11 червня 2025 р. Справа № 520/16392/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/16392/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Житомирській області, другий відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Миколаївській області, третій відповідач), в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №204750019152;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.12.1992 по 31.12.2009;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 14.12.1992 по 31.12.2009 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №204750019152.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
ГУ ПФУ в Миколаївській області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 по справі № 520/16392/24 у вказаній частині та винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт наполягав на відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, оскільки через відсутність даних щодо сплати страхових внесків за спірний період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, останній не може бути зараховано до страхового стажу. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що Пенсійний фонд України є органом, який реалізує політику у соціальній сфері в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, які, відповідно до приписів ч.1 ст. 73 Закону № 1058-ІV, не передбачають видатків на виконання зобов'язань за рішенням суду щодо сплати судового збору.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану. При цьому позивач, вказуючи на не повне дослідження судом матеріалів справи та з'ясування обставин, що мали значення для справи, у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 у справі № 520/16392/24 в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині постанову про задоволення вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
16.01.2024, у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 05.01.2024, ГУ ПФУ в Харківській області листом № 2000-0606-8/10329 повідомило позивача про наявність в особовій справі відомостей щодо сплати останнім страхових внесків за період з 27.10.1992 по 31.12.2003, відповідно до яких за періоди з 27.10.1992, з 01.10.1997 по 30.09.1999, з 01.04.2000 по 31.12.2000, з 01.10.2001 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.12.2003 відсутні дані про сплату страхових внесків.
16.02.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Миколаївській області та прийнято рішення від 23.02.2024 №204750019152 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відмовляючи у призначенні пенсії пенсійний орган зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності: з 14.11.1992 по 31.12.1994, з 01.10.1997 по 30.09.1999, з 01.04.2000 по 30.09.2001 та з 01.10.2002 по 31.12.2002 оскільки відсутні дані про систему оподаткування, сплату страхових внесків або документи, передбачені п.4 Порядку №637; з 01.10.2001 по 30.09.2002 та з 01.01.2003 по 31.12.2003, оскільки не здійснювалась підприємницька діяльність та страхові внески не сплачувалися. Вказано, що до страхового стажу, на підставі даних реєстру застрахованих осіб зараховано періоди роботи на інших підприємствах протягом вересня 2000 року, березня 2001 року та липня 2001 року - жовтня 2002 року. Зазначено, що в реєстрі застрахованих осіб з 01.01.2004 за періоди ведення підприємницької діяльності відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
В подальшому позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 02.04.2024 про призначення пенсії за віком.
09.04.2024 рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №204750019152 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, в рішенні зазначено, що відповідно до витягу з ЕРС для ФОП заявник був зареєстрований приватним підприємцем з 14.12.1992 по 17.01.2015. Вказано, що до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності відповідно довідки від 16.01.2024 №2000-0606-8/10329: з 16.11.1992 по 31.12.1994, з 01.10.1997 по 31.12.1997, оскільки відсутня сплата страхових внесків; з 01.01.1998 по 30.09.1999, з 01.04.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 28.02.2001, з 01.04.2001 по 30.06.2001, з 22.10.2002 по 31.12.2003, оскільки відсутні дані щодо системи оподаткування, нарахування та сплати страхових внесків; з 01.01.2004 по 17.01.2015, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.12.1992 по 31.12.2009, а також рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області та ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову в призначенні пенсії протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152 та ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 09.04.2024 №204750019152, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачі відмовили у призначені пенсії позивачу фактично без дослідження наявності у позивача необхідного стажу, обмежившись формальним аналізом наданих документів та не повідомили ОСОБА_1 про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії стосовно спірних періодів, що становить істотний недолік оскаржуваних рішення та є порушенням вимог пункту 4.2 Порядку 22-1.
З огляду на те, що відповідачами неналежним чином розглянуто заяву позивача, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для виходу за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Враховуючи те, що заяви позивача та додані документи не було розглянуто належним чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 14.12.1992 по 31.12.2009, звернені на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог звернутих до ГУ ПФУ у Харківській області, суд першої інстанції, посилаючись на приписи Порядку № 22-1, вказав, що процедура призначення пенсії в даному випадку покладена не на ГУ ПФУ у Харківській області, відтак позовні вимоги звернуті до ГУ ПФУ у Харківській області задоволенню не підлягають.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-IV (надалі також - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цимЗакономі за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 1статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
З вказаного вбачається, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується положенням частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з ч.2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядженням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 2913 від 27.10.1992 ОСОБА_1 зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності без набуття статусу юридичної особи та видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності від 04.06.1998 (запис в журналі обліку реєстрації № 859/2) (а.с. 14-16).
Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 17.01.2025 № 04-13-10/1095 Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 17 січня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців внесено запис №248000060003170154 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 2230700019 (а.с. 17).
Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 за № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 за № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 за № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року - підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Матеріалами справи підтверджено, що 16.02.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком разом із необхідними документами.
Так, як зазначалось вище, розглянувши вказану заяву позивача, ГУ ПФУ в Миколаївській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 № 204750019152, мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу, що становить 21 рік, через неможливість зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 14.11.1992 по 31.12.1994, з 01.10.1997 по 30.09.1999, з 01.04.2000 по 30.09.2001 та з 01.10.2002 по 31.12.2002, оскільки відсутні дані про систему оподаткування, сплату страхових внесків або документи, передбачені п.4 Порядку №637; з 01.10.2001 по 30.09.2002 та з 01.01.2003 по 31.12.2003, оскільки не здійснювалась підприємницька діяльність та страхові внески не сплачувалися. Зазначено, що в реєстрі застрахованих осіб з 01.01.2004 за періоди ведення підприємницької діяльності відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів (пункт 4.2 Порядку № 22-1).
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Також, згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, на стадії приймання у позивача заяви про призначення пенсії із доданими документами та при безпосередньому розгляді такої заяви та наданні оцінки поданим заявником документам, відповідальні особи пенсійного органу мають право повідомити останнього про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії стосовно наведених періодів, та/або витребувати у підприємств, організації тощо інформацію, необхідну для всебічного дослідження питання про можливість призначення пенсії.
Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області, другий відповідач, не вживаючи жодних із передбачених вказаними нормами заходів, обмежившись формальним аналізом наданих позивачем документів, відмовив у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу.
За таких обставин, враховуючи неналежний розгляд другим відповідачем заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 №204750019152, що зумовлює його скасування та є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.
Посилання апелянта на відсутність видатків у бюджеті Пенсійного фонду України для виконання зобов'язань за рішеннями суду щодо сплати судового збору колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат (судового збору), оскільки таке рішення прийнято відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України.
Колегія суддів вважає недоречними доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, як такі, що наведені у документі, поданому на заперечення вимог апелянта, а не в окремій апеляційній скарзі, складеній та поданій до суду апеляційної інстанції у відповідності до вимог КАС України.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи стоорін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині, що підлягала перегляду в апеляційному порядку, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року по справі №520/16392/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк