21 травня 2025 року Справа № 480/9238/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Жучкова Т.В.,
представника позивача - Васильцова В.М.,
представника відповідача - Пономарьова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9238/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" до Головного Управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №29818280706, яким до позивача ТОВ «НОРД ТРЕК» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) внаслідок порушення вимог абзаців 1,4, п “а» абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 п. 1281.1 статті 1281 Податкового кодексу України.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №29918280706, яким до позивача ТОВ «НОРД ТРЕК» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) внаслідок порушення вимог пункту “б» абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54,3 статті 54 Податкового кодексу України.
Свої вимоги мотивує тим, що асфальтобетонний завод виробляє суміші асфальтобетонні, щебенево-мастикові асфальтобетонні суміші із використанням у технологічному обладнанні дизельного палива, яке знаходиться в двох ємностях загальним об'ємом 42,025 куб.м, які з'єднані між собою за допомогою стаціонарних трубопроводів, пов'язаних із пальником сушильного агрегату та пальником маслогрійної станції, які є технологічним паливним баком та невід'ємною частиною пересувного АБЗ, яке використовується в технологічному процесі для забезпечення роботи асфальтового заводу, зокрема у пальниках для отримання гарячого повітря, необхідного у сушильному барабані для нагрівання суміші.
Тож, дизельне паливо використовується виключно для роботи заводу (виготовлення асфальтобетонних сумішей), а відпуску пального чи повернення його шляхом переливу у резервуари або надання іншим особам, відвантаження іншим споживачам (тобто повернення зі зберігання) не передбачено функціоналом та не здійснюється, оскільки це - неможливо. Будь-яких фактів фактичного встановлення місця зберігання, наявності стаціонарної ємності, замірювання обсягу палива чи інших доказів, які б підтвердили факт зберігання палива, контролюючим органом не встановлено.
Відповідачем жодним чином не встановлено в акті перевірки факту здійснення позивачем господарської діяльності шляхом вироблення, оброблення, змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального за адресою: Сумська область, м. Глухів, вулиця Есманський шлях, 70.
Так само, відповідачем й не доведено факту під'єднання відповідних транспортних засобів до паливороздавальної колонки чи використання ємностей для зберігання палива, що могло б беззаперечно свідчити про допущення позивачем порушень п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Таким чином, технічною документацією на асфальтобетонний завод підтверджується, що після потрапляння палива у ємність, яка є технологічним паливним баком, пальне споживається виключно заводом.
Отже, по суті зберігання пального в ємності передбачає приймання, схоронність із збереженням його властивостей, якостей та ознак (об'єму) протягом певного часу, тоді як зберігання пального у паливному баку забезпечує функціонування технологічного обладнання, яке працює на такому пальному.
Обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої, не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми законодавства.
Придбане з 20.06.2020 р. до 31.12.2020 р. у ТОВ "БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС", а з 01.01.2021р. до 22.11.2021р. у ТОВ "БАХМАЧ НАФТОСЕРВІС", ТОВ “ТД “ГАЗТРІМ», за адресою развантаження: вул. Есманський щлях, 70, м. Глухів, Сумської області дизельне паливо використано виключно для власних потреб, позивач є його кінцевим споживачем.
За таких обставин, оскільки резервуари (ємності) позивача не підпадають під поняття “акцизного складу» у розумінні пп.14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а відтак, у товариства був відсутній обов'язок щодо реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального та щодо обладнання резервуару до 09.11.2021 року одним рівнеміром-лічильником пального в резервуарі в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі.
Ухвалою від 29.08.2023р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
25.09.2023р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, в якому оголошувалася перерва для надання додаткових доказів та пояснень у справі.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву (т.3, а.с.35-39), в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки всупереч абз.6 п.п.14.1.6 п.14.1 ст. 14 ПК України ТОВ «НОРД ТРЕК» після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів (1 000 000 літрів) у межах календарного року, вважався розпорядником акцизного складу, та відповідно до вимог п. «б» абз. 2 пп. 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 ПК України зобов'язаний здійснити реєстрацію акцизного складу за місцем зберігання пального за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70.
Однак, незважаючи на відповідний обов'язок, ТОВ «НОРД ТРЕК» у період з 01.01.2020р. до 09.11.2021р. акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового не реєструвались.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ «НОРД ТРЕК» пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, в частині відсутності реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального до 10.11.2021 року.
При цьому, зауважує, що на виконання ПК України позивач 10.11.2021 року до ГУ ДПС у Сумській області, Шосткинська ДПІ (м. Шостка), подано заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, в якій зазначені відомості про акцизні склади, зокрема: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70, найменування акцизного складу - Майданчик АБЗС.
Відповідно до поданої вищевказаної заяви ТОВ «НОРД ТРЕК» зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального та акцизний склад за уніфікованим номером №1017870.
Тим самим товариство спростовує свою ж позицію, викладену у позовній заяві щодо відсутності у нього зобов'язання реєструвати акцизний склад внаслідок використання пального виключно для власних потреб, пов'язаних з роботою АБЗ, та з огляду на те, що місце зберігання пального начебто не відповідає визначенню поняття «акцизний склад».
Перевіркою встановлено відсутність реєстрації ТОВ «НОРД ТРЕК» до 09.11.2021 року одного рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об'єктів (зокрема резервуарів для зберігання пального за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, буд. 70) ТОВ «Норд Трек» отримувалась (придбавалась) та видавалась в ГУ ДПС у Сумській області ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за № 18240414202000665 терміном дії з 19.06.2020 до 19.06.2025 року.
Згідно з Повідомленням про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП поданих ТОВ «Норд Трек» 10.11.2021 через Єдине вікно подання електронних документів ДПС, за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, буд. 70, за типом об'єкта оподаткування зазначена «бочка», за найменуванням об'єкта - «ємність (резервуар) 42,025 куб. м.» з видом права на об'єкт - право власності, що використано для зберігання отриманого пального.
Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що застосування штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.01.2022 року №29818280706 та від 17.01.2022 року №29918280706 до ТОВ «НОРД ТРЕК» є правомірним, а підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Ухвалою від 17.04.2024р. у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
Того ж дня судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі та призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні, яке відкладалося внаслідок оголошення "Повітряної тривоги" на території Сумської області з метою недопущення загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів та за клопотанням представника позивача про перенесення судового розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступні підстави.
ТОВ «Норд Трек» зареєстровано за адресою: 1100, Сумська обл., місто Шостка, вулиця Весняна, будинок 36.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «Норд Трек» є «Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.» (код КВЕД 23.99).
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області, керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно з наказом від 22.11.2021 року за № 1852-кп за період з 01.01.2020 до 22.11.2021 року було проведено фактичну перевірку за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об'єктів, або інших об'єктів власності (зокрема місць зберігання та/або відпуску пального за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, буд. 70), через які здійснює (проводить) діяльність ТОВ «Норд Трек» (код ЄДРПОУ 42579826).
Фактичну перевірку проведено з метою контролю за дотриманням норм законодавства у сфері виробництва і обігу пального, у частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування обігу та реалізації пального, цільового використання пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.
За результатами фактичної перевірки складено акт, який зареєстровано в ГУ ДПС у Сумській області 02.12.2021 за № 5924/18/22/РРО/42579826 та відповідно до статті 86 Кодексу направлений засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному Кодексом (лист Управління від 02.12.2021р. №14288/6/18-28 07-06-03).
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4000910843316 матеріали перевірки отримано представником ТОВ «Норд Трек» 08.12.2021 року.
Фактичною перевіркою встановлені (виявлені) порушення абзаців 1, 4 та 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу у частині відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального, не обладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному держаному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.
На цей акт позивачем були подані відповідачу 17.12.2021р. за вих. № 248 письмові заперечення, які задоволені не були, а висновки акту перевірки залишені без змін, про що позивач повідомлений листом ГУ ДПС у Сумській області № 101/12/18-28-07-06-05 від 12.01.2022р.
Цей лист позивач отримав 21.01.2022р.
За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Сумській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 17.01.2022 № 29818280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз.2 п. 121-1.1 ст.128 ПК України у розмірі 20000 грн. за фактом відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарів рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі;
- від 17.01.2022 № 29918280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз.2. п. 128-1.2 ст.128 ПК України у розмірі 1 000 000 грн. за фактом не виконання обов'язку з реєстрації акцизного складу.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження та 08.02.2022 року звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення від 03.05.2023 року № 10822/6/99-00-06-03-01-06, яким скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №29818280706, №29918280706 від 17.01.2022 року - без змін. Вказане рішення позивач отримав 16.05.2023 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулюванню виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і глодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон №481/95-ВР), під «місцем зберігання пального» розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Частиною першою статті 15 вказаного Закону №481/95-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у т.ч. іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Згідно із статтею 230 Податкового Кодексу України акцизні склади (акцизні склади пересувні) утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьбі незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горщки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані:
а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;
б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати, один більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуварів без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до пункту 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 408 (далі - Порядок № 408), суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 р., зобов'язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися, як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 408 платники акцизного податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Однак акцизний склад реєструється виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Без реєстрації акцизного складу забороняється здійснення реалізації пального або отримання і реалізація спирту етилового на такому складі.
Як визначено нормами підпункту 14.1.6. пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад - це:
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального це застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного Податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без-урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання |пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Тобто, для суб'єктів господарювання, які відповідають наведеним критеріям, не є акцизними складами приміщення та/або території, на яких вони як власники або користувачі зберігають та використовують пальне виключно для потреб власного споживання.
Однак, у разі недотримання хоча б одного із зазначених критеріїв, для суб'єктів господарювання такі приміщення та/або території є акцизними складами, в тому числі і у випадку, коли вони використовують отримане пальне виключно для потреб власного споживання та не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 212 Податкового Кодексу реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної, торгівлі підакцизних товарів. Реалізація кального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного, зокрема, для власного споживання чи промислової переробки.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України: у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками; при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
За визначенням підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, 1 розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового Кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до п.12 підрозділу 5 Розділу XX Кодексу розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервувари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства розпорядники акцизних складів зобов'язані здійснити реєстрацію акцизного складу за місцем зберігання пального в Системі електронного адміністрування реалізації пального та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.
Відповідно до підпункту 14.1.224-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
У контексті викладених вище правових норм випливає висновок, що зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального).
Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу.
Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які Податковий кодекс України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці та відповідно реєструвати акцизний склад за місцем зберігання пального в Системі електронного адміністрування реалізації пального та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників та витратомірів-лічильників.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Норд Трек» не здійснює господарську діяльність зі зберігання пального та інших підакцизних товарів (не надає послуг, пов'язаних зі зберіганням пального). Придбане пальне заливається (закачується) у баки (ємності) виробничого технологічного обладнання і використовується щоденно виключно у роботі відповідних механізмів. Бак (ємність) є невід'ємною частиною обладнання, пальне подається виключно у механізми роботи обладнання, відповідно до ланцюга технологічної роботи виробництва (аналогічно використання баку в автомобілі). Бак (ємність) відповідає вимогам нормативних документів, оснащений засобами контролю за вмістом та використанням пального для своєчасного, повного та правильного відображення його використання в і обліку, згідно із затвердженими нормами використання, оскільки воно є складовою формування собівартості виготовленої продукції.
Згідно з розділом 4 «Опис технологічного процесу» Технологічного Регламенту на приготування асфальтобетонних сумішей та ЩМА на асфальтобетонному заводі «E «Benningghoven MBA 200», затвердженого директором ТОВ «Норд Трек», сушка та нагрів кам'яних матеріалів до робочої температури здійснюється у сушильному агрегаті за допомогою горіння рідкого палива, а саме: дизельного пального, пічного палива, стабілізованого газового конденсату, біопалива тощо. Процес сушіння відбувається з урахуванням типу мінералів та їх вологості. Пальник сушильного агрегату та пальник маслогрійної станції герметично пов'язані з ємностями для пального (баком обладнання) за допомогою стаціонарних трубопроводів. Система сушіння та нагрівання мінеральних матеріалів є замкнутою герметичною системою живлення технологічного обладнання заводу. Температура кам'яних матеріалів на виході із сушильного барабану -165-185°С (при виготовленні асфальтобетонної суміші на в'язкому бітумі); 175-195°С (при виготовлені асфальтобетонної суміші на бітумі модифікованому полімерами).
Кам'яні матеріали через приймальний лоток, який закритий решіткою, надходить у сушильний барабан та через розвантажувальний лоток з допомогою елеватора змішувального агрегату, подається в приймальний лоток грохота. Негабарит кам'яних матеріалів скочується з решітки та збирається в бункер негабариту. При роботі на одній фракції кам'яний матеріал може зсипатися у бункер гарячих кам'яних матеріалів минаючи грохот (п.4.6).
Сортування нагрітих кам'яних матеріалів, дозування і видача їх у змішувач:
Сортування нагрітих кам'яних матеріалів на фракції: до 5мм, 5-10 мм, 10-20 і. 20-40 мм здійснюється на грохоті через отвори сит діаметром 20, 10, 5 мм на змішувачі. Розділені на фракції кам'яні матеріали подаються в бункер живильного пристрою, кожна фракція надходить в окремий бункер .
Дозування кам'яних матеріалів здійснюється згідно з рецептами на заготовлення асфальтобетонної суміші, ваговими порційними дозаторами (п.4.7).
Отже, витрата палива у заводі відбувається у сушильному агрегаті та у маслогрійній станції, які герметично пов'язані з ємностями для пального (баком обладнання) за допомогою стаціонарних трубопроводів, тобто є цілком замкнутою системою живлення технологічного обладнання заводу.
Таким чином, у виробничому процесі виробництва асфальтобетону у якості палива використовується дизпаливо/газ, яке знаходиться в ємностях, які за своєю суттю є технологічним паливним баком і є невід'ємною частиною асфальтобетонного заводу, яке використовується в технологічному процесі для забезпечення його роботи, зокрема у пальниках для нагрівання суміші.
Згідно з абзацом 9 підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПКУ не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.
З аналізу ч.1 ст.187 та ч.1 ст.188 Цивільного кодексу України вбачається, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
За суттю зберігання пального в ємності передбачає приймання, схоронність із збереженням його властивостей, якостей та ознак (об'єму) протягом певного часу, тоді як зберігання пального у паливному баку забезпечує функціонування технологічного обладнання, яке працює на такому пальному.
Отже, на підставі вказаного, можна дійти висновку, що технологічний паливний бак, який є невід'ємною технологічною частиною асфальтобетонного заводу, не може розглядатися як самостійний чи незалежний агрегат, що забезпечує виключно схоронність пального, його основною функцією є забезпечення технологічного процесу функціонування асфальтобетонного заводу (у пальниках - для отримання гарячого повітря) і у разі заправлення технологічного паливного баку з автоцистерни та відсутності можливості перекачки пального з нього в інші ємності чи відвантажити іншим споживачам, поміщення пального в такий бак не є окремим видом діяльності зі зберігання пального, який передбачає повернення пального із такої ємності, в тому числі для власного споживання, внаслідок чого у ТОВ «Норд Трек» відсутній обов'язок реєструвати акцизний склад у Системі електронного адміністрування реалізації пального.
Узагальнюючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №29918280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1000000,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2022 року №29818280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20000,00 грн. внаслідок порушення вимог абзаців 1,4, п “а» абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з абзацом 2 п.128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), за фактом відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів лічильників рівня пального одного рівноміра-лічильника пального у резервуарі, суд вважає необхідним відмітити, що відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до п. 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Так, перевіркою встановлено відсутність реєстрації ТОВ «НОРД ТРЕК» до 09.11.2021року одного рівнеміра-лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, чим, на думку контролюючого органу, порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
Згідно з абз. 3 п. 102.1 ст. 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Зокрема, відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 ПК України, зокрема згідно з п. 128-1.1 необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір- лічильник спирту етилового.
Тобто складом правопорушення, визначеного пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, та/або на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було встановлено при проведенні перевірки та не доведено в суді здійснення ТОВ «Норд Трек» зберігання пального, яке реалізовується іншим особам і використовується не лише для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Зокрема, на сторінці 9 акта фактичної перевірки від 02.12.2021р. №5924118122/РРО/42579826 зазначено, що під час аналізу бази даних ЄРАН встановлено, що реєстрація акцизних накладних ТОВ «Норд Трек» у період з 01.01.2020р. до 09.11.2021р. на реалізацію пального на адресу контрагентів-покупців відсутня. Згідно з інформаційним ресурсом ДПС ТОВ «Норд Трек» не зареєстровано платником податку з реалізації пального..
Вказані обставини дають підстави для висновку, що у спірний період позивач не був розпорядником акцизного складу у розумінні підпунктів 14.1.224, 14.1.224-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а тому у нього відсутній обов'язок щодо обладнання резервуара рівнеміром-лічильником.
Отже, викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Норд Трек» вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України не відповідають фактичним обставинам здійснення позивачем його господарської діяльності, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині.
З приводу посилань представника в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог на те, що згідно з Повідомленням про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, поданих ТОВ «НОРД ТРЕК» 10.11.2021 через Єдине вікно подання електронних документів ДПС, за адресою: Сумська обл., м. Глухів, вул. Есманський шлях, 70, за типом об'єкта оподаткування зазначена «бочка», за найменуванням об'єкта - «ємність (резервуар) 42,02 куб.м.» з видом права на об'єкт - право власності, що використано для зберігання отриманого пального, що, на думку, контролюючого органу, свідчить про наявність у позивача місця зберігання пального, суд зазначає, що питання притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП безпосередньо не належить до предмету розгляду цієї справи, оскільки не подання повідомлення про об'єкти оподаткування у визначений Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 № 462), строк може бути підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі, передбаченому пунктом 117.1 статті 117 ПК України, а не безпосередньо для висновку про порушення позивачем законодавчих норм щодо необхідності реєстрації в Єдиному держаному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів-лічильників.
Крім того, подання товариством Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП, та отримання ним ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) з терміном дії з 19.06.2020р. до 19.06.2025р. не спростовує не встановлення контролюючим органом належним чином під час проведення фактичної перевірки здійснення ТОВ «Норд Трек» зберігання пального, яке реалізовується іншим особам, і використання його не лише для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Більш того, як пояснив представник позивача, у судовому засіданні, такі дії були вчинені товариством виключно з метою недопущення безпідставного притягнення його до передбаченої законом відповідальності у вигляді сплати значних сум штрафів.
Також суд не погоджується із посиланнями представника відповідача у судовому засіданні як на підставу на те, що у запереченнях на акт перевірки (т.1, а.с.47, зворотній бік) директор ТОВ «Норд Трек» зазначає, що завод у м. Глухові введено в експлуатацію згідно з актом від 02.06.2021р. №НТ-0000038, а тому, на думку контролюючого органу, до того часу позивач не використовував дизельне паливо у виробничому процесі, а зберігав його.
На це суд зауважує, що відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (далі - Порядок № 727).
Відповідно до пункту 2 Розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, у Порядку № 727 чітко зазначено, що акт є передумовою прийняття податкового повідомлення-рішення та є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.
Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта фактичної перевірки від 02.12.2021р. №5924118122/РРО/42579826, який є носієм доказової бази щодо встановлених під час перевірки порушень платником вимог податкового законодавства.
Однак, надаючи оцінку правомірності прийнятим за її наслідками оскаржуваним актам індивідуальної дії, суд вважає необхідним відмітити, що в основному документі - акті перевірки не викладено факти та обставини, зокрема в частині введення в експлуатацію заводу згідно з актом від 02.06.2021р. №НТ-0000038 із детальним аналізом того, як до того часу позивач використовував дизельне паливо у своїй господарській діяльності.
Тому такі доводи не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).
В той же час згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 15300грн., що підтверджується платіжними інструкціями (т.1, а.с.16-17, т.2, а.с.205).
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15300 грн.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідно з пунктами 1 частини 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розрахунку вартості послуг адвоката в розмірі 20000 грн. до позову додано: копію ордеру про надання професійної правничої допомоги (т.1, а.с.19), копію договору про надання професійної правничої допомоги (т.1,а.с.30-35) від 10.08.2023р., згідно з п.4.2 та 4.4 якого гонорар адвокатського бюро за цим договором є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань, їх тривалості, а також часу, витраченого адвокатським бюро (адвокатом) на відрядження, збирання доказів, вивчення документації; розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції є фіксованим та становить 20000 гривень, копію додаткової угоди від 22.08.2023р. до Договору №03-08/23 від 10.08.2023р. (т.3,а.с.106), згідно з п.4.10 якої сплата гонорару, визначеного п.4.4 Договору здійснюється з відстрочкою платежу на строк 1-го календарного року з дати укладання цієї додаткової угоди, а також копію акту наданих послуг від 10.08.2023р. (т.1, а.с.36), згідно з яким за надання професійної правової допомоги згідно з договором №03-08/23 від 10.08.2023р. (підготовка, складання, подання до суду позову з додатками, консультації клієнта з правових аспектів позову, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції) розмір гонорару становить 20000грн.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАСУ обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (т.3, а.с.38) та зазначено, що позивач на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не надає доказів сплати витрат на професійну правничу допомогу.
Докази оплати позивачем адвокату витрат на правничу допомогу відсутні, проте суд з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, від 23.12.2021 у справі №280/1361/21, виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Слід зазначити, що спірні рішення, як і адміністративна справа в цілому, не впливають на репутацію позивача, і не викликають публічного інтересу.
Таким чином, Головне управління ДПС у Сумській області вважає, що розмір заявлених позивачем вимог на професійну правничу допомогу не є виправданим.
Надаючи оцінку матеріалам, поданим на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, такий розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним зі складністю справи, оскільки підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Крім того, із поданих до суду документів неможливо встановити конкретну кількість часу, витраченого адвокатом на надання кожного виду правничих послуг.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 7000 грн., який має бути стягнутий з контролюючого органу на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №29818280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 20000,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.01.2022 року №29918280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1000000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" (вул. Весняна, 36,м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область,41100, код ЄДРПОУ 42579826) судовий збір у сумі 15300 (п'ятнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. та 7000 (сім тисяч) грн.00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.06.2025 р.
Суддя О.О. Осіпова