11 червня 2025 р. Справа № 520/25343/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.04.25 по справі № 520/25343/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу без зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному підприємстві;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з більшого страхового стажу, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному підприємстві та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу без зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному підприємстві.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з більшого страхового стажу, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному підприємстві та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, 69005) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок), по 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок) - з кожного окремо.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків з 01.01.2019 - 31.12.2022. Періоди роботи зазначені позивачем також неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки також відсутня інформація про сплату страхових внесків за періоди 01.12.2009-31.12.2010;01.06.2015-30.06.2015;01.08.2015-31.08.2015; 01.11.2015-31.12.2015;01.01.2016-30.11.2016;01.01.2017-31.01.2017;01.12.2017-31.12.2017;01.01.2018-30.06.2018 роки.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.07.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про зарахування до загального страхового стажу періоду його роботи з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному підприємстві та проведення відповідного перерахунку і виплати йому пенсії за віком з урахуванням саме додаткового страхового стажу.
15.08.2024 року через єдине вікно Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_2 отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року, згідно якого ОСОБА_3 було відмовлено у перерахунку пенсії за віком з більшого страхового стажу.
Відмова мотивована тим, що відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) по Харківському державному авіаційному виробничому підприємству за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року та за період з 01.06.2015 року по 31.12.2022 року, а тому врахування цього страхового періоду до обрахунку пенсії не включене.
Позивач, не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а обов'язково умовою застосування пункту 18 Порядку №637 внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації є відсутність архівних даних або неможливість одержання документів про наявний стаж роботи.
Судом встановлено, що з 12.09.1973 по теперішній час позивач працював на Харківському державному авіаційному підприємстві, що підтверджується трудовою книжкою від 31.07.1970 та довідкою ХДАВП №071 від 22.04.2024 .
При цьому, матеріали справи не містять посилань пенсійного органу на недоліки у заповненні трудової книжки позивача чи на певні дефекти окремих записів.
Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року, встановлено, що підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у Харківському державному авіаційному підприємстві з 01.12.2009 по 31.12.2010 та з 01.06.2015 по 30.04.2022 стала відсутність сплати внесків до пенсійного фонду за вказані періоди.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки, суд враховує, що згідно зі статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат, що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 16 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи.
Суд звертає увагу на те, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника, як платника страхових внесків, а також належної сплати страхових внесків. Тому відсутність сплати внесків до пенсійного фонду за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 та з 01.06.2015 по 31.12.2022 не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Як встановлено судом, відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_4 від 31.07.1970 та довідки ХДАВП №071 від 22.04.2024 убачається, що позивач з 12.09.1973 по теперішній час позивач працює на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві (остання назва підприємства) на різних посадах.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), у період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік ОСОБА_3 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві, але інформація про сплату з нарахованої заробітної плати страхових внесків до Пенсійного фонду України, обрахування страхового стажу - відсутня.
При нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 заробітної плати у період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 рік та з 01.06.2015 року по 31.12.2022 рік на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві на яку в свою чергу підприємством, як страхувальником, було нараховано страхові внески, але в подальшому вони не були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх підстав для зарахування періоду роботи позивача з 01.12.2009 по 31.12.2010 та з 01.06.2015 по 31.12.2022 у Харківському державному авіаційному підприємстві до страхового стажу.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи наявне документальне підтвердження стажу роботи позивача за період з 01.12.2009 по 31.12.2010 та з 01.06.2015 по 31.12.2022 у Харківському державному авіаційному підприємстві, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №963260194840 від 07.08.2024 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з більшого страхового стажу, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.12.2009 по 31.12.2010 та з 01.06.2015 по 31.12.2022 у Харківському державному авіаційному підприємстві та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/25343/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич