11 червня 2025 р. Справа № 480/105/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2025, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 10.03.25 по справі № 480/105/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати,
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області пов'язаної з невиплатою заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно;
- стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області ОСОБА_1 заробітну плату у відносинах публічної служби за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно в сумі 42 565 грн. 00 коп. Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " позивача було поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 05 липня 2018 року. Після поновлення його на посаді за рішенням суду, відповідач не виплачував йому заробітну плату, при тому, що ним, як керівником Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області, було направлено до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яке було правонаступником ліквідованого Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області, табелі обліку робочого часу, належним чином складені та оформлені.
Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 № 125-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Однак, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019. Однак, у період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно позивач регулярно приходив на роботу та перебував на робочому місці з 08:00 год до 17:15 год. Однак, за вказаний період ГУ ПФУ в Сумській області, як правонаступник всіх прав і обов'язків Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області не здійснило нарахування та виплату йому заробітної плати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно, у розмірі 42565 гривень.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 42565 гривень.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою та не надано мотивованої оцінки відсутності позивача у штатному розписі головного управління як аргументу неможливості виплати заробітної плати у відносинах публічної служби, обмежившись викладом загальних законодавчих аспектів впорядкування умов оплати праці з акцентом на обов'язок виконання головним управлінням вимог чинного законодавства в даній частині, що суттєво впливає на вирішення спору.
Відповідач вказує, що штатний розпис головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області не містять штатної посади «начальник Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області».
Позивач не перебуває у трудових відносинах з Головним управлінням, трудову діяльність в зазначеному місці не здійснював та не є його працівником, що підтверджується відсутністю позивача в штатному розписі Головного управління, що виключає обов'язок останнього щодо виплати належної заробітної плати через відсутність відповідних підстав.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, факт перебування позивача у трудових відносинах з головним управлінням є непідтвердженим, а зазначені у позові доводи та твердження в межах даного факту - необґрунтованими, що не може утворювати обов'язок головного управління в частині нарахування та виплати заробітної плати (оклад, ранг , вислуга) у відносинах публічної служби з 01 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно, у розмірі 42565 гривень.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що права та обов'язки Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 30.08.2018 року в порядку правонаступництва перейшли до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, а з 19.06.2019 року до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке станом на дату прийняття рішення по даній справі є правонаступником Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумської області.
Так, зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке є правонаступником всіх прав і обов'язків, зобов'язане прийняти від Південного об'єднаного управління фонду і взяти на облік трудову книжку позивача і зробити в ній відповідні записи згідно рішення суду від 23.07.2019 року по справі №480/1693/19 щодо поновлення на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
З урахуванням наведеного, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 згідно наказу № 57 від 01 серпня 1994 року був призначений на посаду начальника Охтирського міськвідділу Пенсійного фонду.
Наказом № 31-о від 17.05.2002 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка в порядку переведення, а наказом № 1-о від 27.10.2011 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі (з 27.01.2016 управління перейменоване на Охтирське об'єднане УПФУ Сумської області).
04.07.2018 позивач був звільнений з посади начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 наказом Пенсійного фонду України від 22.12.2018 № 491-о ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області з 05.07.2018.
Наказом Пенсійного фонду України від 05.04.2019 № 135-о "Про звільнення ОСОБА_1 " ОСОБА_1 був звільнений з посади у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу".
Не погодившись з вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 05.04.2019 № 135-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019, стягнуто з ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 34653 грн. 44 коп.
Вищевказані обставини встановлені рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 у справі № 1840/2917/18 та від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрали законної сили, та в силу ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19, наказом Пенсійного фонду України від 25.07.2019 № 332-о ОСОБА_1 був поновлений на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області з 18.04.2019.
ОСОБА_1 , як начальником Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за грудень 2024 року, що був направлений позивачем разом із заявою від 20.12.2024 до ГУ ПФУ в Сумській області та отриманий відповідачем згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2024 року відповідачем не була проведена. Заперечень з цього приводу відповідачем надано не було.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.
Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 затверджені типові форми первинної облікової документації, серед яких є форма табелю обліку використання робочого часу та табелю обліку робочого часу.
Отже, підставою для нарахування заробітної плати є дані табелю обліку використання робочого часу.
Судом встановлено, що позивачем як начальником Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області проводився облік перебування його на роботі в табелі обліку використання робочого часу за період з 01.12.2024 по 31.12.2024.
Табель обліку використання робочого часу за грудень 2024 року був направлений та вручений представнику ГУ ПФУ Сумської області 21.12.2024 разом із заявами позивача, однак, відповідачем нарахування та виплата заробітної плати позивачу за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно не була проведена, що відповідачем не заперечується.
Поряд з цим жодних належних та допустимих доказів відсутності позивача на роботі за період з 01.12.2024 по 31.12.2024, відповідачем не надано суду.
Статтею 50 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про державну службу" схема посадових окладів на посадах державної служби та умови оплати праці державних службовців, з якими укладаються контракти про проходження державної служби, визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Частинами 1, 2 ст. 52 Закону України "Про державну службу" встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.
Питання оплати праці державних службовців регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів" (із змінами та доповненнями), якою з метою упорядкування умов оплати праці працівників державних органів затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів.
02 лютого 2022 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №89 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 і від 24.05.2017 року №358", яка набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 01.01.2022.
25 квітня 2023 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України №391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану", яка набрала чинності з дня її опублікування в Урядовому кур'єрі, тобто з 28.04.2023.
Відповідно до абзацу першого, третього підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" установити, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, Охтирська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 24.02.2022.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійого фонду України у Сумській області повинно здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати із урахуванням постанови КМУ від 18 січня 2017 року № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно в сумі 42565 грн, а відтак позовні вимоги про стягнення цієї суми з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Жодних заперечень щодо суми заробтіної плати, яку позивач просить стягнути з відповідача, пенсійним органом не надано.
Відповідно до податкового законодавства України, особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає що сума заробітної плати ОСОБА_1 підлягає виплаті позивачу з відрахуванням обов'язкових податків, зборів, платежів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з Пенсійним фондом України, як на підставу не нарахування та не виплати заробітної плати, є необґрунтованим, оскільки Пенсійним фондом України на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 480/1693/19 був виданий наказ від 25.07.2019 № 332-о, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Охтирського об'єднаного УПФ України Сумської області.
Крім того, враховуючи, постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 5, а також те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" до головного управління було приєднані територіальні управління Пенсійного фонду України Сумської області, в тому числі і Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а 18.06.2019 юридичну особу Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинено, саме ГУ ПФУ в Сумській області є правонаступником як Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, так і Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що не виплативши позивачу заробітну плату за спірний період, відповідач не дотримався вимог діючого законодавства, така бездіяльність не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому належним способом захисту є саме визнання протиправної бездіяльності ГУ ПФУ в Сумській області щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 включно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність допущення до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 42565 грн.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 по справі № 480/105/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк