10 червня 2025 року м. Рівне №460/7177/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи, вказані в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року, у тому числі періоди трудової діяльності з 24.04.2001 р. по 25.10.2001 рік (ВАТ «Федорівське») та з 17.07.2002 року по 09.12.2002 року (Дослідне господарство «Оленівське»). В обґрунтування позовних вимог стверджує, що 20 січня 2025 року йому виповнилося 63 роки. У зв'язку з чим, він 30.01.2025 звернувся до територіального управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням відповідача від 06.02.2025 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо врахування не всіх періодів його трудової діяльності. Так, до стажу позивача не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року, та періоди роботи відповідно до трудової книжки від 15.06.1979 року у зв'язку з недоліками їх заповнення. Зазначив, що працівник не може відповідати за правильність, повноту та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, неналежний порядок ведення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 28.04.2025 виправлено описку в ухвалі суду від 18.04.2025.
Відповідач правом на подання відзиву скористався. Зазначив, що 30.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172050006931 від 06.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудові книжки № НОМЕР_1 від 02.10.1988 та від 15.06.1979. Відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж Позивача становить 04 роки 05 місяців 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 (менше 22 років). Таким чином, не враховано періоди роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 02.10.1988, оскільки відсутня печатка та повна дата народження, а також періоди роботи відповідно до трудової книжки від 15.06.1979, оскільки рік народження не співпадає із даними паспорта. Не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 15.02.1993 по 05.05.2000, оскільки уточнююча довідка не надавалася позивачем. Період навчання з 14.02.1984 по 14.03.1984 не зараховано до страхового стажу, оскільки періоди перетинаються з періодом роботи. Оскільки позивачем не дотримано умови щодо наявності необхідного страхового стажу, то підстави для призначення пенсії відсутні. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №172050006931 від 06.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу. Так, зі змісту вказаного рішення слідує, зокрема, що до стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 02.10.1988, оскільки відсутня печатка та повна дата народження; не враховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 15.06.1979, оскільки рік народження не співпадає із даними паспорта.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до його страхового стажу періоду трудової діяльності згідно трудових книжок № НОМЕР_1 від 02.10.1988, від 15.06.1979 в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною третьою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 22 роки.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки № НОМЕР_1 від 02.10.1988, оскільки відсутня печатка та повна дата народження, а також періоди роботи відповідно до трудової книжки від 15.06.1979, оскільки рік народження не співпадає із даними паспорта, суд зазначає наступне.
Так, судом дійсно встановлено, що рік народження (1960 рік) зазначений у трудовій книжці від 15.06.1979 не відповідає даті народження позивача, зазначеній у паспорті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.10.1988 відсутня печатка та повна дата народження (зазначено лише рік народження - 1960).
Разом з тим, відповідачем не оспорюється належність таких трудових книжок позивачу.
Більше того, частково періоди трудової діяльності, зазначені в трудових книжках позивача підтверджуються і іншими документами, в т.ч. архівними витягами Трудового архіву Володимирецької селищної ради від 16.01.2025 №38/04-02, №39/04-02, №41/04-02, №37/04-02, довідкою Володимирецького управління Вараської філії Рівненського обласного центру зайнятості від 29.01.2025 №14/01-46.
А щодо недоліків заповнення трудової книжки позивача варто зазначити таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, нормами вказаного Порядку чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Як вже зазначалося вище по тексту рішення, судом дійсно встановлено, що рік народження (1960 рік) зазначений у трудовій книжці від 15.06.1979 не відповідає даті народження позивача, зазначеній у паспорті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.10.1988 відсутня печатка та повна дата народження (зазначено лише рік народження - 1960).
Вказане свідчить про недоліки заповнення трудових книжок позивача.
Разом з тим, записи трудових книжок позивача є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудові книжки позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.
Факт відсутності у трудових книжках позивача повної дати народження та її не співпадіння з тією, що зазначена в паспорті позивача, а також відсутність печатки на титульній сторінці не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наведене в сукупності свідчить про те, що відповідачем протиправно не враховано періоди трудової діяльності позивача згідно трудової книжки від 15.06.1979, трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.10.1988 до його страхового стажу в повному обсязі.
Щодо вимог в частині зарахування до стажу позивача періодів з 24.04.2001 по 25.10.2001, з 17.07.2002 по 09.12.2002, суд зазначає таке.
Як свідчить зміст довідки форми РС-право, доданої до матеріалів позовної заяви, позивачу дійсно такі періоди не враховано до страхового стажу.
За змістом позовної заяви позивач стверджує, що такі періоди не враховано, оскільки роботодавцями не сплачено страхових внесків, однак, за наслідками розгляду справи по суті, вказані доводи позивача не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, періоди з 24.04.2001 по 25.10.2001, з 17.07.2002 по 09.12.2002 відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 02.10.1988.
А як зазначено судом вище, відповідачем протиправно не враховано періоди трудової діяльності позивача, зокрема, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 02.10.1988 до його страхового стажу в повному обсязі (в т.ч. з 24.04.2001 по 25.10.2001, з 17.07.2002 по 09.12.2002). Підстави для виокремлення такого періоду при зарахуванні до стажу позивача відсутні.
Зі змісту рішення відповідача від 06.02.2025 слідує, що позивачу відмовлено у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності.
З наведеного слідує, що мало місце саме вчинення активних дій - прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії (в т.ч. і відмову у зарахуванні стажу), а не допущення протиправної бездіяльності.
Таким чином позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи, вказані в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року.
При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що оцінка таких обставин не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 484,48грн, сплачена відповідно до квитанції від 17.04.2025 №1516-9660-0753-0590, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періоди роботи, вказані в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 02.10.1988 року та у трудовій книжці від 15.06.1979 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у сумі 484,48грн (чотириста вісімдесят чотири гривні, 48 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 10 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094, ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427)
Суддя Т.О. Комшелюк