ПОСТАНОВА Справа №2а-777/10 р. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третьої особи - управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11 березня 2010 року № 3399 та зобов'язання Львівську міську раду повторно розглянути питання про передачі у приватну власність земельної ділянки,-
позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом 01 квітня 2010 року (уточнила позовні вимоги 07.09.2010 року) до Львівської міської ради, третьої особи - управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11 березня 2010 року № 3399 та зобов'язання Львівську міську раду повторно розглянути питання про передачі їй у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на АДРЕСА_1.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, представила суду заяву з клопотанням про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та уточнення до позовних вимог підтримала, надавши суду аналогічні пояснення, зазначені у позові та уточненні до позовних вимог.
Представник відповідача Львівської міської ради та третьої особи - управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради Поліщук О.С. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, надавши суду аналогічні пояснення, зазначені у письмовому запереченні на позовну заяву. Додатково пояснила, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2009 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10.12.2009 року, які набрали законної сили, Львівською міською радою виконані, оскільки питання надання земельної ділянки позивачці було предметом розгляду на сесії міської ради 11 березня 2010 року та ухвалою сесії було відмовлено ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Просить суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 ч.1 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.12 ч.1 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов”язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно п.5 ст.158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників чи землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2009 року (справа № 2-524/09р.) задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів у м. Львові , з участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЛКП „Замарстинів-400” про визнання неправомірними дій Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради, визнання права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, зобов”язання Львівську міську раду розглянути заяву позивачки стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки. Визнано неправомірними дії Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га на АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки площею 0,10 га на АДРЕСА_1. Зобов”язано Львівську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.(а.с.6-10)
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.03.2009 року залишено без змін (а.с.11-12)
Рішення суду набрало законної сили 10.12.2009 року та звернуто до виконання.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, судом постановлено рішення , яким зобов”язано Львівську міську раду вирішити питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталась з відповідними заявами стосовно виконання рішення суду до Львівської міської ради, що не заперечила в судовому засіданні і представник відповідача Львівської міської ради.
Дана обставина стверджується і долученими до справи письмовими доказами, зокрема - заявами та листами Львівської міської ради про відхилення заяв позивачки щодо надання у приватну власність спірної земельної ділянки. (а.с.72-81).
Згідно п.11 ст.118 Земельного кодексу України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Конституцією України, зокрема статтею 55 передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та відповідно до вимог даної статті позивачами подано заяву до Львівської міської ради з переліком документів, необхідних для вирішення даного питання.
Як вбачається з представлених суду письмових доказів та оглянутої судом цивільної справи та адміністративної справи позивачка відповідно до вимог чинного законодавства зверталась з вимогою до відповідача стосовно вирішення питання передачі їй у власність земельної ділянки, якою вона користується тривалий час та на якій розташований її власний будинок та господарські споруди.
Згідно ст.121 ч.1 п.г. Земельного Кодексу України - громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в містах - не більше 0,10 гектара.
Однак, як встановлено судом, позитивного вирішення дане питання у Львівській міській раді не знайшло і вже після постановлення судом рішення.
Ухвалою 16 сесії 5-го скликання Львівської міської ради № 3399 від 11 березня 2010 року було відмовлено ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки орієнтованою площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 для обслуговування індивідуального житлового будинку (а.с.5)
Підстави відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 у наданні їй земельної ділянки не зазначені та не мотивовані ні в ухвалі Львівської міської ради, ні у службових записках, долучених до ухвали ЛМР, ні у проекті ухвали, ні представником Львівської міської ради в судовому засіданні.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до листа організаційного управління Львівської міської ради від 31.03.2010 року вбачається, що зауважень від візуючих посадових осіб Львівської міської ради до проекту ухвали «Про відмову ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1» не було. (а.с.76)
Суд вважає дану ухвалу необґрунтованою та недійсною, з тих підстав, що Львівською міською радою порушено право позивача, гарантоване статтею 14 Конституцією України.
Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів міської ради та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судом встановлено, що Львівська міська рада своїми діями порушила право позивачки на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки, а тому таке право, передбачене Конституцією України та Земельним кодексом України, підлягає захисту в судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.71 ч.1,2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відмова у передачі позивачу земельної ділянки у приватну власність є незаконною, оскільки, вона протирічить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, зміст права власності на землю полягає у володінні, користуванні і розпорядженні земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Згідно ч.3 п.7 вказаної постанови, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватись згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом визнання права чи застосування інших передбачених законом способів.
Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідним способом захисту порушених прав позивача є визнання недійсною ухвали, яка прийнята Львівською міською радою, без детальної перевірки, без дослідження дійсних обставин фактичного користування громадянами спірною земельною ділянкою, що в свою чергу порушує права фактичного користувача ділянки та зобов'язання відповідача на сесії розглянути повторно питання щодо передачі позивачeві у власність спірної земельної ділянки.
Керуючись ст.ст.6,9,10,11,71 ч.1,2, 72,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 19,55,124 Конституції України, ст.ст.3, 12,78, 81ч.1 п.”б”, 116 ч.2,3, 118, 121 , 152 ч.3, 158 п.5 Земельного кодексу України суд,
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати ухвалу 16 сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 11 березня 2010 року № 3399 про відмову ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га для обслуговування індивідуального житлового будинку.
Зобов'язати Львівську міську раду повторно розглянути на сесії Львівської міської ради питання про передачу ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя В.В.Свірідова