Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 червня 2025 р. Справа №520/33551/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати неправомірним рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, щодо не взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, яке викладено в листі від 02.12.2024 року № Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24;
- зобов'язати Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради, у встановлений чинним законодавством термін, розглянути повторно звернення та взяти на облік (в тому числі пільговий) громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що вважає рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, щодо не взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, яке викладено в листі від 02.12.2024 року №Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24 таким, що порушує положення ст. 34 Житлового кодексу України та пункти 1, 6 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа: " Документ в електронному вигляді "КАСУ Справи, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала)" від 11.12.24 по справі № 520/33551/24 (суддя Супрун Ю.О.) було надіслано одержувачу Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 12.12.24 01:05.".
Відповідач своїм правом надання у відповідності до ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) для подання відзиву на позов не скористався, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Встановлені судом обставини справи наступні.
Позивачу на праві власності належить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею квартири 19,06 кв.м. та загальною площею 57,2 кв.м., окреслена інформація з боку відповідача в процесі прийняття оскаржуваного рішення не заперечувалась.
Позивач 20.07.20218 взяв шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області).
ОСОБА_2 є матір'ю неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 , видане Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Позивач 22.11.2024 звернувся із письмовою заявою до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради щодо взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Листом від 02.12.2024 року № Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24 Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради зазначено позивачу, що його сім'я не має законних підстав для взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у місті Харкові.
Серед іншого зазначено, що за інформацією Реєстру територіальної громади м. Харкова та наданих документів, з'ясовано, що на сьогодні (момент надання відповіді) позивач із сім'єю з 5 осіб (позивач, син, дочка, брат, мати) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , у чотирьохкімнатній квартирі, житловою площею 57,2 кв.м., загальною житловою площею 89,4 кв.м., з усіма зручностями, де на кожну особу приходиться по 11,4 кв.м. житлової площі, позивачу на праві власності належить 1/3 частина зазначеної квартири, і сім'я житловою площею забезпечена вище норми середньої забезпеченості у м. Харкові.
Враховуючи зміст наведеної відповіді Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради окресленим листом у задоволенні заяви позивача відмовив в повному обсязі.
Не погоджуючись з цим рішенням (далі також - спірне рішення), позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Стаття 31 Житлового кодексу України (надалі за текстом - ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.
Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.
Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).
Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно із ст. ст. 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.
Суд констатує, що законодавцем окреслена обставина врахування житлової площі яка наявна у приватній власності.
Аналогічні положення містяться і в Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ради Міністрів УРСР і Укрпрофради № 470 від 11.12.1984.
Відповідно до п. 5. Правил № 470 потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (частину будинків), квартиру у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (частинах будинків), квартирах, забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.
За приписами п. 13 Правил № 470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються, зокрема, громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами.
Пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадянину у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне. Як вбачається зі спірного листа-рішення, підставами для відмови позивачу у взятті на квартирний облік його і членів його сім'ї стали такі факти: наявність у позивача на праві власності достатнього за розміром упорядкованого житла.
Оцінюючи зазначені підстави на предмет відповідності їх законодавству України, суд дійшов таких висновків.
Як вже зазначено вище, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок (пункт 13 Правил № 470).
Відповідно до п.3 Постанови № 5 від 11.01.1985 виконавчого комітету Харківської обласної ради та Президії Оюласної ради професійних рад установлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею не більше 5 кв.м. на одну людину в містах.
Позивачем не надано доказів того, що рівень забезпеченості жилою площею, який встановлений цією постановою і дає право вважати особу такою, що потребує поліпшення житлових умов, було змінено.
Так, статтею 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Ця норма використовується для визначення розміру жилого приміщення, яке надається громадянам на одну особу (п. 53 Правил № 470).
Щодо пункту 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», то встановлена цим пунктом норма житлового приміщення становить 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю є санітарною і застосовується при визначенні розміру житла, що підлягає безоплатній передачі при приватизації.
Отже, суд не має підстав для застосування цих норм як таких, що визначають рівень забезпеченості особи житлом для постановки на квартирний облік.
Як встановлено судом і не заперечується позивачем, ОСОБА_1 має у власності 1\3 частину квартири: АДРЕСА_2 житловою площею 57,2 кв.м..
Враховуючи кількість власників цієї квартири - позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яким належить по 1/3 окресленої квартири.
Тобто враховуючи, що положеннями законодавства визначено поняття забезпеченості саме житловою площею та враховуючи факт належності позивачу 1/3 квартири (57,2:3=19,06 м.кв.) суд зазначає наступне.
За приписами п. 15 Порядку № 470 при визначенні потреби громадянину у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).
Відповідач при розгляді заяви позивача не врахував у складі сім'ї дружину позивача - ОСОБА_6 ..
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не ставив під сумнів того факту, що неповнолітні діти дружини позивача є членами його сім'ї.
Суд вважає за необхідне зауважити з цього приводу, що дійсно, з огляду на норми ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Виходячи з положень цієї статті, можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї": членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін "сім'я" означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
Відповідно до частини 2, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для відмови у взятті позивача на квартирний облік був факт забезпечення позивача житловою площею, та відсутності факту реєстрації дружини позивача за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, з аналізу норми пункту 15 Правил № 470 випливає, що умова про необхідність реєстрації місця проживання в відповідному населеному пункту членів сім'ї заявника не поширюється на його дружину і неповнолітніх дітей. Отже, право на постановку на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з врахуванням дружини і неповнолітніх дітей заявник має незалежно від місця їх реєстрації.
При цьому не є спірним, що сам позивач зареєстрований і проживає у місті Харків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при визначенні потреби позивача у поліпшенні житлових умов протиправно не взяв до розрахунку членів його сім'ї - дружину і її неповнолітніх дітей.
А саме враховуючи факт належності позивачу 1/3 квартири (57,2:3=19,06 м.кв.), беручи до уваги усіх членів сім'ї 19,06 кв.м. : 4 (члени сім'ї, враховуючи позивача) = 4,765 кв.м..
Це призвело до помилкового висновку про забезпеченість позивача житлом у межах норми. Слід погодитись з посиланням позивача у позові на те, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею не більше 5,5 кв.м. на одну людину, тоді як його сім'я складається із 4-х осіб і не забезпечена житловою площею більше 22 кв.м., враховуючи, що позивачу належить 1/3 = 19,06 кв.м..
Відтак, спірна відмова відповідача про відмову у взятті на квартирний облік позивача і членів його сім'ї в зв'язку з наявністю у позивача на праві власності достатнього за розміром упорядкованого житла є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 ККС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
В цій справі судом було досліджено і надана оцінка підставам для відмови у взятті на квартирний облік позивача і членів його сім'ї, зазначеним в спірній відмові.
Водночас, суд не вбачає за можливе встановити під час розгляду цієї справи відповідність обставин позивача всім умовам, необхідним для прийняти рішення про взяття на квартирний облік.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, щодо не взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, яке викладено в листі від 02.12.2024 року № Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про взяття на квартирний облік його і членів його сім'ї та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Суд нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Тобто, в адміністративні процесі закріплено презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень.
Суд вважає, що відповідачем не виконано процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення. Суд враховує приписи ч. 4 ст. 159 КАС України, за якими неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на обставини справи і релевантні джерела права, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору позивача на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", судом задоволено на стадії відкриття провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048), щодо не взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, яке викладено в листі від 02.12.2024 року № Г-1-18766/0/1-24.08-31 - 13710/0/129-24.
Зобов'язати Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43927048) повторно розглянути заяву позивача від 22.11.2024 про взяття на квартирний облік його і членів його сім'ї та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09.06.2025.
Суддя Супрун Ю.О.