Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
10 червня 2025 р. Справа № 520/14204/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ БУД ДІМ» до Головного управляння ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 8255766/41857503 від 14.02.2023р., про відмову у реєстрації податкової накладної № 432 від 31.01.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 8610345/41857503 від 12.04.2023р., про відмову у реєстрації податкової накладної № 543 від 28.02.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 432 від 31.01.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 543 від 28.02.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного подання.
Разом з адміністративним позовом позивачем подано заяву, в якій війн просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.
В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Внаслідок запровадження воєнного стану, товариство практично припинило свою роботу що перешкоджало дотримуватися визначених законодавством процесуальних строків. Особи відповідальні за ланку роботи пов'язану з оскарженням протиправних дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, звільнились з товариства, або припинили виконання своїх обов'язків, значна частина документів необхідних для обґрунтування позовних вимог була знищена, або доступ до них був неможливий, тому звернутися до суду в передбачений законом строк ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» не мало ніякої можливості. Загроза ракетних ударів, вимкнення електропостачання та мережі «Інтернет» також негативно вплинуло на роботу товариства та унеможливило виконання передбачених законом дій щодо додержання процесуальних строку та обмежило позивачу доступ до суду, гарантований Конституцією України. 3 урахуванням викладеного, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 5 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 ПК України врегульовано питання оскарження рішень контролюючих органів. Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (пункт56.18статті 56 ПК України).
Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Таким чином, пунктом56.18статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом56.18статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті56.18статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Слід зазначити, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування не є рішенням про нарахування грошового зобов'язання в розумінні ст.102 та п.56.18. Податкового кодексу України, якими встановлюється право та строки оскарження рішень про визначення грошових зобов'язань, а тому для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п.56.18та ст.102 ПК України, застосовується загальний строк звернення до суду шестимісячний строк (три місяці у разі адміністративного оскарження), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, сформульовано у постанові Верховного Суду, прийнятої у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року за справою №640/20468/18.
Верховний Суд звернув увагу, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Верховний Суд у постанові №640/20468/18 від 11.10.2019 сформував такий правовий висновок, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частини 4 статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абз. 3 п.56.18ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2024р. по справі № 420/12488/24.
З матеріалів справи убачається, що позивач оскаржує рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 8255766/41857503 від 14.02.2023р., про відмову у реєстрації податкової накладної № 432 від 31.01.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних; №8610345/41857503 від 12.04.2023р., про відмову у реєстрації податкової накладної № 543 від 28.02.2023р., в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем оскаржено рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8255766/41857503 від 14.02.2023р. За результатами розгляду скарги, рішенням №18589/41857503/2 від 23.02.2023 р., скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Також, позивачем оскаржено рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8610345/41857503 від 12.04.2023р. За результатами розгляду скарги, рішенням №37252/41857503/2 від 24.04.2023 р., скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Доводів щодо не вручення платнику податків (скаржнику) рішення ДПС України у строки, встановлені ПК України позивачем не наведено.
Враховуючи вищевикладене, останнім днем строку оскарження рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8255766/41857503 від 14.02.2023 є 24.05.2023, а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; №8610345/41857503 від 12.04.2023 - 12.07.2023.
З адміністративним позовом щодо оскарження вказаних рішень позивач звернувся лише 31.05.2025, що вказує на пропуск тримісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з цим, позивач повідомив суд, що ним пропущений процесуальний строк з поважних причин.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду посилається на те , що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Внаслідок запровадження воєнного стану, товариство практично припинило свою роботу що перешкоджало дотримуватися визначених законодавством процесуальних строків. Особи, відповідальні за ланку роботи пов'язану з оскарженням протиправних дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, звільнились з товариства, або припинили виконання своїх обов'язків, значна частина документів необхідних для обґрунтування позовних вимог була знищена, або доступ до них був неможливий, тому звернутися до суду в передбачений законом строк ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» не мало ніякої можливості. Загроза ракетних ударів, вимкнення електропостачання та мережі «Інтернет» також негативно вплинуло на роботу товариства та унеможливило виконання передбачених законом дій щодо додержання процесуальних строку та обмежило позивачу доступ до суду, гарантований Конституцією України.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 за справою №0940/2276/18 визначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Надаючи правову оцінку такому судовому рішенню та висновкам, колегією суддів ураховано, що за змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 за справою №990/102/22:
«…введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного станув Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».
Відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі колегії суддів Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі №440/15583/23, : «Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Введений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини. Таким чином, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках».
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 14 січня 2025 року у справі №580/3286/24
Так, 24.02.2022 року почалася повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.
Разом з тим, в адміністративному позові позивач повідомив, що для здійснення підприємницької діяльності ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ», згідно з договором оренди нежитлових приміщень б/н від 31 грудня 2020 року орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОС РЕНТ ІНВЕСТ» офісні та складські приміщення загальною площею 2672, 40 м2, що розташовані за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Берковецька, 10.
Доказів на підтвердження того, що територія, на якій позивач здійснює свою підприємницьку діяльність належить до території, на якій ведуться бойові дії, до матеріалів справи не надано.
Крім того, позивач посилається на те, що 19.01.2023 між ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» та ТОВ «СВІСС КРОНО» (КОД СДГIVN 31147999) укладено договір ППр-2023/210 про надання послуг по просуванню продукції. У відповідності до умов договору ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» протягом періоду 19.01.2023р., - 31.01.2023р., надало ТОВ «СВІСС КРОНО» послуги по просуванню (продажу) на ринку продукції ТОВ «CBІСС КРОНО», що передбачено умовами зазначеного договору. Протягом періоду 19.01.2023р., - 31.01.2023р., ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» придбав продукцію ТОВ «CBІСС КРОНО» (плити OSB) на суму без ПДВ 6 820 521 грн., 37 коп., ПДВ за ставкою 20% 1 364 104 грн., 24 коп., загальна сума з ПДВ 8 184 625 грн., 61 коп.
Також, позивач зазначає, що за договором ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» протягом періоду 01.02.2023р., - 28.02.2023р., надало ТОВ «СВІСС КРОНО» послуги по просуванню (продажу) на ринку продукції ТОВ «СВІСС КРОНО», що передбачено умовами договору. Протягом періоду 01.02.2023р., - 28.02.2023р., ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» придбав продукцію ТОВ «СВІСС КРОНО» (плити OSB) на суму без ПДВ 358 066 грн., 28 коп., ПДВ за ставкою 20% 71 613 грн., 26 коп., загальна сума з ПДВ 429 679 грн., 54 коп.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ БУД ДІМ» здійснює господарську діяльність.
При цьому, жодних конкретних обставин, які вплинули на не своєчасність звернення до суду у строки, передбачені ст.122 КАС України, позивач не наводить, доказів того, як саме введення воєнного стану та загроза ракетних ударів обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження також не зазначає.
Доказів того, що ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» постраждало внаслідок обставин непереборної сили до матеріалів справи не надано.
Суд не здобув доказів (а позивач їх не надав), які б свідчили про зупинення роботи ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» у зв'язку із введення воєнного стану.
Також позивачем не надано доказів тривалої відсутності енергопостачання та мережі «Інтернет» на території ведення господарської діяльності позивача.
Суд звертає увагу на те, що у вказаний період до ГУ ДПС у Харківській області надходили на реєстрацію податкові накладні від підприємства ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ», підтвердженням чого є додані до матеріалів справи квитанції, які свідчать про те, що підприємство не припиняло здійснення своєї господарської діяльності та мало доступ до відповідних реєстрів, зокрема ЄРПН та електронного кабінету платника податків.
Також, суд звертає увагу на те, що товариством укладалися договори про надання послуг по просуванню продукції.
Враховуючи наведене, ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ» здійснювало господарську діяльність, мало доступ до відповідних реєстрів, зокрема ЄРПН та електронного кабінету платника податків та відповідно не було позбавлено можливості звернутись до адміністративного суду з позовом у встановлений законодавством тримісячний термін.
Наведене не спростовується ТОВ «АТЛАНТ БУД ДІМ».
У свою чергу, неналежна організація процесу з оскарження рішень контролюючих органів з боку відповідальних осіб та невиконання позивачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити поновлення строків на звернення до суду з цим адміністративним позовом, а тому посилання позивача на те, що особи відповідальні за ланку роботи, пов'язану з оскарженням протиправних дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, звільнились з товариства, або припинили виконання своїх обов'язків, не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Товариство не зазначило про наявність обставин, які йому об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з позовом про оскарження рішення рішень Головного управління ДПС у Харківській області № 8255766/41857503 від 14.02.2023р., № 8610345/41857503 від 12.04.2023р., про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строки визначені процесуальним законодавством.
Самі по собі посилання позивача не доводять того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану він був позбавлений тривалий час реальної можливості на подання адміністративного позову у цій справі.
Суд висновує, що до заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для своєчасної підготовки позову до суду надано не було.
Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 360/1120/23.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що приведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не є такими, що відносяться до об'єктивних непереборних обставин, які не залежали від волі позивача, як юридичної особи та її керівника.
Водночас, позивачем не надано до суду доказів наявності об'єктивних непереборних причин, труднощів, які не залежали від волі позивача, що унеможливили своєчасне звернення до суду з позовом.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За правилами ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ БУД ДІМ» про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом - відмовити.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ БУД ДІМ» до Головного управляння ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Полях