11 червня 2025 р.Справа № 480/4951/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 27.12.24 року по справі № 480/4951/24
за позовом ТОВ "Меатранс"
до Сумської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Меатранс" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA80500/2024/000008/2 від 21.03.2024;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000099.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "Меатранс" до митної декларації №24UA805020002490U0 від 19.03.2024, поданої з метою митного оформлення сідлового тягача марки "Renault", що був у користуванні, додані всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість. У повідомленні про надання додаткових документів, митним органом не вказано яка саме невідповідність виявлена у документах, наданих на підтвердження митної вартості, що позбавило можливості спростувати висновки щодо невідповідності умов поставки. Переміщення сідлового тягача від міста Вільнюс (Литва) до митного посту Вишнє Німецьке/Ужгород (Україна) здійснювалось компанією ТОВ "Євротранс" на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг. ТОВ "Меатранс" наголосило на тому, що всі документи, які надані Сумській митниці, не містили розбіжностей, помилок, ознак підробки, що свідчить про відсутність у відповідача права вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №UA80500/2024/000008/2 від 21.03.2024.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000099 від 21.03.2024.
Не погодившись з вказаним висновком, відповідачем Сумською митницею подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що що під час здійснення митного оформлення сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2015 року випуску, та перевірки наданих документів, спрацювала система АСУР, якою сформовано форму митного контролю, а саме здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, перевірки достовірності складових митної вартості в частині включення до неї витрат на транспортування та/або навантаження. Згідно договору-заявки про надання транспортних експедиторських послуг № 150 від 12.03.2024, маршрутом перевезення товару визначено м. Вільнюс (Литва) - м/п Вишнє Німецьке/Ужгород. Відповідний маршрут перевезення також зазначено у рахунку-фактурі від 12.03.2024. наданій постачальником транспортно-експедиційних послуг ТОВ "Євротранс". Разом з тим, відповідно до граф 3, 4 CMR від 29.02.2024 №23022024, місцем завантаження (відправлення) товару є Вільнюс (Литва), місцем розвантаження (призначення) м. Суми (Україна). Тобто, транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваний товарів не можуть бути взяти до уваги як такі, що підтверджують митну вартість товарів (є її складовими).
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем зазначено, що зазначення у CMR місця розвантаження м. Суми не впливає на визначення митної вартості та не свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях наданих документів, оскільки до митної вартості включається лише вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України, а вартість витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів по території України, у митній вартості не враховується. Також зазначає, що відповідачем не надано доказів заниження заявленої митної вартості, порівняно з митною вартістю аналогічних транспортних засобів, а саме не надано доказів ідентичності автомобілів, митне оформлення яких за вищою ціною завершено, зокрема щодо пробігу, зовнішнього та технічного стану та не надано доказів недостовірності поданих декларантом відомостей, зокрема наявності розбіжностей або ознак підробки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку. що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що з метою митного оформлення сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2015 року випуску, придбаного відповідно до договору купівлі-продажу № 12/02/1-24 від 12.02.2024, ТОВ "Меатранс" 19.03.2024 Сумській митниці подана митна декларація № 24UA805020002490U0, до якої додавались: рахунок-фактура (інвойс) № DEK Nr. 10243 від 13.02.2024; автотранспортна накладна № 23022024 від 29.02.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.11.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару № SWIFT (MUR) 145 від 22.02.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РахФ - 00150 від 12.03.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 12/02/1-24 від 12.02.2024; договір про надання послуг митного брокера № 22/08-EM від 22.08.2022; договір (контракт) про перевезення №150 від 12.03.2024; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом (сертифікат відповідності UA. 02 від 18.03.2024); інші некласифіковані документи 7/1 від 12.03.2024; інші некласифіковані документи (фото) від 19.03.2024; копія митної декларації країни відправлення 24LTVR4000000DC1B9 від 29.02.2024.
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем встановлено, що надані на підтвердження транспортних витрат документи не можуть слугувати підтвердженням митної вартості товару, оскільки за змістом договору-заявки про надання транспортно-експедиторських послуг № 150 від 12.03.2024 та рахунку-фактури про оплату цих послуг, маршрутом перевезення визначено: м. Вільнюс (Литва) - м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна), а у графах 3, 4 CMR від 29.02.2024 місцем навантаження вказано м. Вільнюс (Литва), а місцем розвантаження - м. Суми (Україна)
Вважаючи зазначене розбіжностями, які мають вплив на визначення митної вартості товарів, відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України та з урахуванням частин другої-третьої статті 53, ТОВ "Меатранс" зобов'язано протягом 10 календарних днів надати висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з метою визначення вартості транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.
На виконання вказаної вимоги, 21.03.2024 позивачем направлено лист у якому повідомлялось про неможливість надання згаданого висновку.
У зв'язку з цим, 21.03.2023 Сумська митниця прийняла рішення №UA805000/2024/000008/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість транспортного засобу скориговано за резервним методом визначення митної вартості, з використанням інформації, що міститься у митній декларації № UA205140/2024/014472 від 01.03.2024.
Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості, а саме: витрат на транспортування автомобіля з місця його фактичного завантаження до місця ввезення на митну територію України.
У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2024/000099.
Не погодившись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та з карткою відмови в прийнятті митної деклараціїю. позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги. суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).
Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для надсилання ТОВ "Меатранс" вимоги про надання додаткових документів щодо числового значення заявленої митної вартості, Сумська митниця фактично визначила, по-перше, відсутність документів щодо вартості витрат на транспортування імпортованого сідлового тягача, оскільки надані договір-заявка про надання транспортно-експедиторських послуг, рахунок-фактура про оплату цих послуг, калькуляція транспортних витрат та CMR, не можуть слугувати підтвердженням транспортних витрат, а по-друге, нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з митною вартістю аналогічних транспортних засобів, митне оформлення яких вже здійснено.
У повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначив про необхідність надання висновку щодо вартісної характеристики сідлового тягача, підготовленого спеціалізованою експертною організацією. Надання інших документів за змістом повідомлення не вимагалось.
Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 04.06.2025 по справі №520/4495/2020, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Слід зазначити, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Підставою для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, Сумська митниця визначила відсутність документів, які б підтверджували вартість транспортування сідлового тягача. При цьому, надані позивачем договір, рахунок-фактура та калькуляція відповідачем не враховані через сумніви у достовірності місця розвантаження: м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна) чи м. Суми (Україна).
Однак, колегія суддів зазначає, що митна вартість, окрім ціни яка сплачена за товар, включає в себе також і витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України. Тобто, вартість перевезення товарів є однією із складових митної вартості і має бути належним чином підтверджена.
Матеріалами справи підтверджено, що разом з митною декларацією №24UA805020002490U0 від 19.03.2024, ТОВ "Меатранс" подало, окрім іншого, договір-заявку №150 про надання транспортно-експедиторських послуг від 12.03.2024, згідно з яким вартість транспортування сідлового тягача та напівпричепу за маршрутом: м. Вільнюс (Литва) - м/п Вишнє Німецьке / Ужгород (Україна) складає 32649,06 грн., рахунок-фактуру на оплату цих послуг №РахФ-00150 від 12.03.2024 та калькуляцію транспортних витрат, згідно з якою вартість витрат по транспортуванню сідлового тягача Renault, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 визначена в сумі 16132, 16 грн.
Таким чином, надані документи, належним чином підтверджують вартість транспортних витрат як складової митної вартості, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Зазначення у CMR місця розвантаження м. Суми (Україна) не впливає на визначення митної вартості та не свідчить про наявність розбіжностей у числових значеннях наданих документів, оскільки до митної вартості товарів включається лише вартість транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України, а вартість витрат, пов'язаних з транспортуванням товарів по території України, у митній вартості не враховується.
Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі № 480/4951/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк