Рішення від 09.06.2025 по справі 520/31476/23

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 р. №520/31476/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов'язки командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_2 , Командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майор ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" 03.11.2023 (зареєстровано судом 06.11.2023 року) звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 05.11.2023 року, просить суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ від 14.08.2023 № 324 “Про призначення службового розслідування» ТВО командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (далі - Наказ № 324);

- визнати незаконним і скасувати пункт 3 наказу від 18.09.2023 № 373 “Про результати проведення службового розслідування» ТВО командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 (далі - Наказ № 373) в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення “сувора догана»;

- невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про виплату ОСОБА_1 частки недотриманого грошового забезпечення за вересень 2023 року, якої ОСОБА_1 був позбавлений через накладення на нього Наказом № 373 стягнення “сувора догана», що складає 3384,07 грн., а також про внесення до службової картки ОСОБА_1 відомостей про скасування судовим рішенням покладеного на нього цим наказом стягнення “сувора догана»;

- невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про увільнення ОСОБА_1 з посади “Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення (далі - МПЗ) управління НОМЕР_3 окремої піхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ (військова частина НОМЕР_2 )», ВОС-3400043 та призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або вищу посаду за набутим ним військовим фахом: “Системи передачі даних та автоматизовані системи зв'язку» за відповідними ВОС (за узгодженням з ОСОБА_1 );

- стягнути з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_2 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 протиправними рішеннями ОСОБА_2 (без ознак дискримінації);

- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо діянь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , які підпадають під дію ст.ст.: 356 «Самоправство»; 364 «Зловживання владою або службовим становищем»; 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу (далі - КК) України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за чинним законодавством України - військова служба є різновидом державної служби з обов'язковою та невід'ємною умовою (обмеженням), яке полягає у професійної діяльності (тобто у діяльності за отриманими фахом, спеціальністю, професією) осіб на цій службі. Однак, ця вимога, як вважає позивач, була порушена, так як, у 2023 році ОСОБА_1 був послідовно призначений на нові посади за новими для нього фахом (спеціальністю), а саме: «Морально-психологічне забезпечення військ» та «Військова політологія», а будь-якої підготовки (перепідготовки) за цим фахом (спеціальностями) позивач не проходив. Позивач вказує, що 22.06.2023, по прибуттю до Військової частини НОМЕР_2 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 з МПЗ - начальник відділення МПЗ полковник ОСОБА_7 , зазначив ОСОБА_1 , що він буде проходити службу на посаді офіцера відділення МПЗ цієї частини за напрямком психології, адже ОСОБА_1 мав фактичний досвід служби за цим напрямком протягом 11 місяців (з 29.03.2022 по 22.02.2023), на підтвердження чого позивачем залучено аудіозапис від 22.06.2023 його представлення командиру Військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_8 . Те, що ВОС посади ОСОБА_1 згідно Наказу № 326 (ВОС-3400043) є за фахом «Політологія», позивач не знав і не мав знати, та йому це ніхто не доводив. Згідно розпорядження полковника ОСОБА_7 , вже 22.06.2023 ОСОБА_1 почав виконувати завдання за напрямком психології, а саме: проведення психологічних бесід, психологічних тестувань тощо, на підтвердження чого позивачем залучено аудіозапис від 22.06.2023. Про те, що посада, на яку ОСОБА_1 був призначений наказом від 07.06.2023 № 326, передбачає фах: «Військова політологія», позивач дізнався лише після повернення з першої частини щорічної відпустки (яку відбував з 17.07.2023 по 02.08.2023) приблизно 4-5 серпня 2023 року. Позивачем подано до суду позовну заяву про оскарження, зокрема, п. 17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 № 326 командувача військ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 про призначення ОСОБА_1 на нижчу посаду: «Офіцер відділення МПЗ управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 )» та з іншими похідними вимогами. Після цього, як вважає позивач, командування ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) відреагувало на це репресіями та на підставі рапорту полковника ОСОБА_5 від 12.08.2023 № 2552 прийнято наказ № 324 про проведення службової перевірки. На думку позивача, безпідставність Наказу № 324, зокрема, полягає у тому, що, як буде наведено нижче, «незадовільний стан справ» не є законною підставою проведення службового розслідування, а особа, яка була призначена для проведення такого службового розслідування - ОСОБА_6 за своєю посадою не мав повноважень на перевірку відділення МПЗ військової частини НОМЕР_2 , адже це відділення підпорядковано своєму начальникові - полковнику ОСОБА_7 , який, в свою чергу, підпорядкований командирові військової частини НОМЕР_2 , який, в свою чергу, підпорядкований командирові Військової частини НОМЕР_1 , але ж ніяк не полковнику ОСОБА_6 - начальнику відділу управління МПЗ військової частини НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_6 07.08.2023 дійсно був у відділенні МПЗ управління військової частини НОМЕР_2 , в якому ОСОБА_1 проходить службу, і зробив висновок про начебто «назадовільний стан», про що доповів рапортом начальникові управління МПЗ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) полковнику ОСОБА_5 , про що ОСОБА_6 повідомив позивачу особисто 23.08.2023 під час бесіди зі ОСОБА_1 . Тобто, на думку позивача, ОСОБА_6 був особою, зацікавленою у результатах службового розслідування, однак процедури оголошення відводу особі, що проводить службове розслідування порядком проведення службового розслідування в ЗСУ не передбачена, тому ОСОБА_1 не міг оголосити відвід ОСОБА_6 . Також позивач наголошує, що згідно тексту його службової характеристики, він відповідав займаної посаді, обов'язки по займаній посаді освоїв на достатньому рівні та зарекомендував себе з позитивної сторони. Щодо порушення проведення службового розслідування, на підставі чого, підлягає скасуванню наказ № 373 від 18.09.2023 "Про результати проведення службового розслідування", позивач вказує, що: ОСОБА_6 взагалі не проводив будь-яких дій, пов'язаних з відбором у ОСОБА_1 пояснень, на що він мав повноваження, ніякі пояснення ОСОБА_1 не оформляв; даний наказ позивачу офіційно не доводився; зміст функціональних обов'язків не вказує на обов'язок виконання ОСОБА_1 п. 6.3.3 наказу Генерального штабу ЗСУ від 27.04.2018 № 173/дск «Про затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки до застосування ЗСУ», п. 2.1 наказу Генерального штабу ЗСУ від 11.09.2017 № 330 «Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно- політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням», п. 1.6 наказу Генерального штабу ЗСУ від 28.03.2017 № 108 «Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у ЗСУ», п. 2.3 наказу Генерального штабу ЗСУ від 04.01.2017 № 4 «Про затвердження Інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у ЗСУ» та дані накази до ОСОБА_1 не доводились, позивач не проходив підготовку (перепідготовку), під час якої зміг би їх вивчити або хоча б ознайомитись, щоб їх виконувати; наказом від 11.09.2017 № 330 визначається порядок оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) лише під час виконання ними завдань за призначенням, тобто, під час виконання бойових завдань, однак Військова частина НОМЕР_2 не виконувала у серпні 2023 року і раніше ніяких бойових завдань, адже знаходилась на стадії формування та реформування; відповідач-1 у даному випадку порушив ч. 2 ст. 85 ДС ЗСУ, адже призначив своїм Наказом № 324 на проведення службового розслідування саме ту особу, що була зацікавлена у негативних наслідках розслідування - полковника ОСОБА_6 , якій 07.08.2023 проводив начебто перевірку відділення МПЗ військової частини НОМЕР_2 та склав рапорт про начебто незадовільний стан справ в структурі МПЗ військової частини НОМЕР_1 , на підставі якого відбувся рапорт полковника ОСОБА_5 від 12.08.2023 № 2552, який і був формальною причиною і одночасно підставою проведення цього розслідування; ОСОБА_5 підробив план переміщення ОСОБА_1 від 02.06.2023 на останню посаду, шляхом внесення до нього завідомо недостовірних відомостей та його підписання, що позбавило позивача можливості працювати за фаховою спеціалізацією; службове розслідування не може проводиться з підстави існування лише рапорту особи про начебто «незадовольний стан справ у структурі МПЗ військової частини НОМЕР_2 », як у даному випадку; такі підстава проведення та предмет службового розслідування як «рапорт про незадовільний стан справ в структурі МПЗ» не підпадає під наведені вище визначення підстав та предметів проведення службового розслідування, визначених п. 1 розділу ІІ Наказу № 608, тобто, в даному випадку були відсутні як об'єктивна підстава проведення службового розслідування, так і його об'єктивний предмет. Позивач також вважає, що рішеннями і діями суб'єктів владних повноважень, що є відповідачами були порушені права і свободи ОСОБА_1 та законні інтереси, адже, внаслідок цих рішень і дій, ОСОБА_1 безпідставно і незаконно було переміщено чотири рази за півроку без будь-якої об'єктивної реальної службової необхідності на такі переміщення і на посади з новими спеціальностями без будь-якої фахової підготовки (перепідготовки), а у подальшому було штучно притягнуто до дисціплінарної відповідальності, що завдало позивачу матеріальної і моральної шкоди. Вказані обставини зумовити необхідність звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що 14 серпня 2023 року на підставі рапорту начальника управління МПЗ в/ч НОМЕР_1 від 12.08.2023 №2552 про виявлені суттєві недоліки в організації морально- психологічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 був виданий наказ №324 про призначення службового розслідування з метою встановлення ступеня вини посадових осіб структури МПЗ в/ч НОМЕР_2 , чиї дії або бездіяльність призвели до неналежного стану справ. Проведення службового розслідування доручено полковнику ОСОБА_6 . Встановлено строк до 13.09.2023. В ході проведення розслідування були встановлені порушення в організації, плануванні та забезпеченні заходів, які здійснюються з метою формування, підтримання та відновлення морально-психологічного стану особового складу військової частини, встановлені відповідальні особи, ступінь вини та причинний зв'язок між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, і виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, запропоновано вид дисциплінарного стягнення. 13 вересня 2023 року полковником ОСОБА_6 за фактом проведення службового розслідування складено акт. Щодо вимог позивача про визнання незаконним і скасування наказу від 14.08.2023 № 324 «Про призначення службового розслідування» відповідач вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки: ОСОБА_1 не зазначає в чому саме оскаржуваний наказ № 324, в якому не має посилання на позивача, зачіпають його права, інтереси чи свободи; згідно вимог наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб; Військова частина НОМЕР_2 безпосередньо підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 , а командир в/ч НОМЕР_1 має право накладати дисциплінарні стягнення у відповідності до порядку встановленому Дисциплінарним статутом України, тому вирішення питання про підстави проведення службового розслідування, прийняття рішення про проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності стосовно неналежного стану справ морально- психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 , належить до компетенції командира в/ч НОМЕР_1 . Щодо доводів позивача відносно «зацікавленості» полковника ОСОБА_6 у результатах проведення розслідування, представник відповідача вказує. що такі твердження є надуманими та безпідставними, оскільки окрім слів позивача, в матеріалах справи не має жодного доказу, який би свідчив про зацікавленість посадових осіб в/ч НОМЕР_1 у результатах проведення розслідування. Також представник відповідача акцентує увагу, що розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Полковник ОСОБА_6 є офіцером, не є безпосереднім начальником або підлеглим відносно осіб по яким проводилось розслідування, не має зацікавленості у результатах проведення розслідування, оскільки проходить службу в іншій військовій частині, не має товариських або ворожих стосунків з військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2 . Усі доводи ОСОБА_1 з цього приводу зводяться к особистому ставленню до виконання обов'язків військової служби за посадою, його негативного відношенням до військовослужбовців, в тому числі, які проходять службу у в/ч НОМЕР_1 .

Стосовно визнання незаконним і скасування п. 3 наказу від 18.09.2023 № 373 «Про результати проведення службового розслідування» ТВО командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення «сувора догана», представник відповідача вказує, що наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 22.06.2023 № 148 майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення штабу в/ч НОМЕР_2 , з 22 червня 2023 року вважати таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків. Цьому передував рапорт майора ОСОБА_1 від 22.06.2023 про прийняття посади та початку виконання обов'язків за посадою офіцера відділення морально- психологічного забезпечення штабу в/ч НОМЕР_2 . Тобто прийняття посади та початок виконання обов'язків за посадою є встановленим фактом, який не оскаржується позивачем. Відповідно до функціональних обов'язків офіцера відділення МПЗ (політологічного направлення) в обов'язки позивача за посадою, належить своєчасне та якісне планування, організацію, методичне забезпечення інформаційно-пропагандистського забезпечення та захисту особового складу військової частини від негативного інформаційно-психологічного впливу противника. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що виконання його функціонального обов'язку за посадою йому перешкоджає відсутність у нього відповідної освіти за напрямом «Політологія». Позивач не заперечує факту невиконання обов'язків за посадою на якій він перебуває за цим напрямом, але виправдовує це відсутністю відповідних знань. Згідно матеріалів службового розслідування та акту (п. 4.3.), ОСОБА_1 порушив функціональні обов'язки за посадою (політологічного направлення); п. 6.3.3 наказу ГШ ЗСУ від 27.04.2018 № 173/дск «Про затвердження Настанови з морально - психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України»; п. 2.1 наказу ГШ ЗСУ від 11.09.2017 №330 «Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням»; п. 1.6 наказу ГШ ЗСУ від 04.01.2017 №4 «Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України»; п. 2.3 наказу ГШ ЗСУ від 28.03.2017 №108 «Про затвердження Інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах України», в наслідок була незадовільна організація планування проведення у військовій частині заходів, які здійснюються з метою формування, підтримання та відновлення морально-психологічного стану особового складу військової частини необхідного для успішного виконання завдань за призначенням. Факт невиконання функціональних обов'язків за цим напрямом діяльності та порушення перелічених вимог наказів не заперечує позивач. Також представник відповідача звернув увагу, що статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Наказом від 14.03.2022 № 65 до тимчасового виконання обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 без права прийняття організаційно-штатних та кадрових рішень приступив полковник ОСОБА_2 . З наведено вбачається, що посадова особа, яка прийняла рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності була наділена відповідними повноваженнями, факт вини, причинного зв'язку, невиконання службових обов'язків за посадою та порушення низки наказів ГШ ЗСУ встановлені у службовому розслідуванні. Отже оскаржуваний пункт наказу є законним та обґрунтованим. З метою доведення наказу від 18.09.2023 № 373 на адресу командира військової частини НОМЕР_2 була направлена телеграма за допомогою електронної пошти «СЕДО» від 19.09.2023 502/12/975 (№502/5022164399 від 19.09.2023). Щодо вимоги позивача про зобов'язання командира в/ч НОМЕР_1 видати наказ про виплату ОСОБА_1 частини премії, в наслідок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача зауважив, що до обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 не входить право видавати накази про преміювання особового складу військової частини НОМЕР_2 , це є виключні повноваження командира частини НОМЕР_2 . Саме на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 , який не оскаржується позивачем, проводилась виплата премії за вересень 2023 року та встановлювався її розмір, тому по даній вимозі командир в/ч НОМЕР_1 не має повноважень видавати наказ про преміювання ОСОБА_1 , а отже не є суб'єктом владних повноважень з розгяду даного питання. Також зазначаємо, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності правомірне, а отже позбавлення частини премії ОСОБА_1 законне та обґрунтоване.

Вимога позивача щодо призначення на іншу посаду має похідний характер від раніше заявлених позовних вимог про оскарження наказу з призначення на посаду ОСОБА_1 , які вже розглянуті судом першої інстанції у межах справи № 520/17605/23.

Представник відповідача також вказує, що у рамках даних вимог позивач просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення, яке входить до виключних дискреційних повноважень командира в/ч НОМЕР_1 , незважаючи на законність наказу про призначення на посаду, з узгодженням бажаної посади з позивачем. Тому підстави для прийняття інших дискреційний кадрових рішень командиром в/ч НОМЕР_1 з приводу перепризначення ОСОБА_1 відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що вимога призначення ОСОБА_1 на іншу посаду викликана і обґрунтована тим, що він проходить з 22.06.2023 і по цей час військову службу не за фаховим (професійним) призначенням, що порушує як вимоги законодавства, зокрема, приписи ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою визначено військову службу як професійну діяльність громадян, а відповідної фахової підготовки за напрямком «Політологія» позивач так і не пройшов, адже не був направлений командуванням на таку можливу підготовку, так і очевидне і невід'ємне право позивача на вільний вибір виду праці, що гарантовано приписами ст. 43 Конституції України, адже як би позивач хотів бути політологом, то спромігся би отримати освіту за напрямком «Політологія», а не за обраними ними в свій час професійними напрямками радіоелектроніки та психології. Позивач звертає увагу, що усі пояснення у даному службовому розслідуванні були сфальсифіковані, адже вони були відібрані полковником ОСОБА_10 , що підтверджується доданим до позовної заяви аудіозаписом, а не полковником ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 08.04.2025 у справі № 520/31476/23 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №520/31476/23.

Призначено черговий розгляд справи по суті на 29.05.2025 року об 15:00 годині в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал судових засідань №16.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання 29.05.2025 року не прибув.

Представник ВЧ НОМЕР_2 та представник ВЧ НОМЕР_1 подавали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Інші відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 29.05.2025 не прибули.

Таким чином, оскільки судом не встановлено перешкод для розгляду справи без участі сторін, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_11 від 29.03.2022р. №23 ОСОБА_1 призначений на посаду офіцера-психолога управління гаубичного санітарного артилерійського дивізіону Військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_12 від 31.12.2022р. №512 ОСОБА_1 увільнено з посади начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_5 окремої механізованої бригади та призначено на посаду начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_6 окремої механізованої бригади.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " генерал-майора ОСОБА_12 від 22.02.2023р. №77 ОСОБА_1 увільнено з посади начальника групи контролю бойового стресу НОМЕР_6 окремої механізованої бригади та призначено на посаду заступника командира НОМЕР_7 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_3 від 17.03.2023р. №125 ОСОБА_1 увільнено з посади заступника командира НОМЕР_7 інженерного батальйону з морально-психологічного забезпечення та призначено на посаду заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_3 від 07.06.2023р. №326 ОСОБА_1 увільнено з посади заступника командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади та призначено на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 22.06.2023 № 148 майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення штабу в/ч НОМЕР_2 , з 22 червня 2023 року вважати таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.08.2023 т.в.о. командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником ОСОБА_13 підписано рапорт № 2552, який скеровано до Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо проведення службового розслідування з метою встановлення ступеня вини посадових осіб структури морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , чиї дії бо бездіяльність призвели до зазначеного стану справ (виявлено ряд суттєвих недоліків в організації морально - психологічного забезпечення військової частини)(т. 2 а.с. 24).

14 серпня 2023 року на підставі рапорту начальника управління МПЗ в/ч НОМЕР_1 від 12.08.2023 №2552 про виявлені суттєві недоліки в організації морально-психологічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року № 1503/31371, видано наказ №324 про призначення службового розслідування з метою встановлення ступеня вини посадових осіб структури МПЗ в/ч НОМЕР_2 , чиї дії або бездіяльність призвели до неналежного стану справ. Проведення службового розслідування доручено полковнику ОСОБА_6 . Встановлено строк до 13.09.2023. (т. 1 а.с. 29).

13.09.2023 Начальником відділу внутрішньо - комунікативної роботи управління морально - психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником ОСОБА_14 складено акт службового розслідування, в якому встановлено, що стан справ з морально - психологічного забезпечення бойової готовності Військової частини НОМЕР_2 дійсно свідчить про незадовільну, відповідно до своїх функціональних обов'язків за посадою, організацію роботи офіцерів відділення морально - психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 , майора ОСОБА_15 , майора ОСОБА_1 , старшого лейтенант ОСОБА_16 , молодшого лейтенанта ОСОБА_17 щодо планування та проведення у військовій частині заходів, які здійснюються з метою формування, підтримання та відновлення морально - психологічного стану особового складу Військової частини НОМЕР_2 необхідного для успішного виконання завдань за призначенням (т.2 а.с. 53).

На підставі висновків акту службового розслідування від 13.09.2023 Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковником ОСОБА_18 прийнято наказ від 18.09.2023 № 373 «Про результати проведення службового розслідування», відповідно до якого, зокрема, за порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання п. 6.3.3 наказу ГШ ЗСУ від 27.04.2018 № 173/дск «Про затвердження Настанови з морально - психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України»; п. 2.1 наказу ГШ ЗСУ від 11.09.2017 №330 «Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням»; п. 1.6 наказу ГШ ЗСУ від 04.01.2017 №4 «Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України»; п. 2.3 наказу ГШ ЗСУ від 28.03.2017 №108 «Про затвердження Інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах України», неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, низьку виконавчу дисципліну офіцеру відділення морально - психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оголошено сувору догану.

Позивач не погоджуючись з правомірністю проведення службового розслідування за відсутності на те підстав, безпідставністю прийняття спірних наказів № 324 від 14.08.2023 "Про проведення службового розслідування" та № 373 від 18.09.2023 "Про застосування дисциплінарного стягнення" у вигляді суворої догани, та, як наслідок, зменшення грошового забезпечення за вересень 2023 року та зазнання позивачем моральної шкоди, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.

Спірні відносини врегульовано законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999, «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.

Так, відносини щодо проходження військовослужбовцями військової служби врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі також Дисциплінарний статут ЗСУ).

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Текст військової присяги затверджений указом Президії Верховної рад України 10.10.1991 №1640-XII та викладений таким чином: " Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю.

Я клянусь захищати Українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності.

Я присягаю ніколи не зрадити народу України."

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, визначено статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 58 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України, командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно ст. 59 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України, командир (начальник) зобов'язаний проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини.

Пунктом 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України унормовано, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

За приписами абз. 2 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Таким чином, суд зазначає, що законодавцем також передбачено можливість проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, що, відповідно, передує прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом вище, підставою для прийняття спірного наказу від 14.08.2023 № 324 «Про проведення службового розслідування» слугував рапорт т.в.о. командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковника ОСОБА_4 № 2552 щодо проведення службового розслідування з метою встановлення ступеня вини посадових осіб структури морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , чиї дії або бездіяльність призвела до зазначеного стану справ (виявлено ряд суттєвих недоліків в організації морально - психологічного забезпечення військової частини).

Відтак, вказана вища підстава для проведення службового розслідування не суперечить приписам Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не є результатом перевірки виконання функціональних та службових обов'язків саме ОСОБА_1 , після подання останнім позову до Харківського окружного адміністративного суду, як зазначає позивач у позовній заяві (аркуш 8-9).

Посилання позивача на безпідставність наказу № 324 у зв'язку з тим, що така підстава як «незадовільний стан справ» не є законною підставою проведення службового розслідування, суд також до уваги не приймає, оскільки підставою для проведення службового розслідування слугував саме рапорт т.в.о. командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковника ОСОБА_4 № 2552, що, як встановлено судом вище, узгоджується з приписами профільного законодавства.

Приписами п. 1 р. ІІІ наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» 21.11.2017 № 608 (надалі наказ №608) рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно п. 5 р. ІІІ наказу МОУ № 608, службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Пунктом 12 даного наказу визначено, що до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Позивач у позовній заяві (т.1 а.с. 73) посилається на те, що особа, яка була призначена для проведення такого службового розслідування - ОСОБА_6 за своєю посадою не мав повноважень на перевірку відділення МПЗ військової частини НОМЕР_2 , адже це відділення підпорядковано своєму начальникові - полковнику ОСОБА_7 , якій, в свою чергу, підпорядкований командирові військової частини НОМЕР_2 , який, в свою чергу, підпорядкований командирові військової частини НОМЕР_1 , але ж ніяк не полковнику ОСОБА_6 - начальнику відділу управління МПЗ військової частини НОМЕР_1 . Крім того, ОСОБА_6 07.08.2023 дійсно був у відділенні МПЗ управління військової частини НОМЕР_2 , в якому ОСОБА_1 проходив службу, і зробив висновок про начебто «назадовільний стан», про що доповів рапортом начальникові управління МПЗ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) полковнику ОСОБА_5 , про що ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_1 особисто 23.08.2023 під час бесіди. Тобто, як вважає позивач, ОСОБА_6 був особою, зацікавленою у результатах службового розслідування, а процедура оголошення відводу особі, що проводить службове розслідування порядком проведення службового розслідування в ЗСУ не передбачена, тому позивач не міг оголосити відвід ОСОБА_6 .

Натомість, представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві на позов пояснив, що Військова частина НОМЕР_2 безпосередньо підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 , а командир в/ч НОМЕР_1 має право накладати дисциплінарні стягнення у відповідності до порядку встановленому Дисциплінарним статутом України. Тому вирішення питання про підстави проведення службового розслідування, прийняття рішення про проведення службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності стосовно неналежного стану справ морально- психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_2 , належить до компетенції командира в/ч НОМЕР_1 .

Доказів на спростування вищезазначеного позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим суд не вбачає порушень у процедурі призначення службового розслідування.

Окрім того, у позовній заяві (т.1 а.с. 3) позивач сам зазначає, що командир Військової частини НОМЕР_2 напряму підпорядковується командиру Військової частини НОМЕР_1 .

Посилання позивача на особисту зацікавленість полковника ОСОБА_6 у результатах проведення розслідування суд до уваги не приймає у зв'язку з їх недоведеністю у контексті розуміння пункту 12 наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» 21.11.2017 № 608.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, враховуючи також, що оскаржуваний наказ від 14.08.2023 № 324 «Про призначення службового розслідування» сформований у відповідності до вимог профільного законодавства з метою перевірки факту порушень у структурі морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , судом вище не встановлено фактів допущення процедурних порушень під час прийняття спірного наказу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 14.08.2023 № 324 «Про призначення службового розслідування»

Повертаючись до з'ясування обставин дисциплінарних порушень, що слугували підставою для прийняття спірного наказу № 373 від 18.09.2023 «Про результати проведення службового розслідування» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «сувора догана», суд зазначає наступне.

Так, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно абзаців 1-6 статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Згідно абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно статей 45, 48, 83, 84 та 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовця можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження у посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу;

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність.

Прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування.

Якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.

Згідно до вимог статті 94 Дисциплінарного статуту встановлено, що старший командир, зокрема, має право накласти своєю владою більш суворі стягнення.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачає, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Так, як вбачається зі змісту акту службового розслідування від 13.09.2023, до командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшов рапорт начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » з клопотанням про проведення службового розслідування щодо встановлення ступеню вини посадових осіб структури морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , чиї дії або бездіяльність призвела до неналежного стану справ морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

Встановлено, що 07.08.2023, під час надання методичної допомоги у плануванні морально-психологічного забезпечення заступником командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення - начальником відділення полковником ОСОБА_7 разом із офіцером відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 , які були присутні на пункті управління, були представлені полковнику ОСОБА_6 не всі відповідні плануючі та звітні документи даного напрямку забезпечення, які визначені наказами Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Так, Плану морально-психологічного забезпечення бойового застосування військової частини (графічна та текстуальна частини з відповідними додатками), відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сип України від 27.04.2018 №173дск ''Про затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України", у Військовій частині НОМЕР_2 взагалі не існує. Звідси, офіцери структури морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 не в повному обсязі виконують свої обов'язки за посадою в частині щодо планування діяльності посадових осіб структур з морально-психологічного забезпечення та заходів морально-психологічного забезпечення застосування військової частини, забезпеченні стійкої і безперервної їх роботи на пунктах управління для оперативного та якісного виконання завдань за призначенням.

Окрім того, зміст Плану морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 на рік та планів на місяць, відповідно до Організаційно-методичних вказівок щодо організації морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на 2023 рік, затверджених заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.01.2023, практично дублюється (повторюється) із місяця в місяць і наповнений зайвими заходами. При цьому, звітні матеріали (доповіді) щодо проведених заходів опрацьовані частково. Крім того, в планах не відображені заходи, які були проведені додатково протягом місяця.

Також встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_2 Донесення з морально-психологічного забезпечення діяльності військової частини (форма 6.1) та Донесення про морально-психологічний стан та стан військової дисципліни особового складу (форма 6.3), відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.07.2021 №180/дск "Про затвердження Табелю термінових донесень Збройних Сил України", у визначені Табелем термінових донесень Збройних Сил України строки до управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » не подаються.

Також, матеріалів підсумків стану військової дисципліни за місяць із виданням відповідних підсумкових наказів командира Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу Міністерства оборони України №11 від 19 квітня 1997 року "Про зміцнення військової дисципліни у Збройних Сил України», представлено не було. Саме тому, рішення командира Військової частини НОМЕР_2 в своїй службовій діяльності, що спрямоване на зміцнення військової дисципліни, не завжди буде адекватне морально-психологічному стану особового складу підрозділів. Також, низький професійний рівень організації заходів щодо профілактики правопорушень, які пов'язані із загибеллю військовослужбовців, нестатутними взаємовідносинами, ухиленнями від військової служби, зловживаннями спиртними, наркотичними та психотропними речовинами призводить до неспроможності командирів усіх рівнів Військової частини НОМЕР_2 підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Узагальнення зведень про військові адміністративні правопорушення, зведень про події, кримінальні правопорушення, доповідей про події, кримінальні правопорушення, які скоєні (що трапились), доповідей про військовослужбовців, щодо яких було складено протоколи про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, доповідей про військовослужбовців щодо яких було складемо протоколи про вчинення військового адміністративного правопорушення, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 №604 “Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Сичах України та Державній спеціальній службі транспорту», у військовій частині не ведуться.

Матеріали проведення проблемно-цільової роботи з питань збереження здоров'я, профілактики нестатутних взаємовідносин, попередження злочинів корисливої спрямованості, самовільного залишення частини, попередження статутних правил несення вартової та внутрішньої служби (розпорядження вищих штабів, плани, накази на організацію та результати проведення проблемно-цільової роботи, аналізи проведення проблемно-цільової роботи, передовий досвід), відповідно до Організаційно-методичних вказівок щодо організації морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України на 2023 рік, затверджених заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.01.2023, станом на 07.08.2023 полковнику ОСОБА_6 офіцерами відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 представлені не були.

Узагальнена інформаційно-аналітична довідка про стан роботи зі зверненнями громадян, особистого прийому та вирішення за ними питань, відповідно наказу Міністерства оборони від 28.12.2016 України №735 “Про затвердження Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві обороті України та Збройних Силах України», у відділенні морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 відсутня.

Матеріали проведення бойового, командирського, цільового інформування особового складу, відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.01.3017 №4 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України», у офіцерів відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 відсутні.

Керівні документи та методичні рекомендації з організації морально- психологічного забезпечення у відділенні морально-психологічного забезпечення Військовій частині НОМЕР_2 відсутні.

Також встановлено, що, відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 №502/12/853, для якісного проведення службового розслідування, призначеного наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.08.2023 №324, до управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 16.00 23.08.2023 було забезпечено прибуття тимчасово виконуючого обов'язки заступника командира військової частини НОМЕР_2 з морально- психологічного забезпечення майора ОСОБА_15 та офіцера відділення морально-психологічне го забезпечення військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 разом із відповідними плануючими та звітними документами морально-психологічного забезпечення.

Під час огляду готовності у вище вказаних офіцерів плануючих та звітних документів щодо морально-психологічного забезпечення готовності Військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань за призначенням встановлено, що недоліки у плануванні, які були виявлені 07.08.2023 та описані в розділі 3 даного акту службового розслідування, офіцерами відділення морально- психологічного забезпечення військової частини майором ОСОБА_15 та майором ОСОБА_1 , відповідно до визначених напрямків роботи за своєю посадою, представлені не були.

Зауважено, що під час проведення службового розслідування та отримання пояснень від офіцерів відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного стану організації планування та проведення заходів морально-психологічного забезпеченим у військовій частині, всі офіцери, без винятку, наголосили, що, на їх думку, стан справ щодо морально-психологічного забезпечення у Військовій частині НОМЕР_2 задовільний.

Так, заступник командира військової частини НОМЕР_2 з морально- психологічного забезпечення - начальник відділення полковник ОСОБА_7 у своєму письмовому поясненні заявляє, шо документи планування відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 відпрацьовуються в повному обсязі, звітна документація в наявності. Такі ж помилкові ствердження у своїх письмових поясненнях щодо належного, на їх думку, стану морально-психологічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 висловлюють старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення військової частики НОМЕР_2 майор ОСОБА_15 , офіцери відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 , старший лейтенант ОСОБА_16 та молодший лейтенант ОСОБА_19 .

При цьому, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що у визначений строк, до 16.00 23.08.23, відповідно до розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2023 №502/12/853, плануючі документи морально-психологічного забезпечення готовності Військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань за призначенням не були представлені полковнику ОСОБА_6 у повному обсязі задля їх вивчення та надання методичної допомоги у правильності їх ведення згідно чинного законодавства.

У своєму поясненні офіцер відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 на питання щодо представлення плануючих документів, за які він відповідає відповідно до своїх функціональних обов'язків офіцера-політолога, відповів, що на даний час про звітні документи за напрямком інформаційно- пропагандистського забезпечення у відділенні морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 йому не відомо. Жодних планів та звітів щодо планування, організації, методичного забезпечення інформаційно- пропагандистського забезпечення та захисту особового складу військової частини від негативного інформаційно-психологічного впливу противника, висновків із аналізу та оцінювання суспільно-політичної обстановки в районі дій військової частини, документів обліку наявності та перевірки технічного стану відповідної техніки технічних засобів пропаганди, копій відправлених на вищі штаби (органи забезпечення) заявок на отримання технічних засобів пропаганди, на отримання періодичних друкованих видань Міністерства оборони України майором ОСОБА_1 як і 07.08.2023, так і повторно 23.08.2023 полковнику ОСОБА_6 представлено не було.

Також, на своє виправдання щодо невиконання своїх функціональних обов'язків майор ОСОБА_1 у своєму письмовому поясненні стверджує, що йому у своїй службовій діяльності перешкоджає відсутність освіти за напрямком “Політологія». Виходячи зі свого вище вказаного ствердження, майор ОСОБА_1 категорично відмовляється виконувати свої обов'язки за посадою офіцера-політолога відділення, не проявляє бажання до самовдосконалення власних професійних знань і навичок, самостійно прийняв рішення виконувати функціональні обов'язки офіцера-психолога відділення морально-психологічного забезпечення не за призначенням, мотивуючи дане тим, що має освіту “Психолога».

Зауважено, що 07.08.2023 в ході службової поїздки з метою надання допомоги управлінням морально-психологічного забезпечення оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » підпорядкованим військовим частинам полковником ОСОБА_6 було проведено опитування офіцерів відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 щодо знання ними своїх функціональних обов'язків за посадою. Проводячи висновки із проведеного опитування, у офіцерів відділення військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_15 , майора ОСОБА_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_16 , молодшого лейтенанта ОСОБА_17 виявлено вкрай низький професійний рівень знань та умінь, відсутній відповідний досвід практичної діяльності по напрямках морально-психологічного забезпечення, а саме:

слабо засвоєна теорія і практика морально-психологічного забезпечення військової дисципліни, соціально-психологічного супроводу військово- професійної діяльності усіх категорій військовослужбовців;

недостатня фахова підготовленість офіцерів у індивідуально-виховній роботі з особовим складом;

простежується необізнаність офіцерів з Адаптованою системою роботи посадових осіб щодо морально-психологічного впливу на особовий склад військових частин оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час повсякденної діяльності та в ході виконання завдань за призначенням, затвердженою командувачем військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.12.2019 та з основними вимогами Організаційно-методичних вказівок щодо організації морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України у 2023 році, затверджених заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.01.2023;

спостерігається незадовільне ставлення посадових осіб до виконання своїх службових обов'язків в тому числі, які безпосередньо відповідають за планування та проведення заходів морально-психологічного забезпечення у військовій частині.

Даний низький професійний рівень знань та умінь офіцерів відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 підтверджує у своєму поясненні заступник командира військової частини НОМЕР_2 з морально- психологічного забезпечення - начальник відділення полковник ОСОБА_7 , а саме, що особовий склад відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 не має відповідного досвіду та практичної діяльності по напрямках, відповідно до своїх функціональних обов'язків за посадою.

Тому, офіцерам відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_15 , майору ОСОБА_1 , старшому лейтенанту ОСОБА_16 , молодшому лейтенанту ОСОБА_20 слід зауважити, що своєчасне та якісне відпрацювання документів з морально- психологічного забезпечення виконання військовою частиною отриманого завдання має бути одним із пріоритетних завдань для офіцерів структури морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Воно вимагає від офіцерів високої штабної культури та оперативно-тактичних знань, всебічного володіння обстановкою в районі дій, розуміння сутності та змісту кожного документу, порядку та навичок його відпрацювання.

Отже, розслідуванням встановлено, що стан справ з морально- психологічного забезпечення бойової готовності військової частини НОМЕР_2 дійсно свідчить про незадовільну, відповідно до своїх функціональних обов'язків за посадою, організацію роботи офіцерів відділення морально- психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_7 , майора ОСОБА_15 , майора ОСОБА_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_21 , молодшого лейтенанта ОСОБА_17 , щодо планування та проведення у військовій частині заходів, які здійснюються з метою формування, підтримання та відновлення морально-психологічного стану особового складу військової частини необхідного для успішного виконання завдань за призначенням.

Існуюча система роботи офіцерів відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 щодо зміцнення морально- психологічного стану особового складу, військової дисципліни та профілактики правопорушень малоефективна і не спроможна кардинально поліпшити стан справ, забезпечити високий рівень життєдіяльності військової частини.

Звідси, робота офіцерів відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 з організації планування, проведення та звітності заходів морально-психологічного забезпечення у Військовій частині НОМЕР_2 потребує негайного корегування.

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі неналежного виконання службових обов'язків, незадовільна організація планування і проведення заходів морально- психологічного забезпечення із особовим складом Військової частини НОМЕР_2 , несвоєчасне та неякісне відпрацювання звітних документів з морально- психологічного забезпечення.

Своїми діями, зокрема, офіцер відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:

- статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;

- не виконав вимоги пункту 6.3.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.04.2018 №173/дск “Про затвердження Настанови з морально- психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України»;

- не виконав вимоги пункту 2.1 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 11.09.2017 №330 “Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням»;

- не виконав вимоги пункту 1.6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.01.2017 №4 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України»;

- не виконав вимоги пункту 2.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 28.03.2017 №108 “Про затвердження Інструкції з організації національно-патріотичної підготовки у Збройних Силах України»;

- не виконав вимоги Функціональних обов'язків офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 (політологічне направлення), затверджених командиром військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2023.

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є невиконання вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, низька виконавча дисципліна, неналежне виконання функціональних обов'язків офіцером відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 .

Таким чином, за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання вимог пункту 6.3.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.04.2018 №173/дск “Про затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України», пункту 2.1 наказу Генеральною штабу Збройних Сил України від 11.09.2017 №330 “Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням», пункту 1.6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.01.2017 №4 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України», пункту 2.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 28.03.2017 №108 “Про затвердження Інструкції з організації національно- патріотичної підготовки у Збройних Силах України», неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, низьку виконавчу дисципліну офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 , відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України рекомендовано оголосити сувору догану.

На підставі висновків акту перевірки від 13.09.2023 № 1893 наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.09.2023 № 373 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання вимог пункту 6.3.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 27.04.2018 №173/дск “Про затвердження Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України», пункту 2.1 наказу Генеральною штабу Збройних Сил України від 11.09.2017 №330 “Про затвердження Інструкції з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням», пункту 1.6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.01.2017 №4 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України», пункту 2.3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 28.03.2018 №108 “Про затвердження Інструкції з організації національно- патріотичної підготовки у Збройних Силах України», неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, низьку виконавчу дисципліну офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 , відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України оголошено сувору догану.

Надаючи оцінку обставинам правомірності прийняття спірного наказу № 373 від 18.09.2023 у контексті висновків службового розслідування щодо неналежного виконання майором ОСОБА_1 своїх функціональних обов'язків та низької виконавчої дисципліни, суд звертає увагу на наступне.

Так, за приписами пункту 1.6 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 04.01.2017 №4 “Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України», загальне керівництво організацією інформаційно - пропагандистського забезпечення покладається на командирів (начальників). Відповідальність за організацію і стан інформаційно - пропагандистського забезпечення покладається на посадових осіб структурних підрозділів морально - психологічного забезпечення.

У відповідності до функціональних обов'язків офіцера відділення морально - психологічного забезпечення (політологічне відділення), затверджених 14.03.2023 командиром НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади полковником ОСОБА_22 , офіцер відділення морально-психологічного забезпечення підпорядковується заступнику командира бригади з морально-психологічного убезпечення - начальнику відділення і відповідає за:

- своєчасне та якісне планування, організацію, методичне забезпечення -інформаційно-пропагандистського забезпечення та захисту особового складу військової частини від негативного інформаційно-психологічного впливу противника;

- дотримання заходів екологічної і пожежної безпеки.

Офіцер відділення морально-психологічного зобов'язаний:

- здійснювати аналіз та оцінювання суспільно-політичної обстановки в сайоні дій, прогнозувати її вплив на морально-психологічний стан особового :кладу бригади;

- організовувати взаємодію та підтримувати зв'язки з органами державної влади, військово-цивільними адміністраціями, місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, творчими спілками, представниками засобів часової інформації, громадськими та релігійними організаціями патріотичного спрямування, визначати їх ставлення до військ та їх дій;

- бере участь у заходах морально-психологічного забезпечення виконання бригадою отриманого завдання;

- вживати заходи щодо поширення серед особового складу передового досвіду виконання службових обов'язків, здійснення героїчних вчинків тощо;

- планувати, організовувати та особисто проводити заходи національно- патріотичної підготовки, всебічного інформування особового складу бригади;

- надавати пропозиції щодо нейтралізації та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу;

- приймати участь в проведенні заходів захисту від негативного інформаційно-психологічного впливу;

- вести облік наявності та перевірки технічного стану відповідної техніки і технічних засобів пропаганди;

- вживати заходів щодо створення до початку виконання отриманого завдання необхідної кількості (відповідно до потреб) запасів технічних засобів : виховання, поліграфії, культ просвіт майна;

- здійснювати розподіл технічних засобів пропаганди за підрозділами бригади відповідно до встановлених норм;

- здійснювати підготовку відповідної техніки і технічних засобів пропаганди до роботи у бойових умовах;

- здійснювати технічну і спеціальну підготовку військовослужбовців, відповідальних за зберігання, утримання й експлуатацію техніки і технічних засобів виховання;

- вживати заходів щодо своєчасного поновлення (до встановлених норм) втрат технічних засобів виховання, забезпечення підрозділів бригади періодичними виданнями;

- доповідати заступнику командира бригади з морально-психологічного забезпечення про проведені заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення та їх ефективність, стан забезпечення технічними засобами пропаганди та періодичними виданнями, ставлення населення в районі дій військ та їх дій.

Отже, відповідно до функціональних обов'язків офіцера відділення МПЗ (політологічного направлення, на якій перебуває позивач), належить своєчасне та якісне планування, організацію, методичне забезпечення інформаційно-пропагандистського забезпечення та захисту особового складу військової частини від негативного інформаційно-психологічного впливу противника.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом від 07.06.2023 № 326 (п. 17 параграфу 1) командувача військ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 призначено на посаду: «Офіцер відділення МПЗ управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 )», ВОС-3400043 (за фахом: «Військова політологія»).

Як зазначає у позовній заяві позивач на обґрунтування своєї позиції щодо неправомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків та низької виконавчої дисципліни, зазначає, що він не мав відповідної військової професійної підготовки за фахом «Військова політологія» (ВОС-3400043), не проходив професійну підготовку (перепідготовку) за цим фахом ані до, ані після призначення на цю посаду, не обізнаний у керівних документах за цим фахом, не знає, як оцінюється суспільно-політична обстановка, як здійснюється інформаційно- пропагандистське забезпечення, не знається на національно-патріотичному вихованні та на іншому, адже цьому його не навчили.

Тобто позивач не заперечує обставини неналежного виконання своїх обов'язків офіцера - політолога, а, натомість, мотивує неможливість виконання своїх функціональних обов'язків чи неповне їх виконання за фахом «Військова політологія» (куди ОСОБА_1 призначено наказом командувача військ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 від 07.06.2023 № 326) відсутністю необхідних знань за вказаним фахом, не направленням його командуванням на відповідне навчання/перепідготовку.

Суд зауважує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі №520/17605/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " бригадного генерала ОСОБА_3 1) невідкладне визнання незаконним і скасування пункт 17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 № 326 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) про звільнення ОСОБА_1 з посади: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом та призначення на посаду: “Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 )» з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом; 2) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на військової службі на попередній посаді: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» зі штатно-посадовою категорію “майор» та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді; 3) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу), органу, який прийме рішення про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» зі штатно-посадовою категорію “майор» та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді, одночасно вирішити питання про виплату ОСОБА_1 недотриманого грошового забезпечення - різниці у грошовому забезпечені за попередньою та займаною посадах за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді (з 20.06.2023), які ОСОБА_1 недоотримав внаслідок незаконного переміщення; 4) зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) утримуватися від видання подальших наказів на переміщення ОСОБА_1 по службі на інші посади без вчинення дій, передбачених чинним законодавством (складання оціночних карт, атестацій, службових характеристик, планів переміщення тощо); 5) стягнення з командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 720 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його дискримінацією ОСОБА_1 як людини і громадянина; 6) стягнення з командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) коштів в розмірі 144 МЗП на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 його протиправними рішеннями (без ознак дискримінації); 7) постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо тривалого і систематичного порушення командувачем військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командиром військової частини НОМЕР_1 ) та іншими службовим особами чинного законодавства, дискримінації ним ОСОБА_1 через незаконні переміщення ОСОБА_1 на рівні або нижчі посади під час проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією у 2022-2023 роках.

Рішення суду набрало законної сили.

Так, у вказаному рішенні суду констатовано, що "...призваний на військову службу за мобілізацією військовослужбовець може бути цілком правомірно переміщений по службі за рішенням компетентної військової посадової особи у порядку п.257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України безвідносно до отримання письмової згоди, без проведення атестацій, без складання оціночних карт, без оформлення службових характеристик, без доведення планів переміщення до відома військовослужбовця, а виключно на підставі існуючого як річ матеріального світу письмового документу - плану переміщення. У спірних правовідносинах план переміщення відносно заявника був складений..".

Відтак, підстави для скасування наказу командувача військ ОКП (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 від 07.06.2023 № 326, яким ОСОБА_23 призначено на посаду «Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 )» за фахом «Військова політологія» не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи № 520/17605/23, за наслідком чого, суд приходить до висновку, що позивач не звільняється від обов'язку належного виконання своїх функціональних обов'язків офіцера - політолога та дотримання військової дисципліни, факт недотримання чого позивачем зафіксовано у акті службового розслідування від 13.09.2023 з поепізодною розбивкою та посиланням на відповідні нормативно - правові акти.

У контексті вищезазначеного суд також враховує, що Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, зокрема, зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування. Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/1021/17.

Щодо позиції позивача про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині не вручення позивачу акту службового розслідування (т.1 зворотній бік а.с. 6), суд зауважує, що Положеннями Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування не повинні в обов'язковому порядку доводитися до відома військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.

При цьому, право військовослужбовця на ознайомлення з актом службового розслідування не кореспондує обов'язок особи, яка проводить таке розслідування, направляти (надавати) екземпляр акта військовослужбовцю, що потребує вчинення ним активної дії з метою реалізації цього права у вигляді звернення з відповідною заявою (рапортом).

Так, у постанові від 28.02.2020 у справі №826/16420/18 Верховний Суд зауважив, що з урахуванням відсутності законодавчо визначеного обов'язку відповідача надати примірник акта про проведення службового розслідування під розписку військовослужбовцю, щодо якого проведено службове розслідування, реалізація права, передбаченого пунктом З розділу IV Порядку № 608 стосовно права на ознайомлення з актом службового розслідування, може бути здійснена шляхом надання військовослужбовцю примірника акта за його заявою (п. 58 Постанови).

При цьому у цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що допущені окремі процедурні порушення під час проведення службового розслідування не є такими, що мають вплив на висновки службового розслідування та не можуть бути підставою для визнання протиправним пункту оскаржуваного позивачем наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилання позивача (т.1 а.с. 75) на обставини того, що його офіційно не ознайомлювали зі змістом наказу № 373 від 18.09.2023, суд зазначає, що наведені позивачем порушення порядку ознайомлення з наказом не є підставою для його скасування. Порушення, допущені при прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень є підставою для визнання таких рішень протиправними та скасування лише у випадку суттєвих порушень, наслідком яких стало прийняття незаконного акта, або ж у випадку коли такі порушення мали наслідком суттєве обмеження або порушення прав осіб, яких стосується такий акт. Сам лише факт порушення порядку доведення наказу до позивача не свідчить про його протиправність. Суд вважає, що у зв'язку з таким порушенням права позивача, зокрема право на оскарження наказу, не були обмежені або втрачені.

Стосовно аргументу позивача (т.1 а.с. 6) в частині того, що нікчемним є посилання у спірному наказі № 373 на порушення ОСОБА_1 наказів від 11.09.2017 № 330; від 28.03.2017 № 108; від 04.01.2017 № 4, оскільки зі змісту назви керівного документу «Інструкція з оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) під час виконання ними завдань за призначенням», що затверджена наказом від 11.09.2017 № 330, вбачається, що ця інструкція визначає порядок оцінювання суспільно-політичної обстановки в районах дислокації військ (сил) лише під час виконання ними завдань за призначенням, тобто, під час виконання бойових завдань, а Військова частина НОМЕР_2 не виконувала у серпні 2023 року і раніше ніяких бойових завдань, адже знаходилась на стадії формування та реформування, суд звертає увагу, що відповідно до статті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (у редакції, чинній до 18.05.2023), військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відтак, з дня введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) усі військові частини залученні до виконання бойових завдань.

Щодо посилання позивача (т.1 а.с 73) на порушення процедури проведення службового розслідування в частині того, що полковник ОСОБА_10 прибув до розташування ВЧ НОМЕР_2 відбирати пояснення у офіцерів відділення МАЗ ВЧ НОМЕР_2 , суд таку аргументацію позивача до уваги не приймає, оскільки вказані обставини документально не підтверджено, а на бланку пояснень (т. 2 а.с. 30) зафіксовано, що пояснення відібрано полковником ОСОБА_6 .

Також суд не приймає до уваги залучену позивачем службову характеристику (т. 1 а.с. 32), в якій позивач характеризується позитивно та відповідає займаній посаді, оскільки остання не містить дати складання, підпису та печатки осіб, які її склали.

Натомість, у залученій разом з відзивом Військовою частиною НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 37) характеристикою на ОСОБА_1 від 18.03.2023 за підписами заступника начальника Військової частини НОМЕР_2 з морально -з психологічного забезпечення - начальника відділення полковника ОСОБА_24 та командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_22 , ОСОБА_1 характеризується опосередковано та має недостатні знання Законів України, військових статутів, наказів та інших керівних документів в межах функціональних обов'язків.

Посилання позивача у позовній заяві (т.1 а.с. 7) на неправомірність обрання такого суворого виду дисциплінарного стягнення як сувора догана, суд зазначає наступне.

Згідно із статтями 97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту ЗСУ дає підстави дійти висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.

Цей Статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Адміністративний суд, у свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень у межах такої перевірки.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 813/3186/16, від 08 листопада 2019 року у справі № 816/2913/15, від 12 грудня 2019 року у справі № 816/70/16, від 26 грудня 2019 року у справі №815/5749/16, від 06 лютого 2025 року по справі №480/6138/20 та інших.

Суд звертає увагу на те, що позивачем під час розгляду справи не надано жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів, оскільки позивач фактично посилається на допущення відповідачем процедурних порушень, однак такі посилання суд відхиляє з підстав, викладених вище.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Щодо позовних вимог в частині невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про виплату ОСОБА_1 частки недотриманого грошового забезпечення за вересень 2023 року, якої ОСОБА_1 був позбавлений через накладення на нього Наказом № 373 стягнення “сувора догана», що складає 3384,07 грн., а також про внесення до службової картки ОСОБА_1 відомостей про скасування судовим рішенням покладеного на нього цим наказом стягнення “сувора догана», суд зазначає, що оскільки наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності № 373 від 18.09.2023 судом вище не визнано протиправним, то і підстави для обмеження грошового забезпечення у зв'язку із таким стягненням також не є протиправними, виходячи із наступного.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.

За приписами абз. 3 п. 4 розділу XVI Порядку № 260, при порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Отже, враховуючи підтвердження вище судом правомірності наказу № 373 від 18.09.2023 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , з огляду на що є також застосування до позивача такої міри відповідальності як зменшення до 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії, передбаченої розділом XVI Порядку № 260, тому у задоволенні вказаної частини позовних вимог суд також відмовляє.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_2 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 протиправними рішеннями ОСОБА_2 (без ознак дискримінації), враховуючи встановлену судом вище відсутність підстав для скасування спірного наказу ОСОБА_4 № 373 від 18.09.2023 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, з огляду на взаємопов'язаність таких позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині невідкладного зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про увільнення ОСОБА_1 з посади “Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення (далі - МПЗ) управління НОМЕР_3 окремої піхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ (військова частина НОМЕР_2 )», ВОС-3400043 та призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або вищу посаду за набутим ним військовим фахом: “Системи передачі даних та автоматизовані системи зв'язку» за відповідними ВОС (за узгодженням з ОСОБА_1 ), суд зазначає наступне.

Як вбачається з відповіді на відзив позивач обґрунтовує вказану позовну вимогу тим, що він проходить з 22.06.2023 і по цей час військову службу не за фаховим (професійним) призначенням, що порушує як вимоги законодавства, зокрема, приписи ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якою визначено військову службу як професійну діяльність громадян, а відповідної фахової підготовки за напрямком «Політологія» ОСОБА_1 не пройшов, адже не був направлений командуванням на таку можливу підготовку, так і очевидне і невід'ємне право позивача на вільний вибір виду праці, що гарантовано приписами ст. 43 Конституції України, адже як би позивач хотів бути політологом - він спромігся би отримати освіту за напрямком «Політологія», а не за обраними ним в свій час професійними напрямками радіоелектроніки та психології.

Суд зазначає, що, незважаючи на вказане позивачем формулювання, спірні правовідносини у даному випадку фактично виникають з обставин призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення в/ ч НОМЕР_2 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (по особовому складу) від 07.06.2023 № 326.

Поряд з цим оцінку правомірності прийняття наказу командира в/ч НОМЕР_1 (командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») (по особовому складу) від 07.06.2023 № 326 уже було надано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 520/17605/23 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024), у межах якого позивач заявив вимоги, зокрема, про:

1) невідкладне визнання незаконним і скасування пункт 17 параграфу 1 наказу від 07.06.2023 № 326 командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) про звільнення ОСОБА_1 з посади: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом та призначення на посаду: “Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (військова частина НОМЕР_2 )» з посадовим окладом за 17 тарифним розрядом;

2) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу) видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на військової службі на попередній посаді: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» зі штатно-посадовою категорію “майор» та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді;

3) невідкладне зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 або іншу повноважну посадову особу йому рівнозначну або вищу), органу, який прийме рішення про поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді: “Заступник командира танкового батальйону з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_9 )» зі штатно-посадовою категорію “майор» та з посадовим окладом за 23 тарифним розрядом або за згодою ОСОБА_1 на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді, одночасно вирішити питання про виплату ОСОБА_1 недотриманого грошового забезпечення - різниці у грошовому забезпечені за попередньою та займаною посадах за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді (з 20.06.2023), які ОСОБА_1 недоотримав внаслідок незаконного переміщення;

4) зобов'язання командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України (командира військової частини НОМЕР_1 ) утримуватися від видання подальших наказів на переміщення ОСОБА_1 по службі на інші посади без вчинення дій, передбачених чинним законодавством (складання оціночних карт, атестацій, службових характеристик, планів переміщення тощо).

Так, судом констатовано, що згідно з п.257 Положення №1153/2008 атестування військовослужбовців в особливий період проводиться в порядку, визначеному Міністерством оборони України. У разі подання документів щодо подальшого службового використання, нагородження чи присвоєння чергових військових звань військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами воєнного часу, на них складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Тому, за змістом п.257 Положення №1153/2008 (як спеціальної норми права, відносно мирного часу) призначення заявника як військовослужбовця як на рівнозначну, так і на нижчу посаду не потребує згоди за виключенням випадків, окреслених у п.112 Положення №1153/2008.

Порушень відповідачами відносно заявника приписів п.257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України судом у межах справи № 520/17605/23 не встановлено.

Отже, суд у межах справи № 520/17605/23 прийшов до висновку, що встановлений законодавцем окремий та спеціальний режим переміщення по службі військовослужбовців, призваних за мобілізацією, (а саме: у порядку п.257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України без отримання письмової згоди військовослужбовця, без проведення атестації, без складання оцінних карт, без виготовлення характеристики, а виключно за планом переміщення) відповідає приписам ст.8 Конституції України та не є втручанням у повагу до приватного життя у розумінні ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позаяк пріоритетно спрямований на забезпечення ефективної обороноздатності Збройних Сил України у сфері відповідальності конкретного органу військового управління за рахунок використання указаної категорії військовослужбовців, що відповідає публічним інтересам суспільства під час дії правового режиму воєнного часу та не порушує інтересів приватної особи.

Відтак, судом у межах справи № 520/17605/23 надано оцінку обставинам переміщення ОСОБА_1 , заступника командира танкового батальйону з морально- психологічного забезпечення НОМЕР_8 окремої механізованої бригади, за відповідним планом переміщення згідно наказу від 07.06.2023 № 326 та призначено до цього ж самого оперативного командування - офіцером відділення морально-психологічного забезпечення управління НОМЕР_3 окремої резервної стрілецької бригади (в/ч НОМЕР_2 ).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що заявлена позивачем у межах даної справи позовна вимога щодо призначення на іншу посаду має похідний характер від раніше заявлених позовних вимог про оскарження наказу з призначення на посаду ОСОБА_1 від 07.06.2023 № 326 та відповідного плану переміщення позивача, оцінку чому уже надано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 520/17605/23 (яке набрало законної сили 04.03.2024), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної частини позовних вимог.

Стосовно позовних вимог в частині щодо постановлення окремої ухвали в порядку ст. 249 КАС України щодо діянь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , які підпадають під дію ст.ст.: 356 «Самоправство»; 364 «Зловживання владою або службовим становищем»; 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу (далі - КК) України, суд зазначає, що питання винесення окремої ухвали врегульовано приписами ст. 249 КАС України, відповідно до якої суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Рішенням суду здійснено захист прав позивача у встановлений законом спосіб шляхом скасування спірного наказу в частині, що стосується позивача.

Зі змісту приписів частин 1, 2 статті 249 КАС України вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Суд зазначає, що визнання за результатами розгляду справи протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідачів - суб'єктів владних повноважень за нормами КАС України не має безумовного наслідку у вигляді постановлення окремої ухвали суду.

При розгляді даної справи судом не було встановлено таких порушень закону, які стали б підставою для винесення окремої ухвали, наявність підстав для скасування спірних наказів № 324 від 14.08.2023, № 373 від 18.09.2023 під час розгляду справи, судом не встановлено, з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача щодо винесення окремої ухвали.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов'язки командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_2 , Командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майор ОСОБА_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко