкову дату порушення, на його думку, прав щодо отримання пенсії у належному розмірі, а тому, у такому разі, позов не може бути залишений без розгляду в повному обсязі з підстав пропуску строку звернення до суду та підлягає розгляду в межах строку, визначеного чинним законодавством, який підлягає застосуванню в залежності від характеру спору та предмету позовних вимог.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушенні норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 309, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова