Справа № 500/1199/25
11 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Тернопільській області (надалі, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі, відповідач), в якому просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 128766,22 грн.
Позов обґрунтований тим, що у відповідача існує заборгованість, яка виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання в сумі 128766,22 грн.
Тернопільським окружним адміністративним судом направлено електронний запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця проживання відповідача, та 04.03.2025 отримано відповідь за №1168770, із зазначенням адреси відповідача: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала суду направлена відповідачу за адресою, що зазначена у відомостях, наданих з Єдиного державного демографічного реєстру, однак до суду повернувся конверт з вказаною ухвалою та довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням "за закінченням терміну зберігання".
Судом на офіційному веб-сайті судової влади України та офіційному веб-сайті Тернопільського окружного адміністративного суду опубліковано повідомлення про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику осіб та зазначено, що після опублікування повідомлення відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи. У разі не надходження відзиву відповідача, або ж заяви про розгляд справи за участю відповідача, справа буде розглянута за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.
Відтак, суд вважає, що у даному випадку відповідач належним чином та у спосіб, визначений КАС України повідомлений про розгляд даної адміністративної справи.
Від відповідача на адресу суду надійшли письмові пояснення, які суд розцінює як відзив на позов. Зокрема, вказує, що звернення контролюючого органу до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу обґрунтоване лише фактом наявності податкового повідомлення - рішення, їх надіслання та не сплатою визначеного податкового зобов'язання. Проте, як вважає відповідач, наявність такого факту не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог, адже, як вбачається з вищенаведеного, суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідають рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення ставок такого податку та без врахування пільг, що є підставою анулювання податкових-повідомлень рішень та проведення перерахунку цього податку з винесенням (за потреби) нових податкових повідомлень - рішень. Просить врахувати, що що сума податкового боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача, розрахована некоректно, у зв'язку із чим 05.05.2025 року відповідач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про проведення звірки даних на підставі п. 266.7.3 ПКУ, в якій просив провести перерахунок нарахованого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із врахуванням довідки Колиндянської сільської ради від 02.11.2022 №588, статусу батька багатодітної сім'ї, та рішень органу місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку.
Крім цього, на виконання ухвали суду від 10.03.2025, представником Головного управління ДПС у Тернопільській області подано до суду клопотання про долучення доказів вх.№3399/25 від 01.05.2025, а також заяву про виконання ухвали суду вх.№2146/25 від 21.03.2025.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 128766,22 грн. (основний платіж).
Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, нарахованих відповідно до податкових повідомлень-рішень:
№0073308-5404-1918 від 27.04.2020р. на суму 23585,80 грн.;
№0042260-2404-1918 від 12.04.2021р. на суму 24469,86 грн.;
№0212103-2407-1918 від 31.08.2022р. на суму 50868,00 грн.;
№0021731-2407-1918 від 06.03.2023р. на суму 14695,20 грн.;
№0133104-2407-1918-UA61060230000067504 від 26.03.2024р. на суму 15147,36 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд критично оцінює доводи відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, адже в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16.
Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №0073308-5404-1918 від 27.04.2020р. на суму 23585,80 грн.; №0042260-2404-1918 від 12.04.2021р. на суму 24469,86 грн.; №0212103-2407-1918 від 31.08.2022р. на суму 50868,00 грн.; №0021731-2407-1918 від 06.03.2023р. на суму 14695,20 грн.; №0133104-2407-1918-UA61060230000067504 від 26.03.2024р. на суму 15147,36 грн., їх скасування, або визнання нечинним у встановленому законом порядку, відповідачем не подано.
В постанові від 12 липня 2022 року у справі № 160/7345/20 Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Відповідач не надав, а суд не здобув доказів, які б підтверджували самостійну сплату відповідачем нарахованих сум по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Оскільки в ході розгляду даної справи судом не здобуто, а відповідачем суду не подано доказів оскарження податкових повідомлень - рішень №0073308-5404-1918 від 27.04.2020р. на суму 23585,80 грн.; №0042260-2404-1918 від 12.04.2021р. на суму 24469,86 грн.; №0212103-2407-1918 від 31.08.2022р. на суму 50868,00 грн.; №0021731-2407-1918 від 06.03.2023р. на суму 14695,20 грн.; №0133104-2407-1918-UA61060230000067504 від 26.03.2024р. на суму 15147,36 грн. в адміністративному чи в судовому порядку, а тому суд вважає, що грошові зобов'язання визначені ним, вважаються узгодженими.
Виконанням податкового обов'язку згідно п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В п. 57.3 ст. 57 ПКУ зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних дні, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних дні, наступних за днем такого узгодження.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визнається податковим боргом.
Виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: виписками з інтегрованих карток платника податку та розрахунками суми боргу.
Відповідно до п.п.266.1.1 та п.п.266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Підпунктами 266.2.1 п.266.2 та пп. 266.3.1 п.266.3 передбачено, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно пп.266.6.1. п.266.1 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), відповідно до п.266.7.2. ст. 266 ПК України).
Сума нарахованого податкового зобов'язання підлягає сплаті фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення відповідно до п.266.10 ст.266 ПК України.
Згідно пп.266.10.3. п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відповідачу виставлялась та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми "Ф" №3170-50 від 27.02.2019, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Відповідно до п. 41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 Податкового кодексу України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.
Виходячи з норм статті 95 Податкового кодексу України податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що ст. 102 Податкового кодексу України, яка носить спеціальний характер по відношенню до статті 122 КАС України, передбачає, що позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1, 52-5.
Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом № 591-IX до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного етапу зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-ІХ від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.
Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню па території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №240/34220/22.
Враховуючи викладене, на переконання суду, звернення контролюючого органу до суду з даним позовом відбулось в межах строку, встановленого ПК України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Головного управління ДПС у Тернопільській області податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі - 128766 (сто двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 22 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 11 червня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ 44143637),
відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.