Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 червня 2025 р. №520/6378/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія - Арматура" (вул. Селянська, буд. 110, м. Харків, 61157) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія - Арматура" , з адміністративним позовом до Вінницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі Рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці Державної митної служби України UA401000/2024/000382/1 від 23.12.2024р.
В обґрунтування позову зазначено, що товариство при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
26.03.2025 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Від Вінницької митниці, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Представник відповідача зазначив, що задекларований рівень митної вартості товару був нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, використані Позивачем відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також документи, подані Позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які суттєво впливають на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей стосовно ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначено, що згідно наданого рахунку-фактури (інвойсу) від 18.12.2024 № 1330001155 та специфікації від 18.12.2024 №78, товар поставлявся на умовах 100% передплати, в специфікації від 18.12.2024 №78 чітко зазначено, що попередня оплата повинна бути здійснена згідно виставленого рахунку-фактури, або рахунку-проформи, проте надане платіжне доручення від 13.12.2024 №ПД № 135 датоване раніше, аніж був виставлений рахунок-фактура (інвойс) від 18.12.2024 № 1330001155, та підписана специфікація №78. Такод зауважено, що у платіжному доручені від 13.12.2024 №ПД № 135 в призначені платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснена оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару. Також зауважено, що згідно наданих товаросупровідних документів та інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби перевезення товару здійснювало ТОВ «ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «М+К», проте декларантом було надано довідку про транспортні витрати, видану ТОВ «МІКО-ЕКСПРЕС». Таким чином в митного органу немає можливості впевнитись в правильності та повноті включення усіх складових митної вартості. В наданій на вимогу митного органу митній декларації країни відправлення від 19.12.2024 № 24ITQ3J01ZS05277A0 зазначено, що при її оформлені був наданий рахунок-фактура з номером IT-2024-1330001155, проте до митного оформлення рахунок із таким номер не надавався.
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Судом з матеріалів справи встановлено, що між позивачем тата «Ilta Inox S.p.A.», Італія було укладено зовнішньоекономічний контракт на постачання товарів № А-108, за умовами якого позивач придбав зварні труби з нержавіючої сталі.
Специфікацією №78 від 18 грудня 2024 року сторони погодили номенклатуру, кількість, характеристики, ціну та загальну вартість Товару, що поставляється відповідно до цього Додатку (Специфікації № 78) до Контракту А-108 від 25.03.2019.
Сторони узгодили загальну вартість Товару, що поставляється по цьому Додатку (Специфікації № 78) до Контракту № A-108 від 25.03.2019 становить суму в розмірі 57368,64 Євро.
Пунктом з т а 4 Специфікації передбачено, що поставка Товару по цьому Додатку (Специфікації № 78) здійснюється на умовах FCA -Robecco d'Oglio (Cr), Італія (склад Продавця), відповідно до правил «Інкотермс», редакції 2010р. (Публікація МТП № 560). Платіж за дану партію Товару - 100% передоплата згідно рахунку-фактури (проформи-інвойс) .
Позивач 13.12.2024 сплатив за товар 188 166,70 EUR, що підтверджується платіжною інструкцією №135 від 13.12.2024р.
22.12.2024 року з метою митного оформлення товару, позивач подав митну декларацію № № 24UA401020062508U0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору заявлений до декларування.
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: копію Контракту № А-108 від 25.03.2019р.; Специфікації №78 від 18.12.2024р.; комерційну пропозицію від 02.12.2024р.; рахунок Invoice №1330001155 від 18.12.2024р.; довідку про транспортні витрати б/н від 18.12.2024р.; договір на перевезення № 1312/23 від 13.12.2023р.; рахунок-фактуру за перевезення №1326 від 18.12.2024р.; платіжне доручення №135 від 13.12.2024р.; каталог продукції «Ilta Inox S.p.A.»; сертифікат якості продукції «Ilta Inox S.p.A.»; сертифікат походження товару С24СМ0529087 від 19.12.2024р.; відвантажувальну специфікацію №78 від 18.12.24р.; митну декларацію країни відправника № 24ITQ3J01ZS05277A0 від 19.12.2024р.; CMR на перевезення товарів №4108564 від 18.12.2024р.; Лист про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем від 23.12.24р.; додаткову угоду №1 від 01.07.2019р. до Контракту № А-108; додаткову угоду №5 від 06.05.2024р. до Контракту № А-108.
З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.
На запит митного органу позивач надав листи № 3 та №5 від 23.12.2024 в яких повідомивщо до митного оформлення вже були надані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
23.12.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000382/1 від 23.12.2024р. Згідно з цим рішенням (графа 31) Відповідач здійснив митну оцінку товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості. Відповідно до якого збільшено митну вартість:
- товару № 2 (Зварні труби круглого поперечного перерізу з нержавіючої сталі марки 1.4307/304L, прокатані в холодному стані, без ізоляції, нові, для харчової промисловості), розмірами: - 52,00х1,50х6000мм - 732м.; -53,00х1,50х6000мм - 366м.; -85,00х2,00х6000мм - 1116м.; -204,00х2,30х6000мм - 180м.; -28,00х1,50х6000мм з нержавіючої сталі марки 1.4404/316L - 510м.; -154,00х2,00хх6000мм - 90м. Відповідачем визначена митна вартість 3,4 Євро за 1 кілограм.
- товару № 3 (Зварні труби круглого поперечного перерізу з нержавіючої сталі марки 1.4307/304L, прокатані в гарячому стані, без ізоляції, нові, для харчової промисловості), розмірами: - 114,30х3,00х6000мм - 342м.; - 273,00х3,00х6000мм - 48м.; - 219,10х3,00х6000мм - 90м.; - 406,40х4,00х6000мм - 6м.; -168,30х3,00х6000мм з нержавіючої сталі марки 1.4541/321 - 144м. Відповідачем визначена митна вартість 3,025 Євро за 1 кілограм.
- товару №4 (Труби зварні прямокутні або квадратного поперечного перерізу з нержавіючої сталі, нові, для харчової промисловості. Профіль заварений ВЧ з нержавіючої сталі марки 1.4307/304L розмірами: - 50,00х50,00х3,00х6000мм - 864м. Відповідачем визначена митна вартість 2,67 Євро за 1 кілограм.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Суд вказує, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 815/5274/16, від 05.07.2022 у справі № 804/150/16.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів вартості № UA401000/2024/000382/1 від 23.12.2024р.
У графі 33 зазначеного рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
1. Згідно наданого рахунку-фактури (інвойсу) від 18.12.2024 № 1330001155 та специфікації від 18.12.2024 №78, товар поставлявся на умовах 100% передплати, також слід зауважити, що в специфікації від 18.12.2024 №78 чітко зазначено, що попередня оплата повинна бути здійснена згідно виставленого рахунку-фактури, або рахунку-проформи, проте надане платіжне доручення від 13.12.2024 №ПД № 135 датоване раніше, аніж був виставлений рахунок-фактура (інвойс) від 18.12.2024 № 1330001155, та підписана специфікація №78.
2. У платіжному доручені від 13.12.2024 №ПД № 135 в призначені платежу зазначено лише контракт, в рамках якого здійснена оплата, що не дає можливості віднести дану оплату до задекларованої партії товару. Також слід зауважити, що згідно вимог пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.
3. Згідно наданих товаросупровідних документів та інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби перевезення товару здійснювало ТОВ «ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «М+К», проте декларантом було надано довідку про транспортні витрати, видану ТОВ «МІКО-ЕКСПРЕС». Таким чином в митного органу немає можливості впевнитись в правильності та повноті включення усіх складових митної вартості.
4. В наданій на вимогу митного органу митній декларації країни відправлення від 19.12.2024 № 24ITQ3J01ZS05277A0 зазначено, що при її оформлені був наданий рахунок-фактура з номером IT-2024-1330001155, проте до митного оформлення рахунок із таким номер не надавався.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Натомість, суд, дослідивши документи, подані позивачем до митного оформлення дійшов висновку, що останні містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо визначення недоліків оплати за банківськими документами вартості партії товару, суд зазначає, що позивач довів, що оплатив поставлену партію товару в повному обсязі. Отже, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що документами не підтверджується фактично сплачена ціна за партію оцінюваного товару у зв'язку з розбіжностями суд оцінює критично, оскільки позивач надав відповідачу документи, якими в повному обсязі підтверджується фактична вартість товару та містять усі відомості щодо складових митної вартості.
Доводи апеляційної скарги про те, що зовнішньоекономічний контракт, специфікація до нього та фактура датовані однією датою колегія суддів вважає такими, що не свідчать про невірне визначення позивачем митної вартості товару та не унеможливлюють здійснення апелянтом перевірки числового значення складових митної вартості.
У постанові Верховного суду від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 суд вказав, що крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Доводи відповідача про те, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, повноту їх включення до ціни, та відповідно до митної вартості товарів, належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.
Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд не встановив.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству суд враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Крім того, суд зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення UA401000/2024/000382/1 від 23.12.2024р про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія - Арматура" (вул. Селянська, буд. 110, м. Харків, 61157) до Вінницької митниці Державної митної служби України (вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі Рішення про коригування митної вартості товарів Вінницької митниці Державної митної служби України UA401000/2024/000382/1 від 23.12.2024р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія - Арматура" (код ЄДРПОУ 34689920 ) сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 09.06.2025.
Суддя Бідонько А.В.