Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 червня 2025 р. № 520/2762/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2025 №204150007872 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.01.1982;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком із зарахуванням стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 07.12.2024.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та таким, що порушує його право на належний соціальний захист, тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та доставлена відповідачам, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до Електронного кабінету, які містяться в матеріалах справи.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 13.02.2025 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу роботи позивача не зараховано:
- період роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, оскільки наказ та дата наказу про прийняття на роботу дописано чорнилами іншого кольору;
- період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993, оскільки з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Враховуючи зазначене, за наданими документами та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення складав 29 років 10 місяців 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) 17.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 (далі-Порядок), з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
За принципом екстериторіальності вищевказана заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), яким за результатами доданих позивачем до заяви документів було прийнято відповідне рішення від 24.01.2025 №204150007872 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зазначеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за доданими до заяви про призначення пенсії документами до загального страхового стажу роботи позивача не зараховано:
- період роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, оскільки наказ та дата наказу про прийняття на роботу дописано чорнилами іншого кольору;
- період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993, оскільки з 01.01.2023 росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Вважаючи дії пенсійного органу щодо незарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу протиправними, а рішення про відмову у призначенні пенсії за віком таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері реалізації особами, які мають право на пенсію, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення, у випадках, передбачених Конституцією України, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XІІ (далі - Закон № 1788-XІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.
Статтею 5 Закону № 1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-IV наведено види пенсійних виплат: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV регламентовано, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно записів в трудовій книжці від 12.01.1982 № НОМЕР_2 , копія якої додана до позову, ОСОБА_1 працював:
- №12 - автоколона "Білібіно" треста "МЕС" - 13.12.1988 зараховано водієм 3 класу різних марок автомобілів (наказ 64/к від 12.12.1988;
- №13 - 01.01.1990 у зв'язку з реорганізацією на підставі наказу автоколона "Білібіно" треста "МЕС" перейменована у Чукотське АТП треста "МЕС" (наказ №4 від 08.01.1990);
- №14 - 04.09.1991 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП РСФРР (наказ №80/к від 28.08.1991);
- №15 - Підприємство "СПРИНТ" - прийнятий водієм різних марок автомобілів (наказ №7 від 05.09.1991);
- №16 - присвоєно на підставі атестаційної комісії ІІ клас водія (наказ №11 від 20.12.1991);
- №17 - присвоєно на підставі атестаційної комісії І клас водія (наказ №12 від 05.08.1992);
- №18 - 10.12.1992 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП РСФРР (наказ №16 від 10.12.1992);
- №19 - 13.01.1993 Чукотський автономний округ Білібінське державне геологічне підприємство прийнятий електрозварником 5 р. (наказ №8 від 13.01.1993;
- №20 - 01.07.1993 звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП РСФРР (наказ №113 від 28.06.1993).
Зі змісту оскаржуваного рішення органу Пенсійного фонду України вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації відповідно до вищевказаних записів в трудовій книжці, оскільки з 01.01.2023 російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому згідно позиції відповідача до страхового стажу зараховуються тільки періоди роботи, набуті на території колишнього СРСР до 31.12.1991.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За правилами частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території Казахстану, необхідно керуватися Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, в тому числі стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 29.11.2022 №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Водночас, необхідно врахувати, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 22 Порядку № 637 визначено, що стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Оскільки позивач працював на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993 - у періоди часу, коли ані російська федерація, ані Україна не припинила своєї участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, то ці періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Також суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №204150007872 від 24.01.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком тому що, зокрема, за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, оскільки наказ та дата наказу про прийняття на роботу дописано чорнилами іншого кольору.
З цього приводу суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Порядок ведення трудових книжок працівників у спірний період регулювала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
При цьому, Інструкція не передбачає обов'язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість, допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів. У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, період роботи позивача з 13.12.1988 по 04.09.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.01.1982 повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зарахуванням стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 07.12.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 розділу ІV постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 від 25.11.2005 № 22-1", заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
При прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Згідно пункту 4.10 постанови правління ПФУ №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Суд зазначає, що наразі вирішується питання зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, а також призначення пенсії за віком.
Зміст постанови правління ПФУ №22-1 свідчить про те, що електронну пенсійну справу формує той структурний підрозділ органу, якому за принципом екстериторіальності передається до розгляду заява про призначення пенсії. Та вже після її призначення така електронна пенсійна справа передається до пенсійного органу за місцем фактичного проживання особи-пенсіонера для здійснення її виплати.
Заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", подану позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за принципом екстериторіальності передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої в призначенні позивачу пенсії за віком відмовлено.
Оскільки електронну пенсійну справу позивача сформовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, пенсію позивачу не призначено, відповідно, не передано електронну пенсійну справу до ПФУ за місцем фактичного проживання позивача (до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) для її виплати, доказів перебування позивача на обліку в указаному територіальному органі Пенсійного фонду України матеріали справи не містять, позовні вимоги, пред'явлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не підлягають задоволенню.
З огляду на викладені обставини суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло всупереч законодавству в сфері пенсійного забезпечення, не зарахувавши спірні періоди роботи позивача до його страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2025 №204150007872 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.12.2024 із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.01.1982.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2025 №204150007872 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094, ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за віком з 07.12.2024 із зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 13.12.1988 по 04.09.1991, з 01.01.1992 по 10.12.1992 та з 13.01.1993 по 01.07.1993, відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.01.1982.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов