Справа № 640/23249/19
10 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації "Київстар" до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Київстар" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Первинної профспілкової організації «Київстар» до Головного управління Держпраці у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ПрАТ "Київстар" за результатом якого позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Київській області щодо не проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування ПрАТ «Київстар» на предмет ухилення від участі у переговорах щодо укладення колективного договору на підставі повідомлення позивача №398_19 від 23.04.2019;
зобов'язати Головне управління Держпраці у Київській області провести інспекційне відвідування або невиїзне інспектування ПрАТ «Київстар» на предмет ухилення від участі у переговорах щодо укладення колективного договору на підставі повідомлення позивача №398_19 від 23.04.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.04.2019 позивачем подано письмове звернення до Головного управління Держпраці у Київській області про порушення трудових прав з проханням провести перевірку за викладеними у зверненні обставинами та надати оцінку діям роботодавця в особі ПрАТ «Київстар» в частині порушення роботодавцем Закону України «Про колективні договори і угоди» щодо ухилення від участі в переговорах про укладання колективного договору та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41-1 КупАП.
Однак, позивач зазначає, що відповіді на звернення від 23.04.2019 не отримав. Відтак, вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача та не реагування на звернення, ГУ Держпраці у Київській області залишені поза увагою і проігноровані порушення гарантованих позивачу прав та інтересів, а тому просить таку бездіяльність визнати протиправною та зобовязати суд провести відповідача інспекційне відвідування ПрАТ «Київстар».
Відповідач у відзиві від 16.12.2019 зазначає, що у встановлений статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» термін заяву позивача від 23.04.2019 розглянуто та надано відповідь від 14.05.2019 № 43/2/19/7610.
Крім того, відповідач вважає, що необхідно звернути увагу на той факт, що по суті порушених питань, викладених у заяві від 23.04.2019 здійснено інспекційне відвідування зазначеного суб'єкта господарювання у період з 04.07.2019 по 17.07.2019. Так, наказом №3216 від 01.07.2019 доручено проведення інспекційного відвідування ПрАТ «Київстар» за доводами звернень позивача.
За результатами інспекційного відвідування 17.07.2019 складено акт №КВ1225/1322/АВ та внесено ПрАТ «Київстар» припис №КВ1225/1322/АВ від 17.07.2019. Також зазначає, що усі звернення позивача відповідачем розглянуто відповідно до закону та надані письмові відповіді, які скеровані за адресою профспілкової організації. Відтак, вважає позовні вимоги необгрунтованими і просить суд у їх задоволенні відмовити.
У відповідів на відзив від 10.01.2020 позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем не проведено інспекційне відвідування саме на підставі звернення від 24.04.2019, адже акт від 17.07.2019 не містить посилання на підставу проведення інспекційного відвідування заяву позивача від 23.04.2019. Зазначає, що внаслідок бездіяльності ГУ Держпраці у Київській області питання про укладення колективного договору на час подання позову не вирішене і продовжує ігноруватися роботодавцем.
Ухвалою від 02.12.2019 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 02.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 03.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, сторонам надано строк для надання відхиву і відповіді на відзив. У встановлений судом строк заяви від сторін по суті спору не надходили.
Разом з тим, за змістом положень статті 52 КАС України суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна у справі сторони чи третьої особи в разі переходу повноважень (для суб'єкта владних повноважень), прав і обов'язків від однієї особи до іншої (правонаступника) у відносинах, щодо яких виник спір.
Відповідачем за позовом визначено є Головне управління Держпраці у Київській області. Утім, постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 № 14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" вирішено ліквідувати територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Київській області, та утворити міжрегіональні територіальні органи Держпраці. Водночас функції та повноваження ліквідованих територіальних органів передано новоствореним міжрегіональним управлінням.
У зв'язку з реалізацією зазначеної постанови Центральне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці стало правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого Головного управління Держпраці у Київській області у відповідній сфері діяльності. Наказом Держпраці від 05.12.2022 № 233 визначено, що з 06.12.2022 Головне управління Держпраці у Київській області припиняє виконання своїх функцій, а його майно, права та обов'язки переходять до Центрального міжрегіонального управління Держпраці.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб Центральне міжрегіональне управління Держпраці діє як правонаступник ліквідованого Головного управління Держпраці у Київській області та продовжує реалізацію його функцій на відповідній території.
Відтак, оскільки Головне управління Держпраці у Київській області як юридична особа публічного права ліквідоване та припинило виконання своїх владних управлінських функцій, а його майно, права та обов'язки перейшли до Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, суд ухвалою від 07.04.2025 у цій справі допустив заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, розгляд справи розпочато спочатку.
Від третьої особи 07.04.2025 надійшли пояснення у справі, з яких слідують заперечення проти позовних вимог.
Від відповідача Центрального міжрегіонального управління Держпраці 21.04.2025 надійшла заява про підтримання позиції, викладеної попередньо у відзиві від 10.01.2020.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ППО «Київстар» 23.04.2019 звернулася до Головного управління Держпраці у Київській області із повідомленням про вчинення ПрАТ «Київстар» адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41-1 КупАП, у звязку із порушенням Закону України «Про колективні договори та угоди» через не укладення колективного договору.
У відповіді від 14.05.2019 № 43/2/19/7610 на зазначене звернення ГУ Держпраці у Київській області зазначено, що у відповідача відсутні правові підстави для ведення переговорів про укладення колективного договору. У той же час, відповідачем вживалися заходи для встановлення обставин соціального діалогу первинної профспілкової організації «Київстар» та ПрАТ «Київстар», з якого слідує, що роботодавцем на адресу позивача скеровувалися численні листи з пропозиціями налагодити співпрацю і консруктивний діалог, зокрема, 11.02.2019 відбулася тристороння зустріч, за результатами якої узгоджені покрокове ведення колективних переговорів з метою укладення колективного договору, що свідчить про вжиття ПрАТ «Київстар» усіх заходів щодо його узгодження.
Письмові відповідь скеровано 14.05.2019 позивачу, що стверджується реєстром віправлень поштової кореспонденції.
Судом встановлено, що позивач повторно 14.05.2019 звернувся до Державної служби України з питань праці із заявою №402_19 про порушення вимог Закону України «Про колективні договори та угоди», що пов'язані з не укладенням колективного договору ПрАТ «Київстар», за результатами розгляду якого відповідачем підготовлено відповідь від 05.06.2019 з розясненнями вимог законодавства, про що інформовано позивача цього ж дня, що стверджується реєстром відправлень поштової кореспонденції.
При цьому у відповіді ГУ Держпраці у Київській області процитовані ст. 14 КЗпП України щодо сторін та умов укладання колективного договору і зазначено, що право на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод надається сторонам соціального діалогу. У відповіді ГУ Держпраці у Київській області повторно інформує заявника, що не є стороною соціального діалогу у питаннях ведення переговорів і укладання колективного договору, а інспекторам праці заборонено виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів.
Судом також встановлено, що позивач звертався з аналогічною заявою до Державної служби України з питань праці, на виконання доручення якої від 20.06.2019 Головним управління Держпраці у Київській області прийнято наказ №3216 від 01.07.2019 про проведення з 04.07.2019 по 17.07.2019 інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ПрАТ «Київстар».
ГУ Держпраці у Київській області 02.07.2019 видано направлення на проведення інспекційного відвідування №1225 на предмет дотримання вимог нодавства про працю ПрАТ «Київстар».
За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Київській області 17.07.2019 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ1225/1322/АВ та встановлено, що порушення ПрАТ «Київстар» статей 10, 12 КЗпП щодо не укладення колективного договору.
ГУ Держпраці у Київській області 17.07.2019 внесено припис №КВ1225/1322/АВ про усунення ПрАТ «Київстар» у строк до 27.09.2019 вимог статей 10, 12 КЗпП.
Про результати інспекційного відвідування ППО «Київстар» інформовано листом №43/2/19/11470 від 19.07.2019.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ст.3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно із ч.1 ст.15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Процедуру приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань праці (далі - Держпраці) та її територіальних органах визначає Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 16.11.2016 року №1339 (далі - Порядок), що був чинним на момент спірних правовідносин.
Згідно абзацу 1 п.1 розділу ІІІ Порядку звернення громадян підлягають розгляду керівництвом Держпраці та її територіальних органів відповідно до розподілу функціональних повноважень.
Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку строки розгляду звернень громадян обчислюються у календарних днях, починаючи з дня реєстрації звернень. Датою виконання звернення громадянина є дата реєстрації відповіді на нього.
Згідно п.2 розділу ІV Порядку звернення розглядаються та вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові й неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня їх отримання.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 розділу ІV Порядку, якщо для вирішення порушених громадянами питань слід провести перевірку інформації, викладеної у зверненнях, отримати додаткові матеріали, строк розгляду звернень громадян за рішенням керівництва Держпраці та її територіальних органів на підставі пропозиції головного виконавця може бути продовжено з повідомленням про це особи, яка подала звернення. Не пізніше ніж за день до закінчення раніше визначеного строку повідомлення про продовження строку розгляду звернення із зазначенням причини направляється заявникові.
Про продовження строку виконання звернень головний виконавець невідкладно інформує підрозділ із роботи зі зверненнями громадян, який на підставі відповідного рішення керівництва Держпраці та її територіальних органів вносить зміни до реєстраційно-контрольної картки звернення.
Строк розгляду звернень громадян, переданих Держпраці до її територіального органу для перевірки, прийняття рішення та надання відповідей, обчислюється з дати їх реєстрації підрозділом із роботи зі зверненнями громадян.
Загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 календарних днів.
Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (далі за текстом - Положення №96). На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Згідно з абзацом 1, 3 пункту 1 Положенням про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року №340, що регулювало спірні правовідносин на момент їх виникнення, (далі за текстом - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.
Так, на територію міста Києва та Київської області поширюються повноваження Головного управління Держпраці у Київській області, яке, відповідно до наданих йому повноважень, здійснює заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю стосовно підприємств, зареєстрованих на території міста Києва та Київської області, та, відповідно, володіє інформацією, необхідною для розгляду звернень ОСОБА_1 .
Процедура приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян та ведення діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах визначається Порядком розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.11.2016 № 1339, що також було чинним на момент спірних правовідносин, (далі за текстом - Порядок №1339).
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІІ зазначеного Порядку звернення громадян підлягають розгляду керівництвом Держпраці та її територіальних органів відповідно до розподілу функціональних повноважень. Опрацювання звернень громадян структурними підрозділами Держпраці та її територіальними органами відповідно до резолюції спрямовується на об'єктивне вирішення порушених авторами звернень питань, підготовку та супроводження прийняття рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись, надання відповідних роз'яснень, у тому числі за результатами вивчення та перевірки на місцях викладених у зверненнях обставин, проведення інших заходів.
Також згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2017 №84 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Згідно пункту 1 Положення про Управління, завданнями Управління, зокрема є, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав та гарантій застрахованих осіб.
Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення порушень законодавства про працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно з частиною п'ятою вказаної вище статті Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п'ятій статті 2 Закону №877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону №877-V.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі Порядок №295 від 26.04.2017).
Водночас, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Тобто, Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю №295 втратив свою чинність з 14.05.2019 та не міг бути застосований відповідачем під час розгляду звернення позивача від 23.04.2019 у межах встановленого законом тридцятиденного строку його вирішення.
Тобто, на час розгляду звернення позивача від 23.04.2019 у відповідача були відсутні правові підстави для проведення інспекційного відвідування ПрАТ «Київстар» через втрату чинності Порядку №295 від 26.04.2017, який визначав підстави, порядок, спосіб і механізм його проведення, що не може свідчити про протиправну бездіяльність відповідача.
Отже, виходячи із аналізу вищевказаних положень чинного законодавства у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що Порядок №295 визначав процедуру проведення інспекційного відвідування та інших заходів державного контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю до 14.05.2019 і втрата ним чнності унеможливлювала здійснення заходів контролю відповідачем.
Таким чином, посадові особи ГУ Держпраці у Київській області діяли відповідно до вимог чинного на момент розгляду звернення позивача законодавства і заява від 23.04.2019 була розглянуто належним чином та відповідно до вимог закону у межах повноважень відповідача, про що заявнику надано повну та обгрунтовану відповідь.
З огляду на викладені положення вимог законодавства, суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача під час розгляду звернення позивача від 23.04.2019, за результатами чого відповідачем реалізовані передбачені законом повноваження та надано відповідь від 14.05.2019, що свідчить про безпідставність основної позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача і, як наслідок, похідної вимоги про зобовязання вчинити певну дію.
У той же час, суд зазначає, що посилання позивача на не вжиття заходів реагування відповідачем щодо виявлених порушень ПрАТ «Київстар» під час укладення колективного договору є помилковим, оскільки перевірку ПрАТ «Київстар» фактично проведено 17.07.2019 і зміст цієї перевірки не є предметом даного позову.
Так, за результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Київській області 17.07.2019 складено акт №КВ1225/1322/АВ про встановлення порушення ПрАТ «Київстар» статей 10, 12 КЗпП щодо не укладення колективного договору і 17.07.2019 внесено відповідний припис №КВ1225/1322/АВ, про що позивача інформовано листом №43/2/19/11470 від 19.07.2019.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ППО «Київстар» слід відмовити.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) і "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на відхилення позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Первинна профспілкова організація "Київстар" (місцезнаходження: просп. Богдана Хмельницького, 108/51, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49033, код ЄДРПОУ 40176831);
відповідач:
- Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: вул. Вавилових, 10, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ 44681053);
третя особа:
- Приватне акціонерне товариство "Київстар" (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 53, м. Київ, 03113, код ЄДРПОУ 21673832) .
Головуючий суддя Грицюк Р.П.