11 червня 2025 року справа №200/7264/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 200/7264/24 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Дяченко Олексій Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, в сумі 85927,84 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення - 4463,15 грн в місяць, за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року включно у загальній сумі 353020,77 грн, згідно з нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 85927 гривень 84 копійки;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення - 1362,48 грн. на місяць за періоди 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно, у загальній сумі 91418 гривень 01 копійка, згідно з нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, через порушення норм матеріального, процесуального права, просив змінити рішення, виклавши абзац 5 резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4432 гривні 12 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року включно у загальній сумі 350 566 гривень 39 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078»; в іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Апелянт вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода повинна враховуватися до складу грошового забезпечення позивача, що узгоджується з правовою позицією наведеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, де при касаційному розгляді було в тому числі враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову
Щодо нарахування поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, апелянт посилався на те, що Постановою КМУ № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, з прийняттям Постанови КМУ № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Позиція Військової частини НОМЕР_1 з цього приводу також полягає в тому, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, в якості підстави для зміни «базового місяця», нова редакція Порядку № 1078, визначає зміну тарифних окладів, яка відбулась після 01.12.2015 (після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078).
Оскільки в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому - до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. Порядок № 1078 ніколи не передбачав повернення до раніше встановлених «базових місяців», а передбачав лише поточну зміну «базового місяця» через зміну розмірів доходів.
Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 було нараховано та виплачено кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації - травень 2015 року, березень 2018 року, грудень 2023 року. Суму нарахованої індексації було зазначено в грошовому атестаті під час переміщення позивача для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини з метою виплати зазначеної суми індексації після надходження відповідного фінансування.
Позивачу нарахована індексація грошового забезпечення в повному обсязі з визначенням базових місяців для її обчислення відповідно до діючого на момент нарахування законодавства.
Щодо нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 03.10.2024.
За Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком № 1078 обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця.
Крім того, позивач не може вимагати суд підміняти повноваження іншого органу державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу представника позивача, в якому просив відмовити у її заоволенні.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
За посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.07.2024 року позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В період з 03.05.2006 року по 03.10.2024 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.05.2005 року, витягом з послужного списку позивача, а також довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 року № 5127.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.10.2024 року № 1157-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.10.2024 року, як звільненого з військової служби на підставі підпункту «д» (у зв'язку зі звільненням із полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач зазначив, що в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, а у період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року відповідачем виплачена лише поточна індексація, грошового забезпечення, без урахування вимог абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
У зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.10.2024 року, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення, але відповіді на цю заяву на момент звернення до суду з цим позовом не отримав.
В подальшому, як вказує позивач у додатково поданій суду заяві від 05.11.2024 року, відповідачем було надано відповідь на заяву від 09.10.2024 року (разом із документами щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення).
Згідно з особистими картками грошового забезпечення та архівними відомостями в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивача із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін відповідачем не здійснювалась, в період з 01.03.2018 року - відповідачем виплачувалась позивачу лише поточна індексація, тобто без урахування вимог абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Ці обставини підтверджуються довідкою-розрахунком відповідача № 907 від 30.10.2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
За ч. 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За ст.ст. 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Згідно з ч.ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За ст.ст. 1, 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму.
Згідно з ч.ч. 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За ст. 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
За ч. 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа того місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - тобто місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, що зазначений в абзаці другому цього пункту.
За п. 2 Порядку № 1078, у редакції від 24.11.2016 року, передбачалося, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби.
28.02.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» редакція зазначеного абзацу пункту 2 Порядку № 1078 була змінена і до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, були включені поліцейські.
03.11.2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 1141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» також внесено зміни до цього абзацу пункту 2 Порядку № 1078 та виключено слова «посадових осіб митної служби».
В решті редакція абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 на сьогодні змін не зазнала.
За абз. 1 пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з абз. 1 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
За абзацами 2 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з абз. 1 та 4 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції від 15.12.2015 року, було визначено, що для тих працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за тією посадою, яку займає працівник.
В подальшому положення пункту 10-2 Порядку № 1078 зазнавали певних змін.
За постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 278 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» пункт 10-2 Порядку № 1078 було викладено у такій редакції: «Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби».
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» зі змісту пункту 10-2 Порядку № 1078 було виключено слова «, посадових осіб митної служби» і «, посадова особа митної служби», а також замінено слова «для новоприйнятих працівників» словами «, для новоприйнятих працівників».
В усьому іншому редакція пункту 10-2 Порядку № 1078 змін на сьогодні не зазнала.
Аналіз указаних положень свідчить про те, що з 01.12.2015 року, внаслідок внесених до Порядку № 1078 законодавчих змін, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для усіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття або переведення чи виходу на роботу. При цьому виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Верховний Суд в постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21 зазначив, що для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Верховний Суд на тлі цього зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України.
При виникненні спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294.
Ця постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.01.2008 року і діяла до 01.03.2018 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704).
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися та змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Тобто, після прийняття Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, місяцем підвищення доходу (тобто базовим місяцем) для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став саме березень 2018 року.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким необхідно обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року є січень 2008 року, а після 01.03.2018 року - березень 2018 року.
Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21.
Верховним Судом в постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначено, що повноваження щодо визначення січня 2008 року в якості місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, не є дискреційними повноваженнями військової частини.
Аналогічні висновки є застосовними і щодо визначення березня 2018 року як місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення після 01.03.2018 року.
Отже, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, що має застосовуватись при нарахуванні суми індексації грошового забезпечення позивача за період військової служби, починаючи з 01.12.2015 року і по 28.02.2018 року включно, а починаючи з 01.03.2018 року таким місяцем є березень 2018 року.
В період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення.
Судом не приймаються до уваги викладені у відзиві на позов доводи відповідача щодо визначення травня 2015 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення через невірно визначений місяць підвищення доходу військовослужбовців.
За ч. 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст.ст. 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005 року).
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій стосовно оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
В постанові від 23.09.2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд зазначив про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати.
Тобто, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на право позивача на отримання суми індексації грошового забезпечення у належному розмірі, що узгоджується з правовими висновкам Верховного Суду в постанові від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.
За наданими позивачем суду розрахунками, сума індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін) складає 85927,84 грн.
Наданий позивачем арифметичний розрахунок перевірено судом першої інстанції, будь-яких заперечень чи контррозрахунків щодо цієї суми індексації відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 85927 гривень 84 копійки.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці суд враховує наступне.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів та виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано положеннями пункту 5 Порядку № 1078, абзацом 1 якого передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
За абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з абзацами 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
За абз. 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
За абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Верховний Суд в постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21 зазначив, що для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 дійшов висновку, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України (маються на увазі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та від 30.08.2017 року № 704, про які вже було вказано вище у цьому рішенні).
Також, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року був встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
В цьому випадку мова йде, зокрема, про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення саме у так званій «фіксованій» величині або сумі.
Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 не містить такого поняття як «фіксована» сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були вказані приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, але постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 Додаток 4 був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і у цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Починаючи з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, по суті, йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки у тому разі, коли у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, у разі наявності яких у місяці підвищення доходу індексація нараховується або не нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
При цьому, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається у випадках, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Водночас, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила і умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
За матеріалами справи відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась на користь позивача індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року.
Враховуючи норми абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і, якщо зазначена умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або менший за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Обчислюючи розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, суд виходить із наступного.
Згідно з архівними відомостями лютому 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 760,00 грн;
- оклад за військовим званням - 65,00 грн;
- надбавка за вислугу років - 206,25 грн;
- премія разова - 800,00 грн;
- преміювання - 3116,00 грн;
- винагорода ПКМУ № 889 - 3175,50 грн;
- винагорода АТО/ООС - 3048,39 грн;
- надбавка за ВОВЗ - 1031,25 грн;
- надбавка за ОУС - ризик для життя - 114,00 грн.
У березні 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 3170,00 грн;
- оклад за військовим званням - 1020,00 грн;
- надбавка за вислугу років - 1466,50 грн;
- премія разова - 3000,00 грн;
- преміювання - 2789,60 грн;
- винагорода ПКМУ № 889 - 52,93 грн;
- винагорода АТО/ООС - 4500,00 грн.
Суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що у своїх постановах неодноразово висловлювався і Верховний Суд (постанови від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 року у справі № 822/112/18).
Крім того, суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 втратила чинність з 01.03.2018 року.
За пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року № 73 , яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Таким чином, нарахована відповідачем до виплати позивачу в лютому 2018 року щомісячна додаткова винагорода у розмірі 3175,50 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року, тоді як нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова винагорода у розмірі 52,93 грн, у свою чергу, входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року.
Винагорода за участь в АТО/ООС є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. Виплата цієї винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у цей період поранень (контузії, травми, каліцтва). Зазначена винагорода не має постійного і систематичного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія відповідно до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна за змістом правова позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 року у справі № 240/6857/20.
Отже, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року склав 5345,43 грн (із врахуванням додаткової винагороди у розмірі 52,93 грн (яка була нарахована позивачу в березні 2018 року за лютий 2018 року) та без урахування разової премії у розмірі 800,00 грн і винагороди за участь в АТО/ООС у розмірі 3048,39 грн).
Розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року склав 8446,10 грн (без урахування додаткової винагороди у розмірі 52,93 грн (яка входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року), разової премії у розмірі 3000,00 грн, винагороди за участь в АТО/ООС у розмірі 4500,00 грн).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) склав:
8446,10 грн - 5345,43 грн = 3100,67 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала:
1762,00 грн х 253,30% = 4463,15 грн.
Аналогічні висновки щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, виходячи з положень абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, були викладені Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22.
Отже, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному випадку є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, на підставі абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці складає:
4463,15 грн - 3100,67 грн = 1362,48 грн.
З урахуванням викладеного, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, а саме - у розмірі 1362,48 грн на місяць.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року суд враховує наступне.
Судом установлено, що позивач має право на нарахування і виплату індексації-різниці у розмірі 1362,48 грн на місяць, починаючи з 01.03.2018 року.
Разом із цим, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, у тому числі військовослужбовців, не здійснювалося, з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якими було повністю зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ.
Згідно зі статтею 39 Законом України від 09.11.2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Отже, з 01.01.2024 року, з огляду на відсутність приписів щодо зупинення дії Закону № 1282-ХІІ або Порядку № 1078, вказані нормативно-правові акти діють.
Враховуючи викладене, наявні правові підстави для нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексації-різниці) у розмірі 1362,48 грн на місяць за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року, а за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року вказана індексація нарахуванню та виплаті не підлягає.
Період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року - 4 роки 10 місяців або 58 місяців.
Індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року становить:
1362,48 грн х 58 місяців = 79023,84 грн.
Період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року становить 9 місяців 3 дні.
Отже, індексація-різниця за період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року:
- з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року - 1362,48 грн х 9 місяців = 12262,32 грн;
- з 01.10.2024 року по 03.10.2024 року - (1362,48 грн / 31 день) х 3 дні = 131,85 грн.
Отже, загальна сума індексації-різниці за період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року становить 12394,17 грн (12262,32 грн + 131,85 грн).
Отже, сума індексації-різниці, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року і з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року, складає 91418,01 грн (79023,84 грн + 12394,17 грн).
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 85927 гривень 84 копійки;
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення - 1362,48 грн. на місяць за періоди 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно, у загальній сумі 91418 гривень 01 копійка, згідно з нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2025 року у справі № 200/7264/24 за позовом Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 11 червня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук