П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31349/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Скрипченка В.О., Шевчук О.А., розглянувши питання щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 7.03.2025р. та 12.05.2025р. апеляційне провадження відкрито та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Під час дослідження матеріалів справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність дослідити обставини щодо строку звернення ОСОБА_1 до суду із даним адміністративним позовом.
Як вбачається із ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. про відкриття провадження, що суд першої інстанції вважав, що позивачкою строк звернення до адміністративного суду не пропущено.
Розглянувши матеріали справи та доводи позивача щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом, судова колегія виходить з наступного.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правилами ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Так, ст.123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.
Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.3 ст.123 КАС України).
На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд вказував у постановах від 11.02.2021р. у справі №140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі №620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі №640/5645/19, від 3.12.2020р. у справі №817/660/18, від 17.03.2021р. у справі №160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі №640/23204/19, від 20.04.2021р. у справі №640/17351/19, від 14.07.2022р. у справі №380/10649/21, від 9.06.2022р. у справі №160/15960/20, від 5.05.2022р. у справі №420/6134/21, від 14.11.2023р. у справі №500/4169/22 та судова колегія не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог ст.123 КАС України під час розгляду цієї справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом 8.10.2024р..
Щодо строку звернення до суду позивачка зазначила, що вона не мала підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит їй фактично стало відомо про порушення свого права.
При цьому, суд першої інстанції вважав, що строк звернення до суду позивачкою не пропущено.
Однак, судова колегія не погоджується із вказаним з огляду на таке.
Звернувшись до суду з цим позовом 8.10.2024р. позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити їй перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).
При цьому, дія ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 1.07.2022р. може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №2352-IX від 1.07.2022р, застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивачка звернулася до суду із позовом про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р., а ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції Закону України від 1.07.2022р. №2352-IX) почала діяти лише з 19.07.2022р., а відтак поширює свою дію на спірні правовідносини у період з 19.07.2022р. по 20.05.2023р..
Надаючи оцінку доводам позивачки щодо підстав пропуску строку звернення до суду, судова колегія звертає увагу на наступне.
Як вбачається із обставин справи, що ОСОБА_1 в даний час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Вказане підтверджується відомостями, що містяться у військовому квитку НОМЕР_2 .
10.06.2024р. представник позивачки звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із адвокатським запитом про отримання інформації.
Листом ВЧ НОМЕР_1 від 25.06.2024р. за №862/3438 позивачці надано відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період проходження служби.
Позивачка наголошує, що саме з отримання зазначеної відповіді слід обраховувати момент її обізнаності щодо протиправності дій відповідача з приводу нарахування їй грошового забезпечення.
Крім того, позивачка не зазначає конкретної дати отримання вищевказаного листа відповідача із доданими документами щодо виплати грошового забезпечення.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що за правилами ч.1 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Як зазначалось вище, записи у військовому квитку позивачки, а також її доводи в позовній заяві свідчать про те, що вона не була звільнена та на даний час проходить військову службу.
Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати саме ч.1 ст.233 КЗпП України, а не частину другу.
Отже, ОСОБА_1 повинна була дізнатись про порушення своїх прав на наступний день після надходження відповідних коштів грошового забезпечення на картковий рахунок в кінці кожного місяця за спірний період.
Судова колегія зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи позивачки щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом в частині вимог за період з 19.07.2022р. по 20.05.2023р. є необґрунтованими, а тому вважає за необхідне в цій частині залишити адміністративний позов без руху із наданням позивачці строку для подачі клопотання про поновлення строку звернення до суду за вказаний період із наведенням в ньому конкретних об'єктивних обставин із відповідними доказами на підтвердження поважності його пропуску.
Аналогічний висновок щодо застосування строків звернення у подібних правовідносинах був викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025р. №460/21394/23.
За правилами ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху в частині вимог щодо:
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.
Надати ОСОБА_2 строк протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді В.О. Скрипченко
О.А. Шевчук