Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 червня 2025 року № 640/32511/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного космічного агентства України (вул. Князів Острозьких, буд. 8,м. Київ,01010, код ЄДРПОУ00041482) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить::
- визнати незаконним та скасувати наказ Державного космічного агентства України № 250-к від 08.11.2021 про відсторонення від роботи та поновити позивача;
- зобов'язати Державне космічне агентство України виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №640/32511/21.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження матеріали адміністративної справи та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08 листопада 2021 року його ознайомлено з наказом відповідача від 08 листопада 2021 року №250-к про відсторонення від роботи, підставою для прийняття якого є посилання на постанову Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства охорони здоров'я України.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву послався на вимоги пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою керівникам державних органів у тому числі доручено забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових щеплень.
У зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач надав відповідь на відзив, якою підтримав свої позовні вимоги.
Представником відповідача, в свою чергу, подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких викладено пояснення, щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів та мотиви їх відхилення.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач займає посаду головного спеціаліста відділу ракетних комплексів департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України (державний службовець).
01 листопада 2021 року головою Державного космічного агентства України доручено керівникам самостійних структурних підрозділів у тому числі надати список працівників та державних службовців, які здійснили вакцинацію від COVID-19, і список працівників та державних службовців, які мають медичні протипоказання до вакцинації проти COVID-19 в строк до 04 листопада 2021 року.
Як вбачається з наданої суду копії акта про ненадання документів про вакцинацію та ознайомлення з наказом про відсторонення від роботи державних службовців від 08 листопада 2021 року, виконуючим обов'язки начальника відділу персоналу та запобігання корупції проведено бесіду з головними спеціалістами департаменту космічної політики та розвитку, у тому числі, з позивачем, якому ще раз запропоновано надати документ, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 або висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації та проінформовано про правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення, зокрема про відсторонення від роботи з 09 листопада 2021 року, а також про те, що період відсторонення від роботи не входить до страхового стажу для призначення пенсії, оплати тимчасової непрацездатності, стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Наказом Голови Державного космічного агентства України від 08 листопада 2021 року №250-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 09 листопада 2021 року у зв'язку з ухиленням від обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на строк до усунення причини такого відсторонення, але не більше ніж до закінчення терміну дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
У пункті 2 вказаного наказу зазначено, що оплата праці ОСОБА_1 на час його відсторонення від роботи здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу».
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ (далі - Закон №2801-ХІІ) держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону №1645-ІІІ працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов'язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Положеннями статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі - Закон №4004-ХІІ) визначено, що обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 10 Закону №2801-ХІІ, статті 12 Закону №1645-ІІІ, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Міністерством охорони здоров'я України 04.10.2021 видано наказ №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням».
Згідно з цим Переліком обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1645-ІІІ карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 цієї статті визначено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.05.2022 на території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, зокрема, пунктом 41-6, відповідно до якого зобов'язано керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
- перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність наказу про відсторонення позивача від роботи у зв'язку із відсутністю щеплення проти COVID-19 та медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до проведення вакцинації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 дійшла висновку про те, що обов'язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом №4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини 2 статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров'я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з'ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
Досліджуючи у справі №130/3548/21 питання, чи було відсторонення позивачки від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов'язків, зокрема, оцінки об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
З урахуванням зазначеної правової позиції суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , обіймає посаду головного спеціаліста відділу ракетних комплексів департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України (державний службовець V категорії) та належить до працівників, які підлягали обов'язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 згідно з наказом Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 №2153.
Згідно з положенням про відділ ракетних комплексів департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України, затвердженого в.о. Голови Державного космічного агентства України 19.11.2019, основними завданнями відділу є: участь у формуванні завдань і діяльності із забезпечення створення космічних ракетних комплексів; участь у забезпеченні розвитку космічних ракетних технологій відповідно до потреб суспільства та світових тенденцій; координація робіт з розробки космічного ракетного комплексу «Циклон-4» в частині створення ракети-носія; координація діяльності ПГЗ-ДКА та взаємодія з ними.
Згідно з посадовою інструкцією до основних посадових обов'язків позивача віднесені, зокрема: здійснювати заходи щодо використання створених ракетно-космічних технологій для забезпечення незалежного доступу України до космосу; супроводження та забезпечення виконання робіт за державними контрактами, приймає результати виконання НДДКР за контрактами (договорами), які супроводжує відділ; участь у підготовці пропозицій щодо продажу БІНС та інших напрацювань в результаті реалізації проекту «Циклон-4»; участь у розробці проектів нормативно-правових актів у сфері космічної діяльності та експертизі проектів таких актів.
Матеріали справи не містять доказів надання роботодавцем індивідуальної оцінки виконуваних позивачем посадових обов'язків у розрізі об'єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
Відповідачем під час судового розгляду справи також не обґрунтовано наявності обставин, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні від роботи саме позивача.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином позивач, обіймаючи головного спеціаліста відділу ракетних комплексів департаменту космічної політики та розвитку Державного космічного агентства України міг спричинити поширення коронавірусної інфекції, у тому числі з урахуванням кількості соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); умов праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, у тому числі, з урахуванням потреби відбувати у внутрішні чи закордонні відрядження. Відповідачем також не обґрунтовано неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо.
Згідно зі змістом оскаржуваного наказу єдиною підставою для відсторонення позивача від роботи є його перебування у трудових відносинах з Державним космічних агентством України.
Ураховуючи наведене, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров'я населення та самого позивача.
Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.03.2023 у справі №120/17495/21-а та сформованій за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини 3 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу від 08.11.2021 №250-к «Про відсторонення від роботи працівників управління» оплату праці позивача на період її відсторонено вирішено здійснювати відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу».
Частиною 1 статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці».
Частиною 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період її відсторонення. Відсутність виплати позивачу заробітної плати за вказаний період відповідачем також не заперечується.
Зважаючи на протиправність відсторонення позивача від роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України.
У матеріалах справи наявний наказ Державного космічного агентства України від 01.03.2022 №1-07/В «Про зупинення дії наказу ДКА від 08.11.2021 №250-к», згідно з яким зупинено дію наказу Державного космічного агентства України від 08.11.2021 №250-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з 28.02.2022 до завершення воєнного стану в Україні. Також, наявний наказ від 22.11.2021 №258-к «Про припинення відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого припинено відсторонення від роботи ОСОБА_1 на період його відпустки з 22.11.2021 по 03.12.2021.
Встановлена судом протиправність відсторонення позивача від роботи, що зумовлює виникнення у роботодавця обов'язку із виплати заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, що у спірному випадку охоплюється періодом з 09.11.2021 по 28.02.2022.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про середньоденну заробітну плату від 25.05.2025 №09/25, наданою відповідачем, розмір середньоденної заробітної плати позивача на момент відсторонення від роботи складав 832,88грн.
Кількість робочих днів відсторонення за період складає 77 робочих днів, кількість днів відпустки з 22.11.2021 по 03.12.2021 складає 10 днів.
Період відсторонення позивача становить з 09.11.2021 по 28.02.2022.
Кількість робочих днів за окреслений період становить:
- листопад 2021 - 9 робочих днів (9 календарних днів відпустки);
- грудень 2021 - 19 робочих днів (3 календарних дні відпустки);
- січень 2022 - 19 робочих днів;
- лютий 2022 - 20 робочих днів;
Загальна кількість робочих днів відсторонення становить 67 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку, належна до виплати позивачу за час протиправного відсторонення від роботи, складає 55 802, 96 грн (67 х 832,88грн).
Враховуючи вищевикладене розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного космічного агентства України (вул. Князів Острозьких, буд. 8,м. Київ,01010, код ЄДРПОУ00041482) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Державного космічного агентства України № 250-к від 08.11.2021 про відсторонення від роботи та поновити позивача.
Зобов'язати Державне космічне агентство України виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, в розмірі 55 802, 96 грн (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот дві гривні 96 коп).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного космічного агентства України (вул. Князів Острозьких, буд. 8,м. Київ,01010, код ЄДРПОУ 00041482) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.