Справа № 500/1969/25
11 червня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00002112405 від 09.01.2025 та №00002122405 від 09.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за результатом якої встановлено заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2021 рік на суму 593325,66грн внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106798,61грн та податкове зобов'язання з військового збору за 2021 рік на суму 8899,88грн. Вказане стало підставою для винесення позивачу податкових повідомлень-рішень від 09.01.2025 про нарахування йому податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2021 рік.
Позивач не погоджується із вказаними нарахуваннями та вказує, що вони були проведені на суму анульованого AT «Державний ощадний банк України» в 2021 році боргу за договором відновлюваної кредитної лінії №147 від 28.11.2007. Звертає увагу, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.07.2019 АТ «Державний ощадний банк України» відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 боргу за договором відновлюваної кредитної лінії №147 від 28.11.2007 у зв'язку із пропуском строку позовної давності, з огляду на що позивач вважає, що підстави для нарахуваня йому податкових зобов'язань згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відсутні. Щодо позовних вимог про нарахування військового збору, то вказує, що такі є похідними від вимог щодо податку на доходи фізичних осіб, оскільки безпосередньо пов'язані із визначенням податковим органом позивачу оподатковуваного доходу, який (у свою чергу) є об'єктом оподаткування також і військовим збором.
Ухвалою від 08.04.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 29.04.2025 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» встановив строк для подачі пояснень та витребував у третьої особи докази у справі, а саме:
- договори, укладені із ОСОБА_1 , у межах яких відбулось анулювання суми боргу, яку відображено Банком у звітності податковому органу як суму «інші доходи - анулювання боргу банками в розмірі 727435,35грн», в тому числі але не виключно договір №147 від 28.11.2007 з додатками до нього;
- повідомлення (із доказами направлення) Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступник ВАТ «Державний ощадний банк України») ОСОБА_1 про суму списаної заборгованості та про обов'язок сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з доходів у вигляді заборгованості та відобразити такий дохід у річній податковій декларації;
- докази, які б свідчили про анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 727435,35грн;
- докази сплати ОСОБА_1 коштів на виконання договору від 28.11.2007 №147, а в разі не сплати - докази у підтвердження обставин врегулювання кредитних відносин у інших спосіб.
23.04.2025 на адресу суду представником відповідача подано клопотання, у якому вона просить суд закрити провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002112405 від 09.01.2025 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», оскільки вказане податкове повідомлення-рішення відкликано податковим органом за його самостійним рішенням (арк. справи 40).
Ухвалою від 29.04.2025 суд закрив провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002112405 від 09.01.2025 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».
24.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, результати якої оформлено актом №16844/19-00-24-05/3128100934 від 20.12.2024, який вручено позивачу особисто.
Наголошує, що у позивача виник податковий обов'язок зі сплати військового збору оскільки у нього виник об'єкт оподаткування згідно пункту 164.2.7 статті 164 Податкового кодексу України, а не пункту підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 вказаної статті, оскільки однією із обов'язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. Податковий орган вказав, що відповідно до вимог підпункту 164.2.7 статті 164 Податкового кодексу України, у позивача виник обов'язок сплати податків з такого доходу, який попередньо слід було задекларувати у річній податковій декларації, проте він податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік не подав, військовий збір до бюджету не перерахував, а тому контролюючий орган вважає, що ним правомірно винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення (арк. справи 46-71).
08.05.2025, представником третьої особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подано письмові пояснення щодо позовної заяви, а також витребувані судом докази.
У поданих поясненнях зазначено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» було укладено договір відновлювальної кредитної лінії, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 600000,00грн зі сплатою 16,00% річних. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.12.2010 у справі №2-10319/2010 стягнуто з позивача заборгованість за вказаним договором відновлювальної кредитної лінії в розмірі 823593,19грн, шляхом звернення стягнення на передане згідно іпотечного договору нерухоме майно.
Третя особа вказала, що оскільки коштів від реалізованого предмету іпотеки виявилось не достатньо для повного погашення заборгованості за договором, банк звернуся із позовом про стягнення з позивача заборгованості по кредиту в розмірі 1147662,03грн до суду. Однак, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 25.07.2019 у задоволені позову AT «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління AT «Ощадбанк» про стягнення заборгованості - відмовлено, з огляду на що банком прийнято рішення про списання кредитної заборгованості позивачу за рахунок резерву. Банк направив повідомлення позивачу про те, що йому в поточному році списано за рахунок резерву залишок заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, у розмірі 727435,35грн, з них 594460,66грн - заборгованість за основним боргом та 132974,69грн заборгованість за процентами. Також повідомлено і про те, що списану заборгованість відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, який подається до органів Державної податкової служби України, а тому згідно з вимогами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивач повинен самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з доходів у вигляді заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та зазначити їх у річній податковій декларації».
На переконання третьої особи, у позивача виник об'єкт оподаткування за приписами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (арк. справи 79-121).
Інших заяв учасниками справи на адресу суду не подано.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
З матеріалів справи слідує, що відділом планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення перевірок» №3453-ІХ від 09.11.2023, на підставі наказу №2424-п від 07.11.2024 (арк. справи 56) та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки №356 від 07.11.2024 (арк. справи 57) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків-громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Предметом перевірки була своєчасність, достовірність та повнота нарахування та сплати позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
Тривалість перевірки визначено 5 робочих днів, починаючи з 10.12.2024. Копія наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки надіслано на адресу позивача та вручено йому 12.11.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення форми №119 (арк. справи 58).
Вказаний наказ та повідомлення про проведення перевірки підписано уповноваженою посадовою особою податкового органу, доказів оскарження яких сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Судом встановлено, що за результатом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача податковим органом складено акт №16844/19-00-24-05/3128100934 від 20.12.2024 (арк. справи 9-17), який також було надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку та вручено йому 20.12.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення форми №119 (арк. справи 62).
Відповідно до висновків акту перевірки, під час її проведення було встановлено три порушення норм податкового законодавства, а саме:
абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 167, статті 179 Податкового кодексу України внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага у 2021 році в сумі 106798,61грн;
пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок чого, проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2021 рік в сумі 8899,88грн;
підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Кодексу, - не подано до ГУ ДПС у Тернопільській області декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Такі висновки зроблено податковим органом з підстав того, що AT «Державний ощадний банк України» Філія-Тернопільське обласне управління AT «Ощадбанк» у звітності за 2021 рік, а саме: в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, - відобразило суму боргу (кредиту) позивача у розмірі 727435,35грн з ознакою доходу « 107» «Заборгованість, за якою минув строк позовної давності» та « 194» «Інші доходи, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу» (арк. справи 66).
Податковим органом скеровано на адресу AT «Державний ощадний банк України» Філія-Тернопільське обласне управління AT «Ощадбанк» запит №20960/6/19-00-24-03-04 від 18.10.2024 про надання інформації, у відповідь на який вказаним банком надіслано лист №13/7.16-12/135230/2024 від 01.11.2024 (арк. справи 50-55) у якому зазначено, що фізичну особу ОСОБА_1 повідомленням від 03.06.2021 №11720-1211/554/36351/2021-15 (арк. справи 55) проінформовано про те, що у 2021 році йому за рахунок резерву списано залишок заборгованості у розмірі 727435,35грн, з яких 594460,66грн заборгованість за основним боргом та 132974,69грн заборгованість за процентами, а 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року становило 1135,00грн (594460,66-1135,00=593325,66,00грн). Також вказано, що зазначене повідомлення містило роз'яснення позивачу про обов'язок самостійного декларування та сплати згідно з вимогами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, податку з доходів фізичних осіб та військового збору з доходів у вигляді заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та зазначити їх у річній податковій декларації
Таким чином податковий орган дійшов висновку про те, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у 2021 році отримав дохід, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Однак, декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік - не подав, доходи, отримані протягом вказаного звітного періоду - не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір - не сплачував.
Будучи належним чином завчасно повідомленим про дату та місце проведення перевірки позивач будь-яких відомостей, документів чи пояснень податковому органу не надав.
За наведених обставин, на підставі встановлених перевіркою порушень, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржено у даній судовій справі, а саме:
№00002112405 від 09.01.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106798,61грн (основний платіж) (арк. справи 18);
№00002122405 від 09.01.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8899,88грн (основний платіж) (арк. справи 19).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом в суд.
При цьому, після відкриття провадження у даній справі, податкове повідомлення-рішення №00002112405 від 09.01.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106798,61грн, - відкликано податковим органом за його самостійним рішенням, яке також надіслано і позивачу засобами поштового зв'язку (арк. справи 67, 68-69). Провадження у справі в цій частині позовних вимог судом закрито.
Відтак, спірними в межах даної судової справи залишились донарахування податкового органу щодо військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8899,88грн (основний платіж).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПК України, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Розділом IV ПК України врегульовано підстави і порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.
Згідно підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
При цьому підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Так, відповідно до абзаців першого-другого пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Пункт 164.2 статті 164 ПК України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків.
В свою чергу, стаття 165 ПК України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Таким чином, з аналізу наведених вище норм податкового законодавства слідує, що у фізичної особи - платника податків виникає обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за наслідками отримання будь-якого виду доходу, що визначений пунктом 164.2 статті 164 ПК України. У разі отримання доходів, що не включені до бази оподаткування та окремий перелік яких наведено у статті 165 ПК України, підстави для сплати податку на доходи фізичних осіб відсутні.
За правилами підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якою минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що заборгованість платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, вважається безнадійною і платник податку зобов'язаний відобразити таку суму боргу у складі оподатковуваного доходу відповідного періоду з обчисленням та перерахуванням до бюджету суми податку за ставкою, встановленою статтею 167 ПК України.
Тобто, за загальним правилом лише із спливом строку позовної давності сума заборгованості, яка також повинна відповідати й іншим умовам, що встановлені підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, вважається доходом платника податків. Виключенням із цього правила є отримання доходу, отриманого платником податку у вигляді додаткового блага, у випадку, передбаченому підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, за правилами якого прощена (анульована) кредитором сума основної суми боргу (кредиту) платника податку належить до оподатковуваного доходу до спливу строку позовної давності щодо такої суми заборгованості.
У справі, що розглядається, податковий орган донарахував позивачу грошове зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8899,88грн (основний платіж) саме на підставі приписів підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, констатувавши порушення вказаної норми, оскільки однією із обов'язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності.
В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 08.04.2025 у справі №280/9920/21.
Так судом встановлено, що 28.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (банк) та ОСОБА_1 (боржник, позичальник) укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №147, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 600000,00 грн зі сплатою 16,00 % річних, з терміном повернення не пізніше 27.11.2017 (арк. справи 82-83).
Для забезпечення належного зобов'язання, що випливає з Договору відновлювальної кредитної лінії №147 від 28.11.2007 боржником передано в іпотеку майно, яке належить майновому поручителю позичальника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а саме: нежиле складське приміщення разом з усіма його приналежностями, що належить Іпотекодавцю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 84-86).
Банк звернувся із позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про дострокове стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 06.12.2010 у справі №2-10319/2010, позов банку задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №147 від 28.11.2007 в розмірі 823593,19грн, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_2 та передане ним згідно нотаріально посвідченого 29.11.2007 та зареєстрованого за №7078 Іпотечного договору нерухоме майно (арк. справи 87-88).
З пояснень третьої особи AT «Державний ощадний банк України» Філія-Тернопільське обласне управління AT «Ощадбанк» слідує, що на підставі вище зазначеного рішення суду було видано виконавчий лист №2-10319/2010, який перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та в ході виконавчого провадження державним виконавцем передавалось іпотечне майно на реалізацію, однак проданим не було. З огляду на що, 05.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, зобов'язання яке покладалось на боржника не виконано, заборгованість не погашена.
Банком надано дозвіл на добровільну реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_2 , та станом на 18.04.2018 такий предмет іпотеки реалізовано за ціною 42517,00грн, кошти надійшли на рахунок банку, однак їх виявилось не достатньо для повного погашення заборгованості за договором, що стало підставою для звернення із позовною заявою до Тернопільського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 1147662,03грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.07.2019 у справі №607/14716/18 в задоволені позову AT «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління AT «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (арк. справи 89-94).
Постановою правління AT «Ощадбанк» №70 від 15.02.2021 прийнято рішення про списання заборгованості за кредитним договором позичальника за рахунок резерву, як заборгованість, за якою минув строк позовної давності, оскільки станом на 15.02.2021 прострочення заборгованості становило понад 3 роки (арк. справи 51-53).
Списання заборгованості за кредитним договором позичальника банком здійснено за рахунок резерву 15.04.2021, в підтвердження чого надано меморіальний ордер №0027068420 (#70027068420) від 15.04.2021 про списання заборгованості в розмірі 594460,66грн (основний борг), меморіальний ордер №0027215220 (#700027215220) від 15.04.2021 про списання заборгованості в розмірі 132974,69 грн (відсотки) та виписки по рахунку клієнта (арк. справи 97, 98, 99-118).
Судом також встановлено, що 03.06.2021 банком направлено повідомлення ОСОБА_1 №117.20-12/1//554/3639/2021-19/ВИХ про те, що відповідно до вимог чинного законодавства України AT «Ощадбанк» в поточному році було списано за рахунок резерву залишок заборгованості у розмірі 727435,35грн (з них 594460,66грн -заборгованість за основним боргом та 132974,69грн заборгованість за процентами) за невиконаними ним зобов'язаннями за Договором відновлювальної кредитної лінії №147 від 28.11.2007, як заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, та відображено зазначену інформацію у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, який подається до органів Державної податкової служби України. При цьому згідно з підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України фізична особа повинна самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з доходів у вигляді заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, та зазначити їх у річній податковій декларації» (арк. справи 95-96).
Наведені обставини справи свідчать про те, що сума заборгованості позивача за Договором відновлювальної кредитної лінії №147 від 28.11.2007 є такою, що за нею минув строк позовної давності. При цьому, розмір такої суми становить 594460,66грн (основний борг).
Як було вказано вище, згідно підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року. При цьому, фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Згідно із Законом «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15.12.2020, прожитковий мінімум на працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня встановлено на рівні 2270грн, відтак 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року становить 1135 грн.
Таким чином, сума заборгованості позивача в розмірі 593325,66,00грн (594460,66грн - 1135,00грн, де 594460,66грн сума основного боргу, а 1135,00 грн це 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01.01.2021), - є доходом платника податків фізичної особи в розумінні вимог підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Згідно з пунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до Податкового Кодексу.
Однак, в порушення вимог пункту 179.1 статті 179 ПК України позивач декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік - не подав, доходи, отримані протягом вказаного звітного періоду у вигляді списаної заборгованості щодо якої минув строк позовної давності, не задекларував, та військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - не сплатив.
Суд зазначає, що позивач не заперечує факту анулювання (прощення) йому основної суми боргу в розмірі 593325,66грн, однак, заперечуючи виникнення у нього податкового обов'язку з подання декларації про майновий стан і доходи та сплати військового збору вказує на те, що оскільки строк позовної давності для стягнення вказаного розміру заборгованості минув, то підстави для оподаткування її військовим збором згідно положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України відсутні.
Поряд з цим суд такі покликання позивача оцінює критично, оскільки у розділі 2.2. акту перевірки контролюючим органом чітко зазначено нормативно-правові підстави для визначення позивачу суми загального річного оподатковуваного доходу та вказано про його виникнення на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а не підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України як про це зазначає позивач.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00002122405 від 09 січня 2025 року про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637);
третя особа: - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12Г, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 00032129) .
Головуючий суддя Мірінович У.А.