Справа № 500/1881/25
11 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнання протиправним та скасування рішення № 262940021743 від 24.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке полягає у відмові зарахування стажу за періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, з 01.09.2000 по 01.04.2002, та періоди догляду за дітьми до 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, з 01.09.2000 по 01.04.2002, та періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повторно переглянути заяву на призначення пенсії з 15.03.2025, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 15.03.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу, до якого не зараховано періоди роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, з 01.09.2000 по 01.04.2002, та періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Беручи до уваги те, що факт роботи у вказані періоди підтверджується відомостями трудової книжки, свідоцтвами про народження дітей, формальні неточності у яких не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 15.03.2025 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за відсутності необхідного страхового стажу. До заяви про призначення пенсії за віком, позивачем додано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 05.08.1986, перша сторінка якої містить печатку підприємства текст якої складений іноземною мовою. Також, аналогічні засвідчення печаткою, текст якої складений іноземною мовою, наявні у записах цієї трудової книжки про роботу позивача за періоди з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1999, з 01.05.2003 по 09.07.2003 та з 01.09.2000 по 01.04.2002. Враховуючи, що вказані обставини свідчать про наявність неточностей у заповненні та записах трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.08.1986, наданої позивачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у зв'язку із відсутності перекладу тексту українською мовою, не враховані до страхового (трудового) стажу періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1999, з 01.05.2003 по 09.07.2003 та з 01.09.2000 по 01.04.2002. Після розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, його електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/фактичного місця проживання) Джораєвої Огулмират - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
З огляду на викладене, здійснюючи розгляд заяви позивача про призначення пенсії, Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 15.03.2025 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою, щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж обчислений згідно даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування складає 16 років 02 місяці 16 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 05.08.1986, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена відбитком печатки на іноземній мові. Окрім того, періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, оскільки записи про звільнення засвідчені відбитками печаток на іноземній мові. Періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтв про народження дітей, оскільки в свідоцтвах зазначено по батькові матері " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає даним посвідки на постійне місце проживання та свідоцтва зазначені відбитками печаток на іноземній мові. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати свідоцтво про народження позивача.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та відсутня інформація про одержання чи не одержання пенсійної виплати від Республіки Туркменістан.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в перший робочий день - 11.06.2025.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 05.08.1986 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах.
15.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 відмовлено ОСОБА_3 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік. Страховий стаж позивача становить 16 років 02 місяці 16 днів, що є меншим за необхідний.
За доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 05.08.1986, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена відбитком печатки на іноземній мові. Окрім того, періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, оскільки записи про звільнення засвідчені відбитками печаток на іноземній мові; період з 01.09.2000 по 01.04.2002, оскільки записи про прийняття та звільнення на іноземній мові та запис про звільнення засвідчений відбитком печатки на іноземній мові; періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтв про народження дітей, оскільки в свідоцтвах зазначено по батькові матері " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає даним посвідки на постійне місце проживання та свідоцтва зазначені відбитками печаток на іноземній мові. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати свідоцтво про народження позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, п."ж" ч.3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у рішенні № 262940021743 від 24.03.2025 послалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 16 років 02 місяці 16 днів, що є меншим за необхідний, до якого не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 05.08.1986, оскільки перша сторінка трудової книжки засвідчена відбитком печатки на іноземній мові; періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003, оскільки записи про звільнення засвідчені відбитками печаток на іноземній мові; періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтв про народження дітей, оскільки в свідоцтвах зазначено по батькові матері " ОСОБА_4 " (російською мовою) не відповідає даним посвідки на постійне місце проживання та свідоцтва зазначені відбитками печаток на іноземній мові.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.08.1986 слідує, що ОСОБА_2 протягом трудової діяльності працював на різних посадах, зокрема в періоди: з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997 та з 01.05.2003 по 09.07.2003.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Вказані відповідачем недоліки в трудовій книжці, такі як перша сторінка трудової книжки та записи про звільнення засвідчені відбитком печатки на іноземній мові, не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Відповідачами не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, довідці.
У свідоцтвах про народження дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно вказано по батькові матері " ОСОБА_4 " (російською мовою), тоді як у посвідці на постійне місце проживання позивача таке відсутнє, проте наявність цієї розбіжності ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Разом з цим, заявлені до зарахування до страхового стажу в позовних вимогах періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997, з 01.05.2003 по 09.07.2003 частково містять спірні періоди догляду за дітьми до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, суд дійшов переконання, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997, з 01.05.2003 по 09.07.2003 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (за виключенням вже зарахованих періодів), оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, свідоцтвам про народження дітей, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці, свідоцтвах, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Що ж стосується заявленого до зарахування до страхового стажу в позовних вимогах періоду з 01.09.2000 по 01.04.2002, то суд наголошує, що записи в трудовій книжці за цей період здійснені на іноземній мові. Їх переклад українською мовою в матеріалах справи відсутній.
При цьому, п.2.9 розділу IІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), визначено, що документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів подання перекладу української мовою записів трудової книжки за спірний період з 01.09.2000 по 01.04.2002, суд не вбачає законних підстав для зарахування відповідачем такого до страхового стажу також.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині незарахування періодів критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997, з 01.05.2003 по 09.07.2003 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (за виключенням вже зарахованих періодів), про що також заявлено в позовних вимогах.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн згідно з квитанцією на суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262940021743 від 24.03.2025 про відмову ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.08.1986 по 24.08.1993, з 01.09.1993 по 01.09.1997, з 01.05.2003 по 09.07.2003 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (за виключенням вже зарахованих періодів).
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.