Справа № 2а-100/10
25 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді - Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третіх осіб - обслуговуючого кооперативу „Любителі природи”, управління Держкомзему у м.Львові про визнання ухвали Львівської міської ради № 2295 від 04 грудня 2008 року в частині надання позивачу земельної ділянки в оренду недійсною та зобов”язання до вчинення дій, -
17 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третіх осіб - обслуговуючого кооперативу „Любителі природи”, управління Держкомзему у м.Львові про визнання ухвали Львівської міської ради № 2295 від 04 грудня 2008 року в частині надання йому земельної ділянки в оренду недійсною та зобов”язання Львівської міської ради передати земельну ділянку йому у власність.
В подальшому позовні вимоги ОСОБА_1 були уточнені 24.06.2010 року та 06.10.2010 року і остаточно позивач просить визнати ухвалу Львівської міської ради №2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” земельних ділянок в урочищі „Клепарів” у м.Львові ( пункт 14 додатку до зазначеної вище ухвали) в частині передачі в оренду земельної ділянки №13, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною площею 646 кв.м., йому, ОСОБА_1 - недійною та зобов”язати Львівську міську раду розглянути повторно питання стосовно передачі йому у приватну власність земельною ділянки №13, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу ” Любителів природи” загальною площею 646 кв.м.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ухвалою Львівської міської ради № 2295 від 04.12.2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „«Любителі природи” земельних ділянок в урочищі Клепарів у м.Львові, частина ділянок міською радою передана громадянам у власність, частина в оренду. Так, земельна ділянка №13 в кооперативі „Любителі природи”, якою він, позивач, і члени його сім”ї, користуються впродовж багатьох років, передана йому Львівською міською радою на умовах оренди. Відмова міської ради передати земельну ділянку у власність мотивується тим, що земля розташована в межах „червоних ліній”. Однак вважає, що ніякої заборони на приватизацію в межах „червоних ліній” немає, оскаржувана ухвала порушує його права, в зв”язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. Просить позов задоволити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, давши аналогічні пояснення, зазначені у позовній заяві. Просить суд постановити рішення, яким визнати ухвалу Львівської міської ради №2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” земельних ділянок в урочищі „Клепарів” у м.Львові ( пункт 14 додатку до зазначеної вище ухвали) в частині передачі в оренду земельної ділянки №13, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною площею 646 кв.м., йому, ОСОБА_1- недійною. Зобов”язати Львівську міську раду розглянути повторно питання передачі йому у приватну власність зазначеної вище земельної ділянки.
Представник Львівської міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ухвала Львівської міської ради від 04.12.2008 року прийнята на сесії Львівської міської ради відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає. Просить у задоволенні позову відмовити. В судове засідання 25.11.2010 року представник ЛМР не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом під розписку.
Представник третьої особи управління Держкомзему у м.Львові ОСОБА_3 в судовому засіданні поклався на думку суду. В судове засідання 25.11.2010 року представник управління Держкомзему у м.Львові не з”явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом під розписку.
Представник третьої особи обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та пояснила, що позивач з 1962 року є членом кооперативу. За ОСОБА_1 закріплена та він, та члени його родини, користуються земельною ділянкою № 13 тривалий час. Кооператив у 2005 році звернувся до Львівської міської ради з питанням про приватизацію членами кооперативу земельних ділянок, які розташовані в урочищі „Клепарів” у м.Львові. Деяким членам кооперативу земельні ділянки передані у власність, а деяким - в оренду. Вважає ухвалу Львівської міської ради неправомірною стосовно передачі земельних ділянок в оренду членам кооперативу.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, вивчивши та дослідивши об”ективні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 6 ч.1 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає,що рішенням, дією чи бездіяльністю суб”єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов”язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 1962 року є членом обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” та постійно користується та обслуговує земельну ділянку № 13, площею 646 кв.м., яка розташована в урочищі Клепарів м.Львова на терититорії зазначеного вище кооперативу.
Дані обставини не заперечили учасники процесу .
Як вбачається з показів третьої особи голови кооперативу ОСОБА_4 кооператив у 2005 році звернувся з відповідними заявами та долученими до заяв документами про передачу у власність членам кооперативу земельних ділянок, якими вони користуються тривалий час.
У хвалою Львівської міської ради № 2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” земельних ділянок в урочищі „Клепарів” у м.Львові було передано членам кооперативу у власність та оренду земельні ділянки.
З пункту 14 додатку до зазначеної вище ухвали вбачається, що позивачу ОСОБА_1 вирішено передати в оренду земельну ділянку № 13, розташовану в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною площею 646 кв.м. для ведення садівництва, оскільки така земельна ділянка розташована в межах червоних ліній.
Як вбачається з показів представника відповідача ухвала Львівської міської ради від 04 грудня 2008 року була прийнята на підставі розробленої ліцензованою землепорядною організацією технічної документації, яка погоджена управлінням архітектури, відповідно до чинного земельного законодавства, а саме в частині використання часток земельних ділянок, які опинилися в межах червоних ліній здійснюється з врахуванням генерального плану населеного пункту.
Згідно п.5 ст.158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників чи землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Суд вважає дану ухвалу необґрунтованою та недійсною, з тих підстав, що Львівською міською радою порушено право позивача, гарантоване статтею 14 Конституцією України.
Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів міської ради та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Стаття 118 Земельного кодексу України передбачає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та відповідно до вимог даної статті позивачем (кооперативом-членом якого є позивач) подано заяву до Львівської міської ради з переліком документів, необхідних для вирішення даного питання.
Згідно ст.121 ч.1 п.в) Земельного кодексу України - громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Загальна площа земельної ділянки, що перебуває в користування позивача становить 646 кв.м, отже Львівська міська рада мала передати у приватну власність позивача ОСОБА_1 вищенаведену земельну ділянку. Однак, передаючи в оренду зазначену вище земельну ділянку позивачу, Львівська міська рада мотивувала це тим, що земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній.
Мотивація представника відповідача того, що зазначена вище земельна ділянка не може передаватись у приватну власність, оскільки вона знаходиться в межах червоних ліній, судом не приймається до уваги, оскільки дане пояснення є голослівним та нічим документально не підтверджено.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до до вимог статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.71 ч.1,2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відмова у передачі позивачу земельної ділянки у приватну власність є незаконною, оскільки, вона протирічить вимогам чинного законодавства.
Право на земельну ділянку, відповідно до вимог ст.ст.110,111 Земельного кодексу України, позивача може бути обмежено шляхом встановлення обмежень, передбачених зазначеними вище нормами закону. Водночас використання частин земельних ділянок, що опинились у межах „червоних ліній”, може здійснюватися відповідно до обмежень, які визначаються у висновках органів місцевого самоврядування та архітектури.
Відповідно до норм чинного цивільного законодавства, зокрема стаття 638 ЦК України - договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняти пропозиції другою стороною
З ухвали Львівської міської ради вбачається, що міська рада, одноособово, уклала з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, однак позивач про це не був повідомлений, і свою згоду не надавав.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, зміст права власності на землю полягає у володінні, користуванні і розпорядженні земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 55 Конституції України гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Згідно ч.3 п.7 вказаної постанови, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватись згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом визнання права чи застосування інших передбачених законом способів.
Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідним способом захисту порушених прав позивача є визнання недійсною ухвали, яка прийнята Львівською міською радою, без детальної перевірки, без дослідження дійсних обставин фактичного користування громадянами спірною земельною ділянкою, що в свою чергу порушує права фактичного користувача ділянки та зобов'язання відповідача на сесії розглянути повторно питання щодо передачі позивачeві у власність спірної земельної ділянки.
Отже, на підставі наведеного вище, позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.6,9,10,11,71,94,128,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст.12,78,81, 83,110, 111,118,121, 152,158 п.5 Земельного кодексу України , ст. 638 ЦК України ,суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати ухвалу Львівської міської ради № 2295 від 04 грудня 2008 року „Про передачу обслуговуючому кооперативу „Любителі природи” та членам обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” земельних ділянок в урочищі „Клепарів” у м.Львові” ( пункт 14 додатку до зазначеної вище ухвали) в частині передачі земельної ділянки №13, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу „Любителі природи” загальною площею 646 кв.м., ОСОБА_1 - недійною.
Зобов”язати Львівську міську раду розглянути повторно питання стосовно передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельною ділянки №13, розташованої в урочищі „Клепарів” на території обслуговуючого кооперативу „Любителів природи” загальною площею 646 кв.м.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя В.В.Свірідова