Справа № 500/2025/25
11 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати дії Головного управляння Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", протиправними;
зобов'язати Головне управляння Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням архівної довідки від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" та сум заробітної плати визначеної в ній, за виключенням сум на проїзд та харчування, з дня подання заяви про проведення перерахунку пенсії, та врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 02.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою для перерахунку пенсії, до якої було долучено довідку про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна". Однак відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії, у відповідності до вищевказаної архівної довідки, посилаючись на те, що первинні документи оформлені неналежним чином, а також утримання внесків на соціальне страхування в особових рахунках не зазначено, включено суми на проїзд та харчування.
На переконання позивача, , сам факт неможливості вчинення державним органом тих чи інших дій, у даному випадку проведення перевірки достовірності відомостей, підтверджених в особових рахунках та визначення сум, на які нараховувалися та сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не може бути підставою для обмеження прав пенсіонера, оскільки це не залежить від волі особи, що звернулася за призначенням пенсії, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 02.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із зверненням щодо перерахунку її пенсії. Листом № 1900-0306-8/15852 від 01.04.2025 повідомлено позивача про те, що відсутні підстави для перерахунку його пенсії. При проведенні перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії №Г-211/04-11 від 12.10.2017 встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. На основі цього складений акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025. Оскільки заробітну плату не підтверджено первинними документами, врахувати її немає підстав. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою для перерахунку пенсії, до якої було долучено довідку про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".
Відповідно до акту перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025, за результатами проведеної перевірки архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11 та особовими рахунками нарахування заробітної плати за 1992-1993 роки утримання внесків на соціальне страхування в особових рахунках не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. В особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0306-8/15852 від 01.04.2025 позивачу повідомлено, що відділом контрольно-перевірочної роботи № 1 управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при проведенні перевірки достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії №Г-211/04-11 від 12.10.2017 встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року. На основі цього складений акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025. Оскільки заробітну плату не підтверджено первинними документами, врахувати її немає підстав.
Не погоджуючись з таким діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу приписів ч.1 ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно з ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Отже, заробітна плата для обчислення пенсії враховується за увесь час, починаючи з 01.07.2000, та, за бажанням пенсіонера, за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд за періоди до 01.07.2000. Тобто, на підставі довідок про заробітну плату (підтверджених первинними документами) враховується заробітна плата за будь-які 5 років страхового стажу до 01.07.2000.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), визначено перелік документів, необхідних для призначення та перерахунку пенсії за віком.
Згідно з пп.3 п.2.1 зазначеного Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Як передбачено ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п.4.1, 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З огляду на зазначене, у розглядуваному випадку саме органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
Як слідує зі змісту довідки від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області, така містить суми заробітку позивача за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна". Довідка видана на підставі особових рахунків працівників за 1992 - 1997 роки, що зберігаються у документах архівного фонду Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перевірку достовірності подання довідки від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області, про що складено акт № 1900-1002-1/953 від 05.03.2025.
Так, вказану довідку не враховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області при обчислені пенсії, оскільки при проведенні перевірки встановлено, що в особових рахунках по нарахуванню заробітної плати за період 1992 - 1997 роки суми заробітної плати обведено, зазначено зеленим та червоним кольорами, включено суми виплат на проїзд та харчування, у серпні 1992 року та лютому 1994 року частково не вказано тип нарахувань. Також перевіркою встановлено, що за даними особових рахунків: за 1992 - 1993 роки утримання внесків на соціальне страхування не зазначено; за 1994 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за червень-вересень 1994 року; за 1995 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за липень-листопад 1995 року; за 1996 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, вересень-жовтень 1996 року; за 1997 рік свідчать про невідповідність нарахованої заробітної плати утриманим внескам за січень, лютий 1997 року.
На підставі ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно зі ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому в постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачу, але не сплачувались страхувальником страхові внески.
Сплата страхувальником страхових внесків є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.
Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.
Суд наголошує, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Отже, наданою позивачем архівною довідкою від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданою державним архівом Тернопільської області на підставі особових рахунків працівників за 1992-1997 роки, належним чином підтверджено заробітну плату позивача за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна". При цьому, відповідні відомості про нараховану заробітну плату перевірені уповноваженими працівниками відповідача, а відтак є достовірними.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач не повинен відповідати за питання належної сплати страхових внесків, суд не знаходить обґрунтованих підстав для неврахування архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", та визнає протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у перерахунку та виплаті пенсії позивачу з урахуванням цієї архівної довідки.
У спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", за виключенням сум на проїзд та харчування.
Визначаючись щодо строку з якого позивачу слід здійснити перерахунок пенсії, суд враховує положення ч.4 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42 і ч.5 ст.48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З урахуванням того, що за перерахунком пенсії позивач звернувся з заявою від 02.01.2025, що відповідачем не заперечується, то перерахунок пенсії позивачу слід здійснити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії - 01.01.2025, а не з дня подання заяви про проведення перерахунку пенсії, як просить позивач у позовній заяві.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Одночасно суд роз'яснює позивачеві право на звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 986,56 грн на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії, з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 з урахуванням архівної довідки про заробітну плату від 12.10.2017 №Г-211/04-11, виданої державним архівом Тернопільської області за період роботи з 01.02.1992 по 31.12.1997 в Тернопільській дирекції акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", за виключенням сум на проїзд та харчування.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.