Справа № 2А-1410/2009р.
“20“ листопада 2009 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Зими І.Є.
при секретарі Савула О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -
09.09.2009 р. гр. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожитого мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з врахуванням індексації.
Позивачка обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона народила сина ОСОБА_2 . В супереч вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст. ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку їй виплачувалась не в повному обсязі. Просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином пр. причини неявки суду не повідомила.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову з клопотанням розглядати справу у відсутності представника.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності позивачка та представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Згідно Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ позивачка наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року за №2240-14 застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 34 цього Закону, одним з видів матеріального забезпечення є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 16.12.2006р. № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передані органам праці та соціального захисту населення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007 року забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 51 п.3 Закону, підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлений ст.43 Закону України від 08.01.2001р. №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.»
Однак при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач не керувався ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка повинна застосовуватись у даному випадку до позивача по справі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України положення пункту 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Висновок Кунституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носить загальний характер, стосується не лише неможливості внесення цим законом змін до Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про оплату праці», а і до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини.
Така позиція висловлена у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) справа N 1-29/2007 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 пункт 4, де зазначено, що зі змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України Бюджетному Кодексі то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України соціальні допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є основним джерелом існування дитини та позивачки, яка не працює і доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми Конституції України щодо соціальних допомог, які є основним джерелом існування, і мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є нормами прямої дії.
Пункт 3 ст.22 Конституції України вказує на те, що «при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Незважаючи на Рішення Конституційного суду допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 виплачувалася не в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на місяць, а в меншому розмірі, відповідно до представленої довідки.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за весь період здійснення даних виплат до підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 152 ч. 2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відтак, вимоги позивача підлягають до задоволення - в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо невиконання рішень Конституційного Суду України № 6 - рп та 10 рп в частині зобов'язання проведення донарахування і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період 2007 -2008 р.р.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.6,8,9,11,69,71,86,94,128,158,160,162,163 КАС України, ст. 22, 152 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р., Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р., суд,-
Поновити пропущений строк звернення до суду. Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині невиконання рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 р. та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р.
Зобов'язати Галицький відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести донарахування і виплату недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а саме - у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років щомісячно з врахуванням індексу інфляції.
В решті позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя Зима І.Є.